Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/1280/22
01 липня 2022 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого ,-
за ч.1 ст.130 КУпАП, права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП роз'яснено,
за участю ОСОБА_1
захисника Осики Ю.П.
Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 05 травня 2022 року о 22 год. 03 хв. в м.Сарни Рівненської області по вул.Соборній,115, керуючи транспортним засобом марки Loncin XL 200 GY-3, що має номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правила дорожнього руху України.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Осика Ю.П., вину не визнали, пояснили, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №297894 від 05 травня 2022 року в 22 год. 35 хв., в м.Сарни Рівненської області по вул.Соборній,115, керував автомобілем марки Loncin XL 200 GY-3, що має номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правила дорожнього руху України. Однак, ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження, так як він не керував вищевказаним транспортним засобом, а керував ОСОБА_2 , але поліцейські почали виясняти кому належить транспортний засіб і склали на нього адміністративний протокол.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 суду показав, що 05 травня 2022 року приблизно 22 год. в м.Сарни Рівненської області по вул.17 Вересня, на початку с.Люхча Сарненського району, він керував транспортним засобом марки Loncin XL 200 GY-3, що має номерний знак НОМЕР_1 , так як попросив у ОСОБА_1 проїхатись , однак протокол склали на ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 р.; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 р.); дрібні правопорушення пов'язані з нанесенням шкоди (Рішення ЄСПЛ в справі «Лауко та Кадубеч проти Словаччини», від 2 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору "кримінального обвинувачення" до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вищевикладених обставин, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , оскільки не надано доказів того, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
Копію постанови протягом трьох днів вручити особі, щодо якої її винесено.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя :