ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.07.2022Справа № 910/3238/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; ідентифікаційний код: 38039872)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 2, офіс 111; ідентифікаційний код: 32727466)
про стягнення 255811,45 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.04.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про стягнення 255811,45 грн, з яких 216000,00 грн основного боргу, 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий на підставі Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 216000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 відкрито провадження у справі №910/3238/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяві по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/3238/22 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 2, офіс 111), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105492145927, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 25.05.2022.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/3238/22.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (покупець) укладено Договір поставки №625-18, відповідно до умов якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передати (поставити) у власність покупця спецтехніку, що була у використанні (екскаватори-навантажувачі) у кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 покупець на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити його ціну відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3.1 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається з урахуванням умов поставки, визначених у п. 4.2 договору, та зазначається у відповідних специфікаціях.
Ціна договору становить 1825200,00 грн з ПДВ (п. 3.2 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018).
Відповідно до п. 8.1 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 цей договір набуває чинності з моменту підписання кожною стороною та діє до 31.12.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
У Специфікації до Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 (Додаток №1) сторони визначили найменування товару, його кількість та вартість - 864000,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий на підставі Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 216000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 10.05.2019 Акціонерне товариство «Київенерго» (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Данко» (покупцю) на умовах Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 товар на суму 864000,00 грн, що підтверджується Актом приймання-передавання від 10.05.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток Акціонерного товариства «Київенерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко».
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.3 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 розрахунки за товар за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату.
У п. 5 Специфікації сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату.
Матеріали справи не містять доказів виставлення АТ «Київенерго» відповідачу рахунку на оплату.
Втім, так як умови договору передбачають здійснення розрахунків шляхом попередньої оплати, відповідач в будь-якому випадку повинен був оплатити товар до 10.05.2019 (до дати поставки).
Доказів виконання обов'язку зі сплати на користь Акціонерного товариства «Київенерго» грошових коштів у розмірі 864000,00 грн відповідачем суду не надано (відповідач належним чином був повідомлений про розгляд судом даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105492145927).
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/1965/19 припинено процедуру розпорядження майном боржника Акціонерного товариства «Київенерго», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «К.Енерго», визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
27.07.2021 арбітражним керуючим розміщено оголошення за лотом №69 про продаж майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеного Господарським судом Донецької області, справа № 905/1965/19, а саме: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішенням, яке відбулось на електронному майданчику «Е Тендер» з датою проведення аукціону 27.07.2021.
27.07.2021 за результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-16-000066-1, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
02 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «К.Енерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» було складено Акт про придбання майна на аукціоні, в якому визначено, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено Сторонами, та на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27 липня 2021 року, Продавець передає у власність Покупцеві наступний об'єкт продажу Банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго»:
Лот №69: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1, в тому числі й оголошені на електронному майданчику через якого Покупцем було подано пропозицію - ТОВ «Е-ТЕНДЕР».
Предметом акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 02.08.2021, укладеного між сторонами, є право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1.
Як вбачається з Додатку №1 до Акту про придбання майна на аукціоні, новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс») перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 на суму боргу 216000,00 грн. (вказана сума боргу також відображена у Довідці про стан дебіторської заборгованості станом на 31.01.2021, виданої Акціонерним товариством «К.Енерго»).
Відповідно до ст. 512, 514 та 517 Цивільного кодексу України: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Зі змісту норм Цивільного кодексу випливає, що за загальним правилом, будь-яке зобов'язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов'язання або через пряму заборону закону є винятком.
Обмеження щодо заміни кредитора у зобов'язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов'язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором.
Цивільний кодекс встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Отже, заміна кредитора у зобов'язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому слід брати до уваги те, що в Цивільного кодексі України термін «зобов'язання» вживається в різних значеннях і не збігається змістовно з поняттям «договір».
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався (протилежного матеріали справи не містять), суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» набуло прав вимоги (стало новим кредитором) до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко») щодо сплати заборгованості за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 у розмірі 216000,00 грн.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 216000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 у сумі 216000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» суми основного боргу у розмірі 21600,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16090,52 грн за період з 25.08.2021 по 28.01.2022.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 у разі порушення покупцем своїх зобов'язань, передбачених у п. 3.3 цього договору, покупець за кожен день прострочення сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення до дати зарахування коштів на рахунок постачальника включно.
У п. 5.6 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання покупцем зобов'язань за договором припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки умовами п. 5.6 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання покупцем зобов'язань за договором припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, беручи до уваги, що відповідач повинен був оплатити товар у строк до 10.05.2019, суд дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування пені є період з 11.05.2019 до 11.05.2020 включно.
Однак, як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у позовній заяві, позивачем нараховано пеню з 25.08.2021 по 28.01.2022, тобто, за межами обґрунтованого періоду нарахування.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» пені у розмірі 16090,52 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3896,20 грн за період з 25.08.2021 по 01.04.2022.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» 3% річних у розмірі 3896,20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 19824,73 грн за період з вересня 2021 року по березень 2022 року.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» інфляційних втрат у розмірі 19824,73 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 2, офіс 111; ідентифікаційний код: 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; ідентифікаційний код: 38039872) суму основного боргу у розмірі 216000 (двісті шістнадцять тисяч) грн 00 коп., 3% річні у розмірі 3896 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 20 коп, інфляційні втрати у розмірі 19824 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 3595 (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 81 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак