12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9794/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Барсук М.А., Владимиренко С.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 (суддя Алєєва І.В.)
у справі № 910/9794/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 10536,38 грн,
Моторне (транспортне) страхове бюро України 07.07.2022 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/9794/21.
Здійснивши перевірку касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Разом з тим передбачені пп "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є виключенням із загального правила і відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
На момент звернення з позовом до суду ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлений у розмірі 2270,00 грн. Предметом спору в цій справі є стягнення коштів в розмірі 10536,38 грн, що значно менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (227000,00 грн).
У касаційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України просить прийняти її до провадження, вказує, що скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов'язків страховиків членів МТСБУ, які перебувають у процесі добровільної ліквідації, становить значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб (потерпілих внаслідок ДТП). Також скаржник просить відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, оскільки Верховний Суд у вказаній постанові з урахуванням якої суд апеляційної інстанції прийняв постанову у справі № 910/9794/21 про задоволення позову, допустив помилку поклавши відповідальність на Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке не є учасником деліктного правопорушення, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником страхової компанії банкрута.
На думку скаржника, вбачається існування колізії норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності неземних транспортних засобів" (п. 41.1 ст. 41) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 45) в частині щодо визнання вимог погашеними та продовження існування зобов'язання для третьої особи - Моторного (транспортного) страхового бюро України. Верховний Суд, ухваливши постанову від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, поклав на сферу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу відповідальність за колишнього члена Моторного (транспортного) страхового бюро України. Порушення грошового зобов'язання колишнім членом Моторного (транспортного) страхового бюро України утворилося внаслідок неналежного урядування з боку держави та покладання обов'язку виплати 3% річних, інфляційних втрат, пені, на всіх членів Моторного (транспортного) страхового бюро України призводить до порушення норми прямої дії - ч. 2 ст. 61 Конституції України.
На підтвердження своїх доводів, скаржник додав до касаційної скарги правовий висновок "Науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди" від 22.02.2022, затвердженого Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко.
Доводи наведені у касаційній скарзі Моторного (транспортного) страхового бюро України колегією суддів не приймаються, з огляду на таке.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у праворозумінні чи у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Верховним Судом аналізуючи доводи та аргументи касаційної скарги взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.
Доводи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішенням та до власного розуміння й тлумачення як судового акту так і закону в цілому, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Верховний Суд зазначає, що незгода із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для Моторно (транспортного) страхового бюро України як і не може вказувати на таку обставину негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Визначені підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. При цьому використання оціночних чинників, як-то: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та підпунктів "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких підстав не вбачає, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України немає.
Крім того, в тексті касаційної скарги скаржник вказує, що на його думку справу потрібно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання висновків щодо виключної правової проблеми - які саме обов'язки виникають у Моторного (транспортного) страхового бюро України у разі визнання страховика члена МТСБУ банкрутом, однак в прохальній частині касаційної скарги не зазначає про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/9794/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Також, скаржник в тексті касаційної скарги помилково зазначає дату оскаржуваної постанови "28.04.2022", проте, у справі № 910/9794/21 Північним апеляційним господарським судом ухвалювалось судове рішення саме 26.04.2022, а не 28.04.2022. Вказана помилка скаржника не впливає на висновок Верховного Суду щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9794/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков