Справа № 629/823/22
Провадження (1-кп/199/411/22)
іменем України
13.07.2022 року м.Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження №62020170000000160 відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, освіта вища, розлученого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого інженером у Запорізькому вагоноремонтному заводі, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,-
Старший лейтенант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11,16,127,128,129,130,199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 18.12.2019 р., діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту не дисципліно-ваність та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без дозволу командування військової частини та без поважних причин самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та до 11.02.2022 р. в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, незаконно, постійно перебував поза межами військової частин НОМЕР_2 , проводячи час на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_4 провину визнав повністю та підтвердив свою винуватість у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 407 КК України, фактичні обставини не оспорював, суду показав, що він дійсно самовільно залишив територію військової частини 18.12.2019 р. із-за особистого конфлікту з командиром та до 11.02.2022 року проводив час на власний розсуд. Вказує що на момент залишення військової частини він до органів поліції і командування не звертався із заявами стосовно погроз йому, про такі погрози він не заявляв і слідчому ДБР, просить суворо не карати, врахувати визнання вини, щиросердне каяття, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.
Суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в обвинуваченні згідно обвинувального акту, крім повного визнання ним своєї провини, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:
- витягом з наказу №122 від 22.05.2019 року, відповідно до якого, ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (т.3 а.п.3);
- витягом з наказу №667-АГ від 28.12.2019 року, відповідно до якого, було завершено службове розслідування відносно ОСОБА_4 , стосовно самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_2 (т.3 а.п.6);
- витягом з наказу №289 від 18.12.2019 року, відповідно до якого, ОСОБА_4 було визнано таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 (т.3 а.п.7).
Наведені докази суд вважає належними, допустимими і достатніми.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого,дослідженням письмових документів, (т.2 а.п.24). Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2 ст.8 КПК України - суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішенням «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011р. - Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні «поза розумним сумнівом» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , що виразилися у самовільному залишенні військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання.
Обтяжуючих покарання обставин згідно ст.67 КК України судом не встановлено.
ОСОБА_4 повністю визнав провину, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що судом враховується як пом'якшуючі покарання обставини згідно ст.66 КК України, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, не судимий, характеризується посередньо, тому суд вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України. При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
У даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), а тому, враховуючи введення на території України воєнного стану, судове засідання проведене в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів, за рішенням суду і усними клопотаннями учасників, що також узгоджується з положеннями п. 7 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 р.
Керуючись ст.ст.369,370,371,373,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п.1,2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено учасниками судового провадження, обвинувачений - з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку надається обвинуваченому, прокурору, негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1