11 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7537/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Федорівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 (колегія суддів у складі: Іоннікова І.А. - головуюча, Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 (суддя Сівакова В.В.)
у справі № 910/7537/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Федорівни
до Національної поліції України
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Проф Едвайс"
про стягнення 196500,00 грн,
Фізична особи-підприємець Мартинюк Валентина Федорівна (далі - ФОП Мартинюк В.Ф.) 04.07.2022 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Разом з тим передбачені пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є виключенням із загального правила і відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
На момент звернення з позовом до суду ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлений у розмірі 2270,00 грн. Предметом спору в цій справі є стягнення коштів в розмірі 196500,00 грн, що значно менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (227000,00 грн).
У касаційній скарзі ФОП Мартинюк В.Ф. просить прийняти касаційну скаргу до провадження, виходячи з вимог пп "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, оскільки справа має виняткове значення для позивача як учасника справи, так як в результаті дій працівників правоохоронних органів позивачу, що не є учасником кримінального провадження, в рамках якого здійснювався обшук, були завдані збитки у розмірі 196500,00 грн. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, незважаючи на вимоги п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, розглядав справу у загальному позовному провадженні з викликом сторін.
Суд зауважує, що "виняткове значення" справи для учасника справи, означає, що оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для скаржника, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Касаційна скарга ФОП Мартинюк В.Ф. не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Мартинюк В.Ф. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7537/21 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мартинюк Валентини Федорівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков