Справа № 161/8266/22
Провадження № 2-а/161/212/22
13 липня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.,
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -
29.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 08.06.2022 року в.о. начальника Рівненської митниці Пригарським Р.П. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0385/20400/21, якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 16613,88 грн. (далі - оскаржувана постанова). Однак, з оскаржуваною постановою він не погоджується, вважає її необґрунтованою, прийнятою без належного проведення процесуальних дій та без врахування всіх обставин справи. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 17.12.2021 року директором ТзОВ «ЗЕНАВТО» ОСОБА_1 на митний пост «Дубно» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ№UA204080/2021/044396 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару «легковий автомобіль марки RENAULT Trafic, VF1FLB1BECV420662», календарний рік випуску 2012, бувший у користуванні, об'єм двигуна 1995 см?, тип двигуна - дизельний, призначення - для користування по дорогах загального призначення; до митного оформлення декларантом було подано такі товаросупровідні документи; вказані дії спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 5537,96 грн., шляхом невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення під час митного оформлення транспортного засобу «RENAULT Trafic, VF1FLB1BECV420662». Разом з тим, при винесенні оскаржуваної постанови у митного органу не було жжодних відомостей щодо наявності листів, чи звернень/запитів до офіційного дистриб'ютора транспортних засобів RENAULT на території України, котра б могла підтвердити чи спростувати сумніви митного органу. У свою чергу, він здійснював декларування товару на підставі товаросупровідних документів отриманих від компанії-експортера, ніякого відношення до достовірності вказаних там відомостей немає, як і самого умислу на ухилення від сплати митних платежів. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 485 МК України було складено 30.12.2021 року, а розгляд такої справи на базі митного органу було проведено тільки 08.06.2022 року. Також вказує, що оскаржувану постанову він отримав засобами поштового зв'язку лише 18.06.2022 року. Враховуючи наведене, а також строк отримання ним оскаржуваної постанови, просить суд поновити строк на її оскарження та скасувати її, закривши провадження у справі про порушення митних правил, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі з яких, сума сплаченого судового збору в розмірі 496,20 грн. та 4000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2022 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, її розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання без повідомлення (виклику) сторін. Стороні відповідача встановлено п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позов, а також роз'яснено, що у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Виходячи із приписів ст.ст. 127, 251 КАС України та з урахуванням наявних у справі доказів, ухвала про відкриття провадження у справі адміністративний позов ОСОБА_1 з додатками, були вручені відповідачу 01.07.2022 року (а.с. 25, 29).
Проте, станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив на позовну заяву, клопотання про продовження/поновлення строку подання відзиву на позовну заяву від відповідача Рівненської митниці на адресу суду не надходили.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як встановлено судом, постанова Рівненської митниці Державної митної служби України по справі про порушення митних правил № 0385/20400/21 від 08.06.2022 року була фактично вручена позивачу 18.06.2022 року (а.с. 10-зворот, 11).
З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області 28.06.2022 року, шляхом його подачі його в системі «Електронний суд», тобто протягом встановленого законодавством десятиденного строку на оскарження постанови.
Враховуючи зазначені обставини, суд визнає причини пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважними, та вважає можливим поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений ним процесуальний строк для оскарження постанови.
Судом встановлено, що постановою Рівненської митниці по справі про порушення митних правил № 0385/20400/21 від 08.06.2022 року, директора ТзОВ «ЗЕНАВТО» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 16613,88 грн. (а.с. 8-зворот-10).
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається наступне:
«17.12.2021 року директором ТОВ «ЗЕНАВТО» ОСОБА_1 на митний пост «Дубно» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ№UA204080/2021/044396 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару «легковий автомобіль марки RENAULT Trafic, VF1FLB1BECV420662», календарний рік випуску 2012, бувший у користуванні, об'єм двигуна 1995 см?, тип двигуна - дизельний, призначення - для користування по дорогах загального призначення. До митного оформлення декларантом було подано такі товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 02.12.2021 року, документ купівлі-продажу №138-BZ від 08.12.2021 року. Рівненська митниця стверджує, що в описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ UA204080/2021/044396 від 17.12.2021 року директором ТзОВ «ЗЕНАВТО» зазначено, що легковий автомобіль марки «RENAULT Trafic, VF1FLB1BECV420662» виготовлений у 2012 році. Відповідно до зазначеної митної декларації директором ТзОВ «ЗЕНАВТО» ОСОБА_1 розраховано наступні митні платежі - ввізне мито - 5243,4 грн., акцизний податок - 36919,67 грн., ПДВ - 18919,4 грн. Такий розрахунок проведено з врахуванням року виготовлення транспортного засоб - 2012 рік, та відповідно використано коефіцієнт - «8».
За митною декларацією UA204080/2021/044396 митним органом згенеровано форми митного контролю, закрема код 210-1 «Проведення митного огляду митного контролю транспортного засобу» та код 911-1 «забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифровоїї фотозйомки».
Під час митного огляду встановлено, що на склі транспортного засобу та ременях безпеки наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу, ніж заявлено в митній декларації.
Рівненська митниці звертає увагу, що 29.12.2021 року директором ТзОВ «ЗЕНАВТО» ОСОБА_1 до митної декларації було долучено довідку експерта №00456-U, у якій календарний рік втиготовлення транспортного засобу - 2011.
