майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" липня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/146/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
при секретарі судового засідання: Васильевій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Барсук І.В., довіреність №745 від 06.06.22,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (м.Київ)
до Військової частини НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 123000,00грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 заборгованості у розмірі 123000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача від повернення коштів, сплачених на виконання вимог тендерної документації, в якості забезпечення виконання договору №5-21 від 02.02.2021.
Ухвалою господарського суду від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.03.2022. Ухвалою суду від 05.05.2022 підготовче засідання перепризначено на 07.06.2022.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив та зазначив, що 25.11.2021 отримав розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України про подання заявки на постачання пального по договору №5-21 від 02.02.2021 у кількості 25,0тон. 18.11.2021 на електронну та поштову адресу постачальника була відправлена заявка щодо постачання дизпалива зимового у кількості 25000,00кг, про що свідчить запис у журналі реєстрації заявок та скріншот електронної пошти. Відповідно до п.5.2 договору №5-21 постачальник мав поставити дизпаливо зимове у строк не пізніше 02.12.2021, однак зобов'язання не було виконано. 14.12.2021 на електронну адресу відповідача надійшов лист постачальника №900 від 13.12.2021, у якому останній відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором та просить його достроково розірвати. 15.12.2021 між сторонами була укладена додаткова угода №1-21 про розірвання договору до договору №5-21 від 02.02.2021. В пункті 2 додаткової угоди №1-21 від 15.12.2021 зазначено: "сторони стверджують, що укладання даної угоди не звільняє постачальника від відповідальності за неналежне виконання умов договору, що мало місце до його розірвання". Замовником було надіслано позивачу лист №1361 від 16.12.2021 з вимогою сплатити пеню в сумі 7995,00грн за порушення строку поставки дизпалива зимового та одночасно повідомлено про неповернення забезпечення виконання на підставі п.5.10 договору №5-21 з підстав невиконання умови договору стосовно строків поставки товару. На думку відповідача кошти у розмірі 123000,00грн не підлягають поверненню, оскільки Військова частина НОМЕР_1 дотримувалась умов договору та діяла згідно чинного законодавства України (а.с.44-46).
У відповіді на відзив позивач вказав, що у договорі відсутня умова, відповідно до якої заявка вважається поданою заявником (відповідачем) та прийнятою постачальником (позивачем) у випадку її направлення на ту чи іншу електронну адресу позивача. Договір не містив будь-якої електронної адреси позивача, за якою могло здійснюватись листування з позивачем; оригінал заявки Укрпоштою чи іншим передбаченим договором способом, який би забезпечив можливість її отримання позивачем, матеріали справи не містять. Також зазначив, що договір позивачем був виконаний у повному обсязі, оскільки сторони згідно умов додаткової угоди зменшили загальну суму договору (а.с.61-62).
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначив, що заявка була направлена на електронну адресу представника постачальника аnsungurovsiy@unimex.com.ua, яка погоджена сторонами усною домовленістю і використовувалась протягом тривалого часу співпраці; докази підтвердження факту отримання заявки постачальником не фіксувались, всі питання узгоджувались у телефонному режимі між представниками сторін. На думку відповідача, постачальник заперечує факт отримання заявки №51 від 25.11.2021 з корисних мотивів (а.с.69-71).
Ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/146/22 до судового розгляду по суті на 11.07.2022.
Представник позивача в засідання суду не з'явився, в адресованому клопотанні від 28.06.2022 просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача за наявними матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2021 відбулось засідання тендерного комітету 1 складу пального (військова частина НОМЕР_1), на порядок денний якого було винесено питання щодо проведення переговорів з учасником відбору для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони на закупівлю дизельного пального (номер тендеру в ЦБД -UA-2020-12-31-001038-а) згідно ст.6 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", враховуючи ч.3 розділу ХІ Закону України "Про оборонні закупівлі" (а.с.7-8).
На виконання вимог тендерної документації, позивач в забезпечення виконання договору платіжним дорученням №00016848-П від 01.02.2021 перерахував відповідачу 123000,00грн (а.с.17).
02.02.2021 між ТОВ "МАНГО-ГРУП" (постачальник, позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник, відповідач) укладено договір №5-21 (а.с.9-14), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовнику ДК 021:2015 код 09130000-9 - Нафта і дистиляти (ДК 021:2015 код 09134200-9 Паливо дизельне) Паливо дизельне зимове (далі - по тексту товар) відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору складає 2460000,00грн, у тому числі ПДВ.
Згідно п.5.2 договору строк поставки товару за цим договором складає 10 робочих днів з моменту подання заявки замовником.
Договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99% товару (п.5.9 договору).
У пункті 5.10 договору сторони визначили, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними у випадках, передбачених статтею 9 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а також згідно з умовами, зазначеними у договорі. Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору стосовно строків поставки товару.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що замовник має право, зокрема, достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань з боку постачальника, повідомивши його про це у десятиденний строк.
Згідно п.6.4 договору, постачальник має право, зокрема, у разі невиконання зобов'язань замовником достроково розірвати цей договір, письмово повідомивши про це замовника у десятиденний строк.
