Справа № 202/2542/22
Провадження № 3/202/1424/2022
23 червня 2022 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Логвіненко Т.Г., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 089832 від 03.06.2022 та долучені до нього матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Уродженця м.Балашов, Саратовської області, Російської федерації, громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 16.07.2019 року органом 1213, РНОКПП НОМЕР_2 , інваліда І групи, не працюючого, одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було роз'яснено її права та обов'язки передбачені ст.10,63 Конституції України,ст.268 КУпАП.
0806.2022 до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 089832 від 03.06.2022.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 27.05.2022 о 16 годині40 хвилин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 вчинив конфлікт відносно ОСОБА_2 виражаючись нецензурною лайкою та погрожуючи фізичною розправою, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що протягом тривалого часу у нього існують особистісні неприязні відносини із ОСОБА_2 в наслідок тривалого конфлікту між ними з приводу визначення порядку користування квартирою, розташованою за визначеною адресою. Крім того існує судовий спір в наслідок якого у провадженні Індустріального районного суду перебуває цивільна справа. 07.02.2022 у вказаній справі прийнято рішення на його користь, як позивача. З огляду на викладене вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оскільки сварка, що виникла між ним та ОСОБА_2 була не з безпідставних ( хуліганських) дій, а з приводу порядку виконання судового рішення судді Марченко у цивільній справі.
ОСОБА_3 у судовое засідання не з'явилась, про дату, місце та час судового розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином.
Вислухавши надані пояснення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до диспозиції статті 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Тобто, об'єктом дрібного хуліганства є громадський порядок, честь і гідність громадян, а об'єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в активних діях, а саме нецензурній лайці в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян або інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
При цьому, у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП вирішальним є хуліганський мотив посягання на громадський порядок, честь і гідність громадян.
Суд, погоджується із доводами ОСОБА_4 , та вважає, що за обставин, викладених у протоколі та встановлених у судовому засіданні в діях відсутня головна ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме хуліганській мотив, з огляду на те, що позовні вимог ОСОБА_4 щодо користування майном задоволені. (а.с.15).
Таким чином, пояснення ОСОБА_4 , надані у судовому засіданні та обставини наявності спору щодо користування майном підтверджуються, й відповідно, його дії не є хуліганськими, у контексті положень ст.173 КУпАП.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя Т. Г. Логвіненко