1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 14 червня 2022 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, громадянин України, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, фізична особа підприємець, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України,
за участю: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 липня 2022 року.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного у їх сукупності та прийшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, однак у разі якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Від захисника ОСОБА_7 також надійшли доповнення до апеляційної скарги.
Захисники вважають ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.
Зокрема, зазначають про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Так, вказують, що частина повідомлення про підозру, що стосується прав підозрюваного, не підписана, а значить і не погоджена прокурором, що суперечить імперативній нормі ст. 277 КПК України і є порушенням порядку і способу повідомлення про підозру і процедури набуття особою статусу підозрюваного. Крім того, звертають увагу на те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 260, ст. 263 КК України, у той час, з усіх матеріалів кримінального провадження, зокрема, витягу з ЄРДР та постанови про об'єднання кримінальних проваджень, вбачається, що зазначені кримінальні провадження розслідуються з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України. Таким чином сторона захисту запевняє, що станом на дату розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчим не розслідувалося кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за ч.ч. 1, 5 ст. 260 КК України, та в подальшому приєднаного кримінального провадження з кваліфікацією за ст. 263 КК України.
Захисник ОСОБА_7 також зазначає, що досудове розсування кримінального провадження проводиться з порушенням правил підслідності встановленої ст. 216 КПК України, тобто не уповноваженими особами, зважаючи на те, що кримінальні провадження за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК Українимають здійснювати слідчі органи безпеки, а не Національної поліції України.
Крім того, захисники вважають, що слідчим і прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам. Вказують також і на незаконність затримання підозрюваного.
Наголошують, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, зазначивши, що підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків та є офіційно непрацевлаштованим, натомість останній, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є фізичною особою підприємцем та веде особисту господарську діяльність.
Захисник ОСОБА_7 також вважає, що слідчий суддя встановлюючи безальтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з опорою виключно на ч. 6 ст. 177 КПК України без урахування ч. 4 ст. 183 КПК України, не досліджуючи при цьому можливість встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, діяв без дотримання належної правової процедури передбаченої КПК України, що потягло за собою порушення права підозрюваного на можливість визначення для останнього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та в свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 28 лютого 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022100010000489, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України.
19 травня 2022 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру в створенні непередбачених законами України воєнізованих формувань; організації участі у складі непередбачених законами України воєнізованих формувань у нападі на громадян, що призвело до загибелі людей, , тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України.
20 травня 2022 року слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія судді вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, всупереч доводам сторони захисту, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 з ймовірно вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до змісту ст.ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вищевикладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом перешкоджання збиранню стороною обвинувачення доказів та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишають існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Наведене нівелює доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилання захисників на дані, які характеризують особу підозрюваного, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді. Крім того, як убачається з ухвали слідчого судді та технічного запису судового засідання, слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу були встановлені дані, які характеризують особу підозрюваного, що згадуються в апеляційних скаргах.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи, у тому числі у вигляді домашнього арешту, не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Даних, на які посилаються в апеляційних скаргах захисники, і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Крім того, у даному випадку, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави підозрюваному, зважаючи на те, що ОСОБА_5 під час дії воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України.
Доводи захисників щодо здійснення досудового розслідування у даному провадженні з порушенням правил підслідності є надуманими, з огляду на наступне. Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100010000489 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 260 КК України (т. 1 а.п. 10-11). Згідно постанови прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва від 19 травня 2022 року про об'єднання матеріалів досудового розслідування, яка є чинною, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100010000489 доручено слідчим слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві (т. 1 а.п. 38-39).
За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційних скарг.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року, задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 липня 2022 року, залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 752/5270/22 Справа №11-сс/824/2213/2022 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1