Справа № 712/8783/21
Провадження № 2/712/384/22
06 липня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пироженко В.Д.
при секретарі - Жук О.М.
за участі представника позивача адвоката Рижова С.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником автомобіля марки LEXUS LS430, сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № 3UZ0075836 номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане 22.01.2016 ТСЦ № 5941 м. Глухів. Вона звернулася до Шостинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з заявою про вчинення злочину від 12.12.2017, повідомивши, що в жовтні 2017 знайома їй особа ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу незаконно заволоділа належним їй на праві приватної власності автомобілем LEXUS LS430 д.н.з. НОМЕР_2 . Позивач в позові зазначає, що дозволяла користуватись ОСОБА_3 своїм автомобілем, тому передала йому ключі від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 22.01.2016 ТСЦ№ 5941 м. Глухів.
Вказаним відділом поліції було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12018200110000223 від 17.02.2018 за фактом незаконного заволодіння автомобілем, що їй належить.
03.04.2018в ході досудового розслідування кримінального провадження па підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 , а саме у квартирі АДРЕСА_1 , а також у дворі, господарчих будівлях, сараях або гаражах, призначених для обслуговування даної квартири, під час якого у гаражі було виявлено вказаний автомобіль. В подальшому 28.08.2018 року автомобіль LEXUS LS430 д.н.з. НОМЕР_2 було вилучено та доставлено на спецмайданчик Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області, та було встановлено, що даний автомобіль ніби то належить ОСОБА_4 . Позивач вказує, що автомобіль її не повернуто, до кримінальної відповідальності особу, що вчинила злочин не притягнуто, матеріали досудового розслідування до суду не передано.
Відповідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області від 10.03.2021 № 31/18-Р-18аз, згідно з обліковими даними ЄДР МВС станом на 05.03.2021 транспортний засіб LEXUS LS430, 2001 року випуску, сірого кольору, VIN та кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_5 (номерний знак НОМЕР_2 при реєстрації був змінений) зареєстровано за ОСОБА_2 . Перереєстрацію транспортного засобу здійснено на підставі договору купівлі-продажу № 5941/2019/1800198 від 30.11.2019 укладеного в ТСЦ № 5941 (на правах відділу м. Глухів) РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області.
Також позивач зверталася з заявою про вчинення злочину співробітниками органу досудового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, у провадженні якого перебувало кримінальне провадження № 62020170000001052 від 17.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за її заявою щодо можливих неправомірних дій працівників Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області.
Вважає, що відповідач незаконно володіє автомобілем.
У зв'язку з неефективністю досудового розслідування кримінального провадження, в результаті чого не було захищено її право власності на автомобіль існує необхідність у визнанні поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду.
Позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль марки LEXUS LS430, сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_5 та передати його їй як власнику. Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.11.2021 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рижов С.Є. позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не зявилася, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву до суду не надала.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши адвоката, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки територіального сервісного центру № 5945 регіонального сервісного центру МВС України в Сумській області № 31/185945-6-95 від 01.11.2017 року, станом на 01.11.2017 за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль марки LEXUS LS430, номерний знак НОМЕР_2 , сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , видане 22.01.2016 ТСЦ № 5941 м. Глухів.
Факт того, що автомобіль марки LEXUS LS430, номерний знак НОМЕР_2 , сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_6 належав
ОСОБА_1 підтверджується вказаною довідкоютериторіального сервісного центру № 5945 регіонального сервісного центру МВС України в Сумській області.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до Шостинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з заявою про вчинення злочину від 12.12.2017, повідомивши, що в жовтні 2017 знайома їй особа ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу незаконно заволоділа належним їй на праві приватної власності автомобілем LEXUS LS430 д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12018200110000223 внесені 17.02.2018 року за фабулою: «16.02.20018 до Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області надійшла ухвала слідчого судді про внесення відомостей до ЄРДР за фактом незаконного заволодіння автомобілем, що належить ОСОБА_1 » - правова кваліфікація ч. 1 ст. 289 КК України.
Позивач в позові зазначає, що дозволяла користуватись ОСОБА_3 своїм автомобілем, тому передала йому ключі від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 22.01.2016 ТСЦ№ 5941 м. Глухів.
З листа Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області від 31.08.2018 року встановлено, що 28.08.2018 року на стаціонарному посту поліції «Глухів» (що знаходиться на 208 км автомобільної дороги М-02 «Кіпті-Глухів-Бачівськ»), відбулося спрацювання системи «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж відео-фіксації номерного знаку НОМЕР_2 , транспортного засобу LEXUS LS430, що належить ОСОБА_4 . Під час перевірки було встановлено, що даний автомобіль розшукується Шостинським ВП ГУНП в Сумській області. Автомобіль було затримано та доставлено на спецмайданчик Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області, (Глухівський пост поліції, 208 км автомобільної дороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ» де він перебуває на теперішній час.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 620201700000052 внесені 18.05.2020 року за фабулою: «до ТУ ДБР в м. Полтава надійшла ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.06.2020, якою зобов'язано внести в ЄРДР відомості за ОСОБА_5 від 12.05.2020 щодо можливих неправомірних дій працівників Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області» - правова кваліфікація ч. 1 ст. 367 КК України.
