вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" липня 2022 р. Cправа №902/192/22
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного малого підприємства "Експрес", м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД", м.Вінниця
про стягнення 1141187,15 грн заборгованості згідно договору поставки
за участю:
представника позивача: Галайського О.В. - діє на підставі ордеру.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився
10.03.2022 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного малого підприємства "Експрес" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 1141187,15 грн заборгованості, з якої: 1055560,00 грн - основний борг, 51620,57 грн - пеня, 25490,87 грн - інфляційні втрати, 8515,71 грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів №16/07/21 від 16.07.2021 в частині здійснення розрахунку за отриману продукцію.
15.03.2022 ухвалою суду за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/192/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26.04.2022.
За результатами судового засідання (26.04.2022) судом постановлено ухвалу про продовження строку здійснення підготовчого провадження на тридцять днів та про відкладення підготовчого судового засідання до 31.05.2022.
31.05.2022 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.06.2022. Вказаним судовим рішенням задоволено клопотання представника Приватного малого підприємства "Експрес" адвоката Галайського О.В. про участь в судовому засіданні у справі №902/192/22, призначеному на 23.06.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Разом з тим, судове засідання 23.06.2022 в режимі відеоконференції не відбулось, оскільки згідно Акту Господарського суду Вінницької області №1/22: " ...23 червня 2022 року в межах з 12:36 - 12:42 год. не було можливості проведення судового засідання по справі №902/192/22 в режимі відеоконференції, у зв'язку з нестабільною роботою мережі інтернет".
Враховуючи вказану обставину, ухвалою суду від 23.06.2022 розгляд справи по суті відкладено до 07.07.2022.
На визначену судом дату (07.07.2022) в судове засідання з'явився представник позивача адвокат Галайський О.В. Натомість відповідач явку до суду повноваженого представника не забезпечив, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлений належним чином - ухвалою суду від 23.06.2022.
Разом з тим, 07.07.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання "про відкладення розгляду справи" від 07.07.2022 (вх. канц. суду №01-34/5523/22 від 07.07.2022), в якому представник відповідача адвокат В. Парпальос повідомила, що не зможе прийняти участь в судовому засіданні у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Представник позивача О.Галайський просив відмовити у задоволенні заявленого клопотання.
В судовому засіданні судом постановлено відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату з урахуванням того, що представником В. Парпальос не подані докази на підтвердження обставин, що у ньому зазначені (поважності причин неявки до суду).
07.07.2022 надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" на позовну заяву Приватного малого підприємства "Експрес" у справі №902/192/22, надаючи оцінку якому суд вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч.5 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі від 15.03.2022 відповідачу встановлено строк для подання відзиву - п'ятнадцять днів з дня отримання цієї ухвали.
Судом встановлено, що ухвала суду від 15.03.2022 отримана відповідачем 21.03.2022 (а.с.47). Отже строк для подання відзиву закінчився 05.04.2022.
Однак, як зазначено вище, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" на позовну заяву надійшов до Господарського суду Вінницької області 07.07.2022.
Приписами ч.1 ст.118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що відзив на позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" з пропуском процесуального строку, при цьому відповідач не звертався до суду із заявою про його поновлення (також у відзиві не наведено обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на його подання), суд дійшов висновку залишити відзив на позовну заяву без розгляду.
Під час судового засідання, 07.07.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
16.07.2021 між Приватним малим підприємством "Експрес" (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (далі - Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №16/07/21.
Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити Покупцеві бітум нафтовий дорожній, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах передбачених даним договором.
Згідно з п.1.2. Договору кількість, асортимент, ціна Продукції на кожну окрему партію визначається в накладних документах (видаткова накладна або акт прийому-передачі).
Продукція постачається Постачальником Покупцеві партіями. Під партією Продукції розуміється найменування та кількість Продукції, яка поставляється по одній товарно-транспортній накладній (п.3.1.Договору).
У пункті 4.1. Договору сторони передбачили, що вартість продукції кожної партії визначається в рахунку на оплату або видатковій накладній, або акті прийому-передачі.
Згідно з п.4.2. Договору, формою оплати є після оплата до десяти днів від дня поставки Продукції або передоплата згідно виставленого рахунку.
Покупець проводить оплату продукцію шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.5. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору у разі порушення Покупцем строків оплати поставленої Продукції, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування проводяться на десятий день після отримання Продукції.
Пунктом 9.1. передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків між Сторонами - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 3226438,00 грн згідно видаткових накладних: №762 від 29.07.2021 на суму 413036,00, №768 від 30.07.2021 на суму 412022,00 грн, №918 від 21.08.2021 на суму 427680,00 грн, №1310 від 27.10.2021 на суму 472340,00 грн, №1311 від 27.10.2021 на суму 473480,00 грн, №1461 від 01.11.2021 на суму 83200,00 грн, №1363 від 03.11.2021 на суму 475000,00 грн, №1373 від 05.11.2021 на суму 469680,00 грн.
Однак, відповідач, всупереч п.4.5. Договору, за отриману продукцію розрахувався частково на суму 2170878,00 грн, що підтверджується копіями виписок по рахунку (а.с.22-25).
24.12.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити прострочену заборгованості в сумі 1055560,00 грн до 26.12.2021 (а.с. 27).
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Таким чином, станом на день розгляду справи в суду відповідачем не сплачено заборгованість за отриману продукцію в сумі 1055560,00 грн, що стало підставою звернення з цим позовом до суду.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 51620,57 грн - пені за період з 01.09.2021 по 15.02.2022; 25490,87 грн - інфляційні втрати за період з вересня 2021 року по січень 2022 року та 8515,71 грн - 3% річних за період з 01.09.2021 по 15.02.2022.
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як слідує із змісту п.4.2. Договору, формою оплати є після оплата до десяти днів від дня поставки Продукції або передоплата згідно виставленого рахунку.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 3226438,00 грн згідно видаткових накладних (а.с.14-21).
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).
Суд приймає наявні в матеріалах справи видаткові накладні як належні докази на підтвердження факту одержання товару (продукції) відповідачем, так як останні містять підпис особи, яка отримала товар, а також відтиск печатки ТОВ "Мего ЛТД".
Вказаний висновок зроблено судом з урахуванням того, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Враховуючи наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій з поставки товару, який вказано у видаткових накладних позивачем відповідачу.
При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.525, 526, 530 ЦК України та ст.193 ГК України, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши грошові кошти у розмірі 2170878,00 грн, в зв'язку з чим на момент розгляду справи за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" рахується заборгованість за договором №16/07/21 від 16.07.20220 у розмірі 1055560,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що в порушення вимог ст.73-74 ГПК України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату вартості продукції або доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 1055560,00 грн.
Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
При цьому суд враховує, що п.5.1. Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем строків оплати поставленої Продукції, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування проводяться на десятий день після отримання Продукції.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань, визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманої продукції, вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.
При цьому вирішуючи питання щодо визначених позивачем періодів нарахування пені, 3 % річних судом встановлено, що позивачем не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до якого якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань (із врахуванням положення ч.5 ст.254 ЦК України) за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА 360" судом встановлено, що розмір інфляційних втрат не перевищує розрахунок суду, відтак позов у зазначеній частині підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем, а саме: 25490,87 грн.
При цьому розмір пені дорівнює 51386,45 грн, розмір 3% річних становить 8474,39грн.
З огляду на викладене, позов в цій частині підлягає в сумах, визначених судом.
При цьому в позові в частині стягнення 41,32 грн - 3 % річних; 234,12 грн - пені слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не подав до суду докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 17113,68 грн.
За клопотанням представник позивача, заявленим до закінчення судових дебатів (07.07.2022), суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст.7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, буд.13, оф.219, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 34455332) на користь Приватного малого підприємства "Експрес" (вул.С.Бандери, 7, м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області, 81053, код ЄДРПОУ 30253563) 1055560,00 грн - основного боргу; 51386,45 грн - пені; 25490,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 8474,39 грн - 3% річних та 17113,68 грн - витрат зі сплати судового збору.
3. В позові в частині стягнення 41,32 грн - 3 % річних; 234,12 грн - пені - відмовити.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 31 серпня 2022 року на 10 год. 30 хв. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала №2), про що повідомити сторони (зокрема телефоном).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на такі електронні адреси: представника позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), відповідача (mego999@ukr.net).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
Повне рішення складено 13 липня 2022 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (Хмельницьке шосе, буд.13, оф.214, м.Вінниця)