На підставі наведеного, митний орган дійшов висновку, що директором ТзОВ «ЗЕНАВТО» при розрахунку митних платежів необхідно було врахувати календарний рік виготовлення 2011 та застосувати коефіцієнт - «9» для визначення ставки акцизного податку у відповідності до пп. 215.3.5 п.215.3 ст. 215 ПК України.
Таким чином, у результаті проведеної перевірки Рівненською митницею встановлено факт невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення транпсортного засобу директором ТОВ «ЗЕНАВТО» - ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів в загальній сумі - 5537,96 грн. в тому числі - акцизний податок - 4614,96 грн., ПДВ - 923,00 грн.
Отже, директором ТОВ «ЗЕНАВТО» - ОСОБА_1 було вчинено дії спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 5537,96 грн., в тому числі - акцизний податок 4614,96 грн. та ПДВ - 923,00 грн., шляхом невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення під час митного оформлення транспортного засобу «RENAULT Trafic, VF1FLB1BECV420662».».
Статтею 475 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Частиною 5 ст. 69 МК України визначено, що Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Згідно ч. 6 ст. 69 МК України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або І внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної ДЛЯ прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
У відповідності до ч. 7 ст. 69 МК України Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Так, ст. 485 МК України передбачено адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Зі змісту даної статті випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.
Об'єктивна сторона правопорушення, за яким позивача визнано винним, полягає у заявлені в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осі»% митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справі № 751/1477/20 (провадження №К/9901/45268/18), у своїй постанові від 22.05.2020 року прийшов до висновку, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 485 МК України порушення митних правил має місце, зокрема, у разі заявлення декларантом у митній декларації: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Тобто сам по собі факт неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки об'єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в заявленні декларантом у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Крім того, Верховним Судом у вищевказаній постанові визначено, що складність випадку декларування товарів у розумінні ст. 69 МК України полягає у тому, що з метою перевірки правильності заявлених позивачем відомостей у митній декларації документи були передані до відділу класифікації товарів відповідача, тобто до осіб зі спеціальними знаннями.
Також у постановах від 20.03.2018 року у справі № 640/7258/17, від 11.06.2020 року у справі № 564/530/17, від 20.08.2020 року у справі № 553/1435/17, від 06.11.2020 року у справі № 159/1754/17 в аналогічних справах Верховний Суд зазначає, що для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, ст. 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Відповідно до ч. 1 cт. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своє, дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей ти/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Разом з тим, стороною відповідача не було надано жодних доказів того, що ТзОВ «ЗЕНАВТО» мав намір не сплачувати митні платежі в повному обсязі чи зменшувати їх розміри при заповненні митної декларації.
Зокрема, будь-яких доказів, які б ставили під сумнів достовірність поданих позивачем до митного оформлення товаросупровідних документи відповідачем надано не було, а оскаржувана постанова посилання на їх наявність не містить.
При цьому варто зауважити, що усі митні платежі, з врахуванням календарного року виготовлення - 2011 та коефіцієнта «9» було сплачено ОСОБА_1 31.12.2021 року, тобто, до моменту винесення оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил, що додатково свідчить про відсутність в останнього прямого умислу на ухилення від сплати митних платежів та відсутність завданої державі шкоди.
Отже, 08.06.2022 року застосовуючи міру відповідальності, відповідно до ст. 485 МК України, до директора ТзОВ «ЗЕНАВТО» Кованського А.О., його вина під час винесення постанови Рівненською митницею не доведена.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, відповідачем суду не надано.
Зокрема, стороною відповідача відзив на позовну заяву у встановленому законом порядку не подавався, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень, в силу приписів ст. 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови пре накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є. в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні порушення митних правил за ч. 1 ст. 485 МК України суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу інкримінованих адміністративних правопорушень.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Як встановлено судом, 01.12.2021 року між ОСОБА_1 , як клієнтом, та адвокатом Крючковим В.О. було укладено Договір про надання правової допомоги № б/н, відповідно до якого останній взяла на себе зобов'язання з приводу юридичного супроводу, в тому числі й під час представлення його інтересів у суді. Строк дії Договору становить 1 рік (п. 3.1) (а.с. 20-зворот-21).
На виконання вищевказаного Договору в межах розгляду даної справи, представник позивача надав своєму клієнту послуги в загальному розмірі 4000 грн., які складаються із підготовки та складення позовної заяви, а також юридичного супроводу при розгляді справи та оформлення процесуальних документів (а.с. 22).
Факт сплати позивачем ОСОБА_1 на користь свого адвоката вищевказаної суми коштів в розмірі 4000 грн. підтверджується відповідним корінцем квитанції № 400-К від 28.06.2022 року.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при її розгляді, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та такими, що у повній мірі відповідають принципам розумності та справедливості.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 до Рівненської митниці про відшкодування витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. відповідних понесених витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн., сплачені останнім при зверненні до суду з даним позовом та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про постанову Рівненської митниці Державної митної служби України по справі про порушення митних правил № 0385/20400/21 від 08.06.2022 року.
Позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.
Скасувати постанову Рівненської митниці Державної митної служби України по справі про порушення митних правил № 0385/20400/21 від 08.06.2022 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 16613,88 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 МК України - закрити.
Стягнути з Рівненської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 13 липня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська