12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3737/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Жирика Я. І. (адвокат),
відповідача - Бахіра Р. В. (в порядку самопредставництва),
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - Ленько М. М. (в порядку самопредставництва),
третьої особи-3 - не з'явилися,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке"
до Міністерства аграрної політики та продовольства України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державного підприємства "Хмельницьке",
2) Фонду державного майна України,
3) Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький"
про скасування державної реєстрації права власності з припиненням права власності,
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (далі - ТОВ "Хмельницьке", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України, Міністерство, відповідач), за участю третіх осіб: Державного підприємства "Хмельницьке" (далі - ДП "Хмельницьке", третя особа-1), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, третя особа-2), Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" (далі - ДП Радгосп "Лісовогринівецький", Радгосп, третя особа-3), про:
1) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 26.02.2019 № 30520585, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 45,6 м2 (реєстраційний номер 1777066568250), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4;
2) cкасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 28.02.2019 № 30572018, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 214 м2 (реєстраційний номер 1779727268000), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4;
3) cкасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 01.03.2019 № 30577222, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 442,7 м2 (реєстраційний номер 1779993468250), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4;
4) cкасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 27.02.2019 № 30535928, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 706,3 м2 (реєстраційний номер 1777830468250), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4;
5) cкасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 27.02.2019 № 30537665, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 722,1 м2 (реєстраційний номер 1777925668250), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4;
6) cкасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 27.02.2019 № 30541821, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 1087,3 м2 (реєстраційний номер 1778142668250), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4;
7) cкасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав Мінагрополітики України згідно запису від 27.02.2019 № 30542953, припинивши право власності Міністерства на об'єкт нерухомого майна площею 685,9 м2 (реєстраційний номер 1778203968250), що розташований за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4 (далі - спірні об'єкти нерухомого майна, спірне нерухоме майно), з посиланням на положення статей 13, 15, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 10, 24, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позовна заява обґрунтовується тим, що Міністерство незаконно зареєструвало в Державному реєстрі речових прав право власності на спірне нерухоме майно, яке належить Товариству на праві власності та набуто (придбано) ним на підставі шести договорів купівлі-продажу від 12.09.2013 та договору купівлі-продажу від 03.12.2014, укладених з ДП "Хмельницьке" та Колективним сільськогосподарським підприємством "Ліктрави" (далі - КСП "Ліктрави") відповідно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (суддя Полякова К. В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення аргументоване недоведеністю позивачем того, що державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна здійснено за відсутності у відповідача правовстановлюючих документів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Постанова мотивована посиланням на положення статей 15, 16, 204, 328 ЦК України, статей 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 4, 75, 76- 79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів на підтвердження визнання недійсними чи розірвання в установленому порядку шести договорів купівлі-продажу від 12.09.2013 та договору купівлі-продажу від 03.12.2014, на підставі яких виникло право власності Товариство на спірне нерухоме майно, отже, на час здійснення оспорюваної державної реєстрації не існувало рішення суду про скасування рішень/документів, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності позивача на спірні об'єкти нерухомого майна; 2) обставини проведення Міністерством державної реєстрації права державної власності на спірні об'єкти нерухомого майна, право власності на які було зареєстровано раніше за ТОВ "Хмельницьке", визнаються обома сторонами, тому не підлягають доказуванню; 3) шляхом здійснення оспорюваної державної реєстрації фактично допущено подвійну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, які станом на момент здійснення такої реєстрації вже належали позивачу на праві власності; 4) в розумінні пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови в державній реєстрації прав заявника (Міністерства) є наявність суперечностей між заявленим до реєстрації на користь відповідача речовим правом та вже зареєстрованим раніше речовим правом позивача на спірне нерухоме майно; 5) одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одне нерухоме майно суперечить засадам офіційного визнання та підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право власності було зареєстровано первинно та не припинялося, а відтак порушене право Товариства підлягає судовому захисту.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП Радгосп "Лісовогринівецький" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі № 910/3737/21 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 05.07.2022.