Відповідно до п.7.3 договору, при порушенні строку поставки товару за цим договором забезпечення виконання договору постачальнику не повертається.
Пунктом 7.5 договору сторони обумовили, що істотні умови договору не повинні змінюватись після підписання цього договору, крім випадків, визначених чинним законодавством та з урахуванням підпунктів 1.2, 6.2 та 9.1 цього договору, у випадку розірвання цього договору, а також покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.
За умовами пункту 11.2 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення стоку дії цього договору 31 грудня 2021.
Усі зміни і доповнення до Договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу, крім тих змін та/або доповнень до договору в частині коригування строків та/або кількості товару , які вносяться замовником відповідно до підпункту 6.2 договору (п.12.1 договору).
На виконання умов договору №5-21 від 02.02.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1239569,40грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000445 від 05.02.2021 та №РН-0000724 від 621371,40грн (а.с.18-19).
Листом від 13.12.2021 відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку зі збільшенням вартості товару, який має бути поставлений за договором №5-21, він відмовляється на майбутнє від виконання своїх зобов'язань за договором (а.с.52).
15.12.2021 сторони підписали додаткову угоду №1-21 про розірвання договору №5-21 від 02.02.2021, згідно п.1 якої сторони, керуючись ч.1 ст.651 ЦК України п.1 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" п.10.1 та п.12.1 Договору №5-21 від 02.02.2021 дійшли згоди щодо розірвання договору за згодою сторін (а.с.20).
Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що сторони стверджують, що укладання даної угоди не звільняє постачальника від відповідальності за неналежне виконання умов договору, що мало місце до його розірвання.
Згідно п.3 додаткової угоди, з моменту укладення додаткової угоди зобов'язання сторін припиняються шляхом зменшення обсягу закупівлі на суму 1220430,60грн.
Пунктом 4 угоди сторони виклали у новій редакції п.3.1 договору, виклавши його у такій редакції: "3.1. загальна сума договору складає 1239569,40грн, у томі числі ПДВ 20% - 206594,90грн". Специфікацію (додаток 1 до договору) викласти у редакції, що додається".
У специфікації до договору №5-21 від 02.02.2021 сторони визначили, що постачальник має здійснити поставку 50389,00кг дизельного пального на загальну суму 1239569,40грн (а.с.16).
16.12.2021 відповідач направив позивачу лист №1361 про сплату пені в сумі 7995,00грн у зв'язку із порушенням строку поставки товару, згідно заявки від 28.11.2021 №46, та наголосив на тому, що п.5.10 договору передбачено, що у разі, якщо постачальник не виконав умови договору стосовно строків поставки товару, замовник не повертає забезпечення виконання договору (а.с.21-22).
У відповіді на лист від 10.01.2022 №6 позивач зазначив, що інформація, наведена військовою частиною стосовно порушення ТОВ "МАНГО-ГРУП" строків поставки, не відповідає дійсності. Станом на день укладення додаткових угод про розірвання договору постачальник належним чином та у строки, передбачені договором, поставив товар на адресу військової частини НОМЕР_1 відповідно до заявок, які подавались односторонньо. Заявку №46 від замовника не отримував, у зв'язку з чим вимагав протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги повернути забезпечення договору в сумі 123000,00грн (а.с.23-24).
24.01.2022 відповідач направив відповідь на лист від 10.01.2022, у якому серед іншого просив протягом 5 робочих днів сплатити замовнику пеню за неналежне виконання умов договору №5-21, У цьому ж листі відповідач зазначив, що додаткова угода про розірвання договору №5-21 була підписана сторонами на підставі листа позивача №900 від 13.12.2021 про відмову від виконання зобов'язань (а.с.27-28).
Враховуючи, що відповідач не повернув кошти, сплачені на виконання вимог тендерної документації в якості забезпечення виконання договору №5-21 від 02.02.2021, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 123000,00грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, обґрунтовуючи правові підстави позову, позивач посилається на приписи ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, які містять загальні положення щодо виконання зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 85, 86, 87 постанови від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зробила висновок, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У даному випадку, предметом спору є грошові кошти в розмірі 123000,00грн, які були сплачені позивачем як переможцем за результатами проведеної переговорної процедури закупівлі для потреб оборони на закупівлю дизельного пального (номер тендеру в ЦБД - UA-2020-12-31-001038-а) в забезпечення виконання договору закупівлі за умовами ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі".
Частинами 1, 2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Як вже вказувалося, умовами п.5.10 договору сторони погодили, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними у випадках, передбачених статтею 9 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а також згідно з умовами, зазначеним у договорі. Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору стосовно строків поставки товару.
Слід вказати, що забезпечення виконання договору про закупівлю - це надання забезпечення виконання зобов'язань постачальника перед замовником за договором про закупівлю. Забезпечення виконання договору може вимагатись в будь-якій формі, наприклад, гарантія, депозит, порука тощо.
Інформація про забезпечення виконання договору прописується замовником в тендерній документації та зазвичай зазначається в умовах договору, який підписується за результатами процедури закупівлі.
