1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 червня 2022 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 травня 2022 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Городище Черкаської області, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, офіційно непрацевлаштований, без місця реєстрації, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 липня 2022 року, без визначення застави.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного у їх сукупності та прийшов до висновку, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 травня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Щодо строку апеляційного оскарження, то захисник зазначає, що 05 травня 2022 року слідчим суддею проголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, а повний текст - отримано 17 травня 2022 року.
Захисник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.
Зокрема, зазначає про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри, оскільки в матеріалах провадження відсутні достатні дані про наявність в діях останнього ознак складу кримінального правопорушення.
Також, вважає, що прокурором не доведено існування ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Зауважує, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку щодо відсутності у ОСОБА_9 визначеного місця реєстрації, оскільки в останнього наявнийпаспорт у формі ID карти № НОМЕР_1 , який неможливо отримати без визначеного місця реєстрації. Також судом не враховано ту обставину, що підозрюваний працює на будівельних об'єктах в Києві та Київській області без офіційного оформлення, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на час слідства може проживати разом із своїм братом Луценко ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
З матеріалів справи видно, що повний текст оскаржуваної ухвали від 05 травня 2022 року проголошено 10 травня того ж року за відсутності учасників судового провадження. Захисник 17 травня 2022 року отримав копію повного тексту оскаржуваного рішення і 20 травня того ж року подав апеляційну скаргу, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у даному випадку визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді та поновити захиснику такий строк.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 13 лютого 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022100010000373, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
05 травня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження - умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
05 травня 2022 року старший слідчий відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2022 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія судді вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 з ймовірно вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до змісту ст.ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вищевикладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишають існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Наведене нівелює доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на дані, які характеризують особу підозрюваного, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи, у тому числі у вигляді особистого зобов'язання, не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Даних, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано не визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 травня 2022 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 липня 2022 року, без визначення застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення, поновивши захиснику строк апеляційного оскарження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 752/3419/22 Справа №11-сс/824/2208/2022 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1