Справа № 496/2108/22
Провадження № 3/496/1675/22
04 липня 2022 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Трушина О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області,
про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
29.05.2022 року ОСОБА_1 о 08.00 год за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу свого брата ОСОБА_2 та намагався вчинити бійку, чим вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. При цьому пояснив, що між ним та рідним братом ОСОБА_2 існують тривалі неприязні відносини. Так, 29.05.2022 року в черговий раз брат влаштував сварку, але він, ОСОБА_1 нецензурною лайкою в адресу брата ОСОБА_2 не висловлювався, вчинити бійку не намагався.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що з братом ОСОБА_1 у нього неприязні відносини та вони часто сваряться на ґрунті цього. 29.05.2022 року між ними виникла чергова сварка, в ході якої ОСОБА_1 висловлювався нецензурно на його адресу та намагався вчинити бійку.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 рідними братами. ОСОБА_1 мешкає разом з ними, зловживає наркотичними засобами та часто влаштовує сварки. 29.05.2022 року виникла чергова сварка, в ході якої ОСОБА_1 висловлювався нецензурно на адресу її чоловіка та намагався вчинити бійку.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Таким чином, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його вина у вчиненні вказаного правопорушення повністю доказана матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 177718 від 29.05.2022 року, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.05.2022 року, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , наданими у судовому засіданні.
П.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурно на адресу брата ОСОБА_2 , намагався вчинити бійку, суд вважає, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд приймає до уваги: характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, і вважаю, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2, 284 КУпАП,
ГромадянинаОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.І. Трушина
Строк пред'явлення постанови до виконання
згідно Закону України "Про виконавче провадження"
Постанова набрала законної сили
"___" ____________ 2022 року