В той же час, відповідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області від 10.03.2021 № 31/18-Р-18аз, згідно з обліковими даними ЄДР МВС станом на 05.03.2021 транспортний засіб LEXUS LS430, 2001 року випуску, сірого кольору, VIN та кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_5 (номерний знак НОМЕР_2 при реєстрації був змінений) зареєстровано за ОСОБА_2 . Перереєстрацію транспортного засобу здійснена на підставі договору купівлі-продажу № 5941/2019/1800198 від 30.11.2019 укладеного в ТСЦ № 5941 (на правах відділу м. Глухів) РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області.
Таким чином, спірний автомобіль неодноразово був перепроданий іншим особам, а саме відповідачу по справі.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливо тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
В п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Як встановлено в судовому засіданні, майно, а саме автомобіль вибув з володіння власника, не з її волі, а іншим шляхом. Позивач дізналась про здійснення реєстрації права власності на даний автомобіль на іншу особі, а саме на ОСОБА_2 з вищевказаної відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області від 10.03.2021 № 31/18-Р-18аз, що призвело до порушення права власності ОСОБА_1 на автомобіль.
Добросовісним набувачем є особа яка не знала і не могла знати за обставин які склалися, знати про те, що вона придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, тобто не знала, що вона не стала власником речі. Добросовісний набувач зобов'язаний повернути набуте ним майно лише в передбачених законом випадках, а саме ч.1 ст. 388 ЦК України.
Постановою ПВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 30.03.2014 року зазначено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 26 даної постанови зазначено, що відповідно до положень ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. При цьому суд повинен мати на увазі, що власник майна має право витребувати у добросовісного набувача, лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.
Згідно п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Виходячи з викладено, варто зазначити, що майно, яке вибуло з володіння власника вибуло поза його волею, а тому підлягає захисту відповідно до ст. 388 ч.1 ЦК України та підлягає витребуванню від відповідача ОСОБА_2 .
Стттею 41 Конституції України наголошено, що кожен має право володіти, користуватись, розпоряджатись своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 312 ЦПК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення
перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі, іншим шляхом. Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові № 6-1203цс15.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від
17.12.2014 провадження № 6-140цс 14, власник майна може витребувати належне йому майно
від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних
підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами,
та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі
№ 444/1786 15 також підтверджено, що власник майна може витребувати належне йому
майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем майна та котра набула майно з
незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми
набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
В даному випадку позивач має право витребування майна з чужого незаконного володіння у відповідача ОСОБА_2 .
Дослідженими судом доказами підтверджено, що спірне рухоме майно вибуло із власності позивача не з її волі та з порушенням вимог законодавства, між власником та володільцем майна не існувало жодних юридичних відносин,
Отже автомобіль у позивача вибув не з її волі, а тому нею і пред'явлено вимогу до відповідача саме про витребування майна з чужого незаконного володіння та потребує застосування ч. 3 ст.388 ЦК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.
Що стосується заяви про застосування строків позовної давності до даних правовідносин, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч.4 ст. 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст. 261 ЦК України).
З огляду на неефективність досудового розслідування кримінального провадження № 12018200110000223 від 17.02.2018 за фактом незаконного заволодіння автомобілем в результаті якого не було захищено право власності ОСОБА_1 на автомобіль, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду останньої та поновити строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Доводи позивача ніким не спростовані, відзиву на позовну заяву не подано, тому суд приймає рішення по наявних матеріалах відповідно принципу диспозитивності, що відповідає вимогам ст. 13 ЦПК України.
Постільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 1680 грн, та 454 грн за подання заяви про забезпечення позову, а тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення понесених ним судових витрат на надання правової допомоги в сумі 16500гривень.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № б/н/21 від 08.12.2021року, акт виконаних робі від 28.12.2021 року та меморіальний ордер на сплату позивачем 5000 гривень.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись: ст.ст. 6, 12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, ст. 321, 387, 391 ЦК України, суд ,
Позов задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль марки LEXUS LS430, сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_5 та передати його власнику ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож. АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_3 іпн. НОМЕР_8 ) понесені нею судові витрати в сумі 18634 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з моменту отримання копії рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.07.2022
Головуючий:
Позивач: ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_8 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_2 ).