Cправа №493/1926/19
Провадження №1-кп/505/118/2022
Іменем України
13.07.2022 м. Подільськ
Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
в присутності обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, до арешту не працюючого, неодруженого, невійськовозобов'язаного, до арешту проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 23.03.2015 року Котовським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75,104 КК України з іспитовим строком 1 рік;
- 08.02.2017 року Балтським районним судом Одеської області за ч.ч.3,4 ст.185 КК України, згідно ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,
- 19.06.2019 року звільнено на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2019 умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 10 місяців і 23 дні,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільськ Одеської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №-12019160230000410 від 18.09.2019 року, відносно ОСОБА_5 обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
В провадженні судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 надійшло на розгляд кримінальне провадження №-12019160230000410 від 18.09.2019 року, відносно ОСОБА_5 обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що закінчується термін дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак на даний час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження йому запобіжного заходу в виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 розгляд заявленого прокурором клопотання про продовження його підзахистному запобіжного заходу в виді тримання під вартою, залишив на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його майновий стан, міцність соціальних зв'язків той факт, що обвинувачений раніше судимий, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення на невідбутий строк, перебуваючи на свободі може скоїти нові злочини та ухилитись від суду, судом також враховується запровадження воєнного стану по всій території України та військову агресію Російської Федерації проти України, а також, те що судове провадження неможливо завершити до спливу строку дії запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід на думку суду не зможе належним чином забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 197, 331, 369, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Запобіжний захід, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою залишити без змін, та продовжити строк його дії на два місяці, терміном до 13 вересня 2022 року.
Строк дії ухвали становить 2 місяці та спливає 13 вересня 2022 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення, а особам, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1