Позивач вважає, що відповідно до п.5.9 договору, з урахуванням положень п.3 та п.4 додаткової угоди, договір вважаться виконаним, а тому у відповідача виник обов'язок з повернення перерахованого йому забезпечення.
Водночас, відповідач заперечуючи проти позову, посилається на те, що розірвання договору відбулося з вини позивача, у зв'язку з його відмовою від виконання договору та невиконанням заявки №46 від 18.11.2021, яка була надіслана постачальнику засобами електронного зв'язку.
Відносно даних тверджень сторін суд вважає за необхідне зазначити, що згідно приписів ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач, вказуючи про отримання позивачем заявки №46, надає суду копії журналу реєстрації заявок (а.с.49-50), який є внутрішнім документом обліку відповідача і без розрахункового документу відділення поштового зв'язку не може підтверджувати дійсність факту направлення такої заявки.
Щодо направлення копії заявки засобами електронного зв'язку, що підтверджується скріншотом (а.с.51), слід вказати, що ні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ні умови договору не містять вказівки на те, що електронна пошта ansungurovskiy@unimex.com.ua належить саме ТОВ "Манго-Груп".
Таким чином, відповідачем не надано належних доказів виконання ним умов п.5.2 договору і направлення позивачу заявки №46 на поставку товару та відповідно не надано доказів невиконання умов договору саме з вини позивача.
Окрім того, суд звертає увагу, що в умовах додаткової угоди №1-21 від 15.12.2021 про розірвання договору №4-21 від 02.02.2021 погоджено, що сторони дійшли згоди щодо розірвання договору за згодою сторін згідно ч.1 ст.651 ЦК України, яка передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застережень щодо розірвання договору за згодою сторін внаслідок відмови позивача від виконання зобов'язань за договором додаткова угода не містить.
Суд звертає увагу, що п.6.2 договору передбачено право замовника на дострокове розірвання договору у разі невиконання зобов'язань з боку постачальника шляхом повідомлення його про це у десятиденний строк.
Незважаючи на те, що відповідач стверджує про невиконання позивачем зобов'язання згідно заявки №46 від 18.11.2021, будь-яких дій, направлених на розірвання договору №5-21 від 02.02.2021, що наділяло б його беззаперечним правом не повертати забезпечення виконання за договором, в порядку п.7.3 договору, відповідач не вчинив.
Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором (ч.3 ст.653 ЦК України).
Як зазначено вище, п.3 додаткової угоди №1-21 від 15.12.2021 сторони узгодили, що з моменту укладення додаткової угоди зобов'язання сторін припиняються шляхом зменшення обсягу закупівлі на суму 1220430,60грн.
Отже, з моменту підписання додаткової угоди (15.12.2021) у постачальника припинилося зобов'язання поставити замовнику дизпаливо зимове на суму 1220430,60грн, а у замовника - оплатити його.
Крім того, додатковою угодою №1-21 від 15.12.2021 сторони змінили істотну умову договору №05-21 та виклали п.3.1 у наступній редакції: "Загальна сума договору складає 1239569,40грн, у тому числі ПДВ 20%- 206594,90грн".
Специфікацію №1 до договору від 02.02.2021 №5-21 також викладено у новій редакції: "найменування продукції - паливо дизельне зимове; місце поставки - Україна, Луганська область, м.Лисичанськ, проспект Перемоги, 58, Військова частина 9938 (автомобільним транспортом); кількість - 50389,20кг; ціна за одиницю товару з урахуванням ПДВ (грн) - 24,60грн; загальна сума з ПДВ (грн) - 1239569,40грн (а.с.16).
Таким чином, підписавши додаткову угоду №1-21 від 15.12.2021 відповідач погодив, що позивач станом на 02.02.2021 (момент підписання договору №5-21) взяв на себе зобов'язання поставити дизпаливо зимове у кількості 50389,00кг за ціною 24,60грн з ПДВ за одиницю товару на загальну суму 1239569,40грн, і таке зобов'язання виконане позивачем належним чином та у строк.
За наведених обставин, розірвання договору №5-21, в забезпечення виконання якого позивачем була сплачено 123000,00грн, свідчить про припинення існування правової підстави набуття вказаної суми відповідачем та змінює їх правовий режим із забезпечувальної суми на безпідставно набуті кошти.
З огляду на викладене, до правовідносин сторін слід застосовувати положення норм Цивільного кодексу України, які регулюють відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Судом встановлено факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 123000,00грн в якості забезпечення виконання по договору №5-21 від 02.02.2021, а також припинення зобов'язань сторін за вищевказаним правочином шляхом його розірвання (припинення правової підстави).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідач утримує грошові у розмірі 123000,00грн без достатньої правової підстави.
Відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 123000,00грн.
Враховуючи задоволення позову та п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 2481,00грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" (пров.Хрестовий, 2, офіс 405, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 39039648)
- 123000,00грн коштів, отриманих як забезпечення виконання по договору №5-21 від 02.02.2021р.;
- 2481,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 13.07.22
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу;
2,3- сторонам