Зазначена ухвала мотивована тим, що скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм частини 2 статті 12 і пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 04.02.2019) у подібних правовідносинах, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2022 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі № 910/3737/21 до 12.07.2022.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:
- 12.09.2013 між ДП "Хмельницьке" в особі голови комісії з припинення юридичної особи ДП "Хмельницьке" Марцинюка В. М. (продавець) і ТОВ "Хмельницьке" (покупець) укладено 6 договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І., щодо наступного нерухомого майна: приміщення будинку кімнати безпеки руху загальною площею 45,6 м2 (договір зареєстровано у реєстрі за № 1939); приміщення складу запчастин загальною площею 214 м2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1940); приміщення складу будматеріалів та міндобрив загальною площею 442,7 м2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1941); будівлі зерноскладу загальною площею 706,3 м2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1935); приміщення сушильного навісу для зерна загальною площею 722,1 м2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1942); приміщення сільськогосподарських машин загальною площею 1087,3 м2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1938);
- згідно з пунктами 1.2 зазначених договорів купівлі-продажу відчужувані об'єкти належать продавцю на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 17- 18.08.2013 (державний реєстратор Ачкасов Д. Ю.), індексні №№ 8127003, 8122705, 8126757, 8127019, 8126979, 8122485. Відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексні №№ 8770425, 8770484, 8770413, 8770622, 8770622, 8771127 та 8770719, виданих Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 01.08.2013 та 01.09.2013, якими підтверджується право власності на нерухоме майно та здійснення державної реєстрації прав власності, реєстраційні номера об'єктів нерухомого майна: 13005836800, 127487468250, 127340668250, 129961868250, 130491268250, 127413768250;
- 03.12.2014 між КСП "Ліктрави" (продавець) і ТОВ "Хмельницьке" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1552;
- за змістом пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору об'єктом купівлі-продажу є приміщення механічної майстерні загальною площею 685,9 м2. Відчужуваний об'єкт належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 05.08.2014 (державний реєстратор Іщук В. О.), індексний № 25196831. Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №25197002, виданого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 05.08.2014, яким підтверджується право власності на нерухоме майно та здійснення державної реєстрації прав власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 127454768250.
- державну реєстрацію права власності позивача на спірні об'єкти нерухомого майна проведено 12.09.2013 і 03.12.2014 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а саме: за реєстраційним № 130058368000 зареєстровано право власності на приміщення будинку кімнати безпеки руху загальною площею 45,6 м2; за реєстраційним № 127487468250 - приміщення складу запчастин загальною площею 214 м2; за реєстраційним № 127340668250 - приміщення складу будматеріалів та міндобрив загальною площею 442,7 м2; за реєстраційним № 129961868250 - будівлю зерноскладу загальною площею 706,3 м2; за реєстраційним № 130491268250 - приміщення сушильного навісу для зерна загальною площею 722,1 м2; за реєстраційним № 127413768250 - приміщення сільськогосподарських машин загальною площею 1087,3 м2; за реєстраційним № 127454768250 - приміщення механічної майстерні загальною площею 685,9 м2;
- матеріали справи містять інформаційну довідку від 05.01.2021 № 239749564 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічні паспорти на зазначені об'єкти нерухомого майна, які в червні 2008 року та в серпні 2013 року виготовлено Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення ТОВ "Хмельницьке";
- з інформаційних довідок від 03.03.2021 № 246753345, 246754253, 246754703, 246760774, 246756636, 246761660, 246760209 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за Мінагрополітики України зареєстровано право державної власності на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вул. Центральна, 4, а саме: 26.02.2019 - на прохідну з диспетчерською загальною площею 45,6 м2, реєстраційний № 1777066568250, номер запису 30520585; 28.02.2019 - на склад № 1 загальною площею 214 м2, реєстраційний № 1779727268000, номер запису 30572018; 01.03.2019 - на склад мінеральних добрив загальною площею 442,7 м2, реєстраційний № 1779993468250, номер запису 30577222; 27.02.2019 - на зерносклад № 2 загальною площею 706,3 м2, реєстраційний № 1777830468250, номер запису 30535928; 27.02.2019 - на зерносклад № 3 загальною площею 722,1 м2, реєстраційний № 1777925668250, номер запису 30537665; 27.02.2019 - на піднавіс для сільськогосподарських машин на 24 місця загальною площею 1087,3 м2, реєстраційний № 1778142668250, номер запису 30541821; 27.02.2019 - на механічну майстерню загальною площею 685,9 м2, реєстраційний № 1778203968250, номер запису 30542953. Підставою для проведення оспорюваної державної реєстрації визначено витяг № 10-15-20282 з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, який видано Фондом 03.10.2018;
- матеріали справи містять копії технічних паспортів на спірні об'єкти нерухомого майна, які 07.05.2018 виготовлено Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу, а також копії актів приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП Радгосп "Лісовогринівецький" зі сфери управління Мінагрополітики України до сфери управління ФДМУ від 18.10.2019 та від 20.12.2019, з яких неможливо встановити факт передачі саме спірного нерухомого майна.
Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням права власності позивача на спірне нерухоме майно, що зумовлено державною реєстрацією за відповідачем права власності на зазначене майно.
Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/3737/21 з огляду на таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 328 ЦК України (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
За змістом положень частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 04.02.2019), на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування якої посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 04.02.2019), на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якого посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та скаржником навіть не заперечується той факт, що Міністерством у лютому-березні 2019 року проведено державну реєстрацію права державної власності на спірні об'єкти нерухомого майна, право власності на які вже було набуто позивачем і зареєстровано за ТОВ "Хмельницьке" раніше, а саме упродовж 2013- 2014 рр. на підставі шести договорів купівлі-продажу від 12.09.2013 та договору купівлі-продажу від 03.12.2014, які не визнано недійсними та не розірвано в установленому порядку, отже, шляхом вчинення оспорюваних реєстраційних дій фактично відбулася подвійна державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно, яке станом на момент здійснення такої реєстрації вже належало Товариству на праві приватної власності. При цьому в розумінні пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови в державній реєстрації прав заявника (Міністерства) є наявність суперечностей між заявленим до реєстрації на користь відповідача речовим правом та вже зареєстрованим раніше речовим правом позивача на спірне нерухоме майно.
Водночас апеляційний суд правильно зазначив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одне нерухоме майно суперечить засадам офіційного визнання та підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право власності було зареєстровано первинно та не припинялося, а відтак порушене право Товариства підлягає судовому захисту. Тим більше, що на час здійснення оспорюваної державної реєстрації не існувало судового рішення про скасування рішень чи правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності позивача на спірні об'єкти нерухомого майна.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм частини 2 статті 12 і пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 04.02.2019) у подібних правовідносинах, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, оскільки за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначеній справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
Так, на відміну від цієї господарської справи, під час розгляду якої апеляційний суд, застосовуючи норму пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та враховуючи неспростовану презумпцію правомірності набуття Товариством права власності на спірне нерухоме майно (частина 2 статті 328 ЦК України), дійшов цілком обґрунтованого висновку про недопустимість і незаконність здійснення подальшої державної реєстрації права власності на те ж саме нерухоме майно за іншою особою (Міністерством), об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 24.01.2020 про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та передачу на новий розгляд справи № 910/10987/18 (зі спору, що виник з правовідносин звернення кредитором стягнення на предмет іпотеки), виходила з того, що, не застосувавши до спірних правовідносин положення частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 04.02.2019), суди не врахували, що реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" (іпотекодавцем) була проведена саме на підставі договорів купівлі-продажу від 11.06.2016, а висновок судів попередніх інстанцій про припинення права власності іпотекодавця на спірне майно ґрунтується лише на відомостях про припинення права власності, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та є передчасним, оскільки наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які (правовстановлюючі документи) мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Неподібність іпотечних правовідносин у справі № 910/10987/18 зумовлена тим, що, на відміну від цієї справи, судами у справі № 910/10987/18 не встановлювалися обставини подвійної державної реєстрації права власності на одне й те саме нерухоме майно за різними суб'єктами та спірні правовідносини власності між ними не виникали.
Колегія суддів зауважує, що в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 взагалі не міститься висновку щодо комплексного застосування норм статті 328 ЦК України і пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими регулюються спірні правовідносини в цій справі, проте викладено висновок щодо застосування норм статті 204 ЦК України, статей 2, 12, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і статей 11, 17, 23 Закону України "Про іпотеку".
Крім того, на спірні правовідносини подвійної державної реєстрації речових прав на одне й те саме нерухоме майно не поширюється дія норми частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 04.02.2019), якою закріплено пріоритет відомостей, вміщених у правовстановлюючих документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії щодо речових прав однієї особи, над записами про речові права тієї ж самої особи, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, у цій справі та іншій справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
Наведене вище також свідчить про різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у справі № 910/3737/21 та у справі № 910/10987/18.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухваленої постанови.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження третя особа-3 не зазначала та не обґрунтовувала в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі № 910/3737/21 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі № 910/3737/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай