16 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/4432/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Семенова О.Є.,
за участю представників сторін:
прокурор: Ногіна О.М., посвідчення № 057318 від 09.10.2020;
від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2: не з'явилися;
від відповідача-3: не з'явилися;
відповідач-4: Пивоваров С.В., особисто; Бекузаров Р.Е., ордер серія АХ №1092583 від 14.02.2022;
розглянувши апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх. №3741 Х/2),
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/4432/21 (суддя Калініченко Н.В.),
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова,
до відповідачів:
1) Харківської міської ради, м. Харків,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3) фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,
4) фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,
5) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, витребування майна у комунальну власність,
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1)Харківської міської ради; 2)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_2 та 5)Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 78 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С;
- припинити право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1365853163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2018 № 4316;
- витребувати у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна, який суперечить інтересам держави та територіальної громади. За твердженням прокурора, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні, отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
З огляду на проведення процедури приватизації спірного нерухомого майна із порушенням передбаченого законодавством порядку, прокурор також просить на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Москвіною І.В., а також припинити право власності нового власника - ОСОБА_2 , з подальшим витребуванням у діючого власника вказане нерухоме майно та визнати недійсним договір іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ "Приватбанк".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 у справі №922/4432/21 позовну заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова залишено без руху із наданням прокурору строку для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: належним чином сформованої позовної заяви за суб'єктним колом відповідачів, а саме 3-го відповідача: ОСОБА_1 , як фізичної особи або фізичної особи-підприємця; визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; докази сплати судового збору у недоплаченій сумі 235,37грн.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність недоліків позовної заяви, зокрема відзначив, що формуючи суб'єктне коло відповідачів прокурор визначив одного із відповідачів фізичну особу ОСОБА_1 , втім вже позовна вимога прохальній частині позову стосується ФОП Москвіної І.В. За текстом позовної заяви вбачається, що прокурором іменовано 3-го відповідача саме як ФОП Москвіної І.В. При цьому, договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С, який фігурує в якості предмета позову (який прокурор бажає визнати недійсним) укладено з Москвіною І.В., як з ФОП. Тобто, вступна, мотивувальна та прохальна частини позову, а також доказова база різняться щодо статусу Москвіної І.В. (ФОП чи фізична особа). В той час саме на прокурора (позивача), як особи, яка ініціює позов, покладено обов'язок сформувати його у відповідності до норм ст. 162 ГПК України. Іншою підставою для залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції зазначив те, що в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України прокурором не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
19.11.2021 на адресу господарського суду першої інстанції від прокуратури надійшов супровідний лист (вх. № 27328), до якого додано платіжне доручення №330 від 18.11.2021 про сплату судового збору у розмірі 235,37грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/4432/21 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Керівнику Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова.
Суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не в повній мірі усунув недоліків, про які зазначалось в ухвалі від 11.11.2021 про залишення позовної заяви без руху, а саме щодо сформування позовної заяви за суб'єктним колом відповідачів, а саме: щодо 3-го відповідача Москвіної І.В. (як фізична особа або ФОП) та визначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що прокуратурою не дотримано ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, зокрема щодо суб'єктного учасників, а також не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з п'яти відповідачів.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою про повернення позовної заяви, Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/4432/21 та направити справу для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача; справу розглядати за участю представника Харківської обласної прокуратури. Одночасно прокурор заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на отримання копії оскаржуваної ухвали засобами поштового зв'язку 29.11.2021.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права (ст.ст. 76-79, 86, 236, 280 ГПК України) та матеріального права (ст.ст. 203, 215, 216, 228, 345 ЦК України; законодавства щодо приватизації об'єктів житлового фонду), а також неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи.
За твердженням скаржника, оскільки договір купівлі-продажу між Харківською міською радою та ФОП Москвіною І.В. укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з порушенням вимог законодавства про приватизацію, то позовні вимоги про витребування нежитлових приміщень від фізичної особи ОСОБА_2 у комунальну власність та зобов'язання Харківську міську раду прийняти це майно є похідними та залежать від попередніх позовних вимог. На підтвердження своєї правової позиції прокурор посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №125/703/16-ц, в яких Суд дійшов висновку, що оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень був укладений в порядку приватизації комунального майна шляхом проведення аукціону, відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
За твердженням скаржника, у даному випадку в позовній заяві прокурор належним чином визначив суб'єктний склад учасників справи та сформував позовні вимоги конкретно до кожного з відповідачів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України.
Прокурор також зазначає, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 ГПК України, можуть бути об'єднані в одній позовній заяві і таке об'єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №922/4432/21 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 поновлено Керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/4432/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам судового процесу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень до 01.02.2022 та призначено справу до розгляду на 16.02.2022 о 10:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 15.02.2022 від Пивоварова С.В., 4-ий відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити прокурору у відкритті провадження за цим позовом. Відповідач посилається на те, що прокурором у позові не вірно визначено господарську підсудність цього спору, оскільки відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України спори про приватизацію держаного житлового фонду не віднесені до юрисдикції господарських судів, що в силу п. 1 ч.1 ст. 175 ГПК України є підставою для відмови у відкритті провадження. Крім того, за твердженням 4-го відповідача, прокурором також було порушено вимоги ст. 21 ГПК України, яка забороняє об'єднувати в одне провадження кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, що є самостійною підставою для повернення позовної заяви на підстав п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
У встановлений судом строк інші відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до суду.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.02.2022 присутній прокурор підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила суд скасувати оскаржувану ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Присутні у судовому засіданні 16.02.2022 відповідач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просили суд скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити прокурору у відкритті провадження за цим позовом з тих підстав, що розгляд даної справи не підсудний господарському суду.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх прокурора (апелянта) та відповідача (представника), судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
18.01.2018 між Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Москвіною Інною Володимирівною укладено договір оренди № 4192 нежитлових приміщень - підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.
12.02.2018 ФОП Москвіна І.В. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листом (вх. № 2216 від 12.02.2018), у якому просила надати дозвіл на приватизацію вищезазначених приміщень.
За результатами розгляду вказаного листа Харківська міська рада дозволила приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу (пункт 78 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова" від 21.02.2018 №1008/18).
Згідно висновку про вартість оціночного майна - нежитлових приміщень - підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Незалежності, буд. 1, літ. "А-5", проведеного 28.02.2018 суб'єктом оціночної діяльності - СОД ФОП Прокоп'євою І.Б., вартість об'єкта оцінки становить 208781,00грн без урахування ПДВ.
07.06.2018 між Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та ФОП Москвіною І.В. (покупець) укладено договір № 5581-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Москвіною І.В., за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти нежитлові приміщення підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити продавцю встановлену договором вартість придбаного нерухомого майна.
У подальшому, 08.12.2018 на підставі договору купівлі-продажу №4316, укладеному між Москвіною І.В. та ОСОБА_2 , право власності на вищевказані нежитлові приміщення перейшло до фізичної особи Пивоварова С.В. (рішення про державну реєстрацію №29335321 від 08.12.2018).
17.02.2021 між Пивоваровим С.В. (іпотекодавець) та АТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №431.
За умовами пункту 1 вказаного іпотечного договору його предметом є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ФОП Етінгант Оленою Вікторівною (Позичальник/Клієнт), перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та іпотекодавця.
Пунктом 7 вказаного договору іпотеки передбачено, що в іпотеку надається об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до господарського суду першої інстанції із даним позовом, прокурор посилався на те, що оскільки приватизація об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту 1365853163101) проведена із порушенням передбаченої законодавством процедури, відтак, договір іпотеки від 17.02.2021 №25504069762-ДІ-1/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №431, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ "Приватбанк" має бути визнаний недійсним на підставі положень ч.ч. 2, 3 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.
Як вже зазначалось вище, повертаючи позовну заяву прокурора, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не дотримано вимог ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, зокрема, щодо суб'єктного складу учасників, не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з п'яти відповідачів. Зокрема, в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що прокурором не сформовано належним чином позовну заяву за суб'єктним колом відповідачів, а саме щодо 3-го відповідача Москвіної І.В. (як фізична особа або ФОП), а також не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Встановлення господарським судом першої інстанції наведених обставин, які свідчать про не визначення прокурором змісту позовних вимог щодо кожного з п'яти відповідачів та не сформування належним чином позовної заяви за суб'єктним колом відповідачів, а саме щодо 3-го відповідача Москвіної І.В. (як фізична особа або ФОП) стало підставою для повернення позовної заяви з посиланням на ч. 4 ст. 174 ГПК України, яким передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Однак, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви прокурора у справі №922/4432/21 з підстав не визначення прокурором позовних вимог до кожного з відповідачів та неналежного суб'єктного складу учасників справи, та допустив неправильне застосування ст.ст. 162, 174 ГПК України, у зв'язку з чим постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам законодавства, та підлягає скасуванню з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно зі ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
По-перше, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність прокурору усувати розбіжності по статусу 3-го відповідача (визначити Москвіну І.В. як фізичну особу або ФОП), за відсутністю чого, як вказано в оскаржуваній ухвалі, суд не може встановити точний склад учасників справи, а саме щодо статусу 3-го відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з матеріалів справи, другу позовну вимогу прокурором пред'явлено до ФОП Москвіної І.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Москвіною І.В.
Тобто, позовна вимога прокурором пред'явлена до Москвіної І.В. як до фізичної особи-підприємця, і на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С Москвіна І.В. перебувала саме у статусі фізичної особи-підприємця.
Водночас у поданій позовній заяві прокурором зазначено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.05.2019 зареєстровано рішення ФОП Москвіної І.В. про припинення підприємницької діяльності та 21.05.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Москвіної І.В. за її рішенням (а.с. 13, т.1).
У ст. 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У ст. 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.
При цьому, правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець (навіть діяльність якої припинено, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 зі справи № 910/8729/18.
У зв'язку з викладеним, прокурором зазначено відповідачем-3 у позовній заяві - Москвіну Інну Володимирівну.
Формування прокурором позовних вимог, згідно п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України саме щодо фізичної особи, є підтвердженням того, що відповідачем є саме фізична особа, як особа, якій пред'явлено позовну вимогу (ст. 45 ГПК України).
При цьому у пункті 4 прохальної частини позову прокурором визначено позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Москвіною І.В., оскільки оскаржуваний договір ОСОБА_1 уклала у статусі ФОП.
Тобто, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні такі обставини, які унеможливлювали б суду першої інстанції самостійно визначити вірний склад учасників справи, зокрема, визначити 3-го відповідача як фізичну особу, на чому наполягає і безпосередньо прокурор як позивач у справі.
По-друге, щодо висновку місцевого суду про те, що прокурором не було визначено змісту позовних вимог щодо кожного з п'яти відповідачів, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1) Харківської міської ради; 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_2 та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про:
- визнання незаконним та скасування пункту 78 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 № 5581-В-С;
- припинення право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1365853163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2018 № 4316;
- витребування у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу № 25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним договору іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, укладеного між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та АТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №431.
Отже, позов у даній справі складається з чотирьох окремих самостійних вимог, з яких:
- перша вимога пред'явлена до Харківської міської ради з підстав прийняття нею незаконного рішення про відчуження нерухомого майна фізичній особі-підприємцю Москвіної Інни Володимирівни;
- друга вимога - до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи-підприємця Москвіної Інни Володимирівни з підстав незаконного укладення даними особами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 №5581-В-С;
- третя вимога - до фізичної особи ОСОБА_2 , з підстав незаконного знаходження наразі відповідного майна у володінні даної особи та необхідність повернення її законному власникові;
- четверта вимога - до ОСОБА_2 та АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, з огляду на недодержання в момент вчинення цього правочину сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3 , 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокурором у повному обсязі та належним чином сформовано позовні вимоги до кожного з п'яти відповідачів.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання 5-го відповідача, Пивоварова С.В. на те, що прокурором у позовній заяві не вірно визначено господарську підсудність цього спору з огляду на те, що спори про приватизацію державного житлового фонду не віднесені до юрисдикції господарських судів, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження, як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації, внаслідок чого вважає, що укладений стосовно спірних нежитлових приміщень договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 №5581-В-С.
При цьому, звернувшись до суду за захистом інтересів держави, прокурор у позовній заяві об'єднав як позовні вимоги про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених пунктом 78 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18, і договором купівлі-продажу нежитлових приміщень 07.06.2018 №5581-В-С, які (вимоги) пред'явлено до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ОСОБА_1 (укладала договір у статусі ФОП), так і позовну вимогу до фізичної особи ОСОБА_2 , з яким 08.12.2018 ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу цих нежитлових приміщень.
Отже, колегія суддів вважає, що спір у цій справі стосується нерухомого майна, яке було об'єктом приватизації та у подальшому набуто фізичною особою ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2018. Таким чином, цей спір стосується приватизаційних та договірних правовідносин, при цьому останні є похідними від приватизаційних, що виникли без участі фізичних осіб.
Водночас критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п.п. 1, 2 і 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічну вимогу про вирішення спору судом господарської юрисдикції передбачено також чинною на момент звернення з позовом редакцією ст. 30 Закону України від 18.01.2018 "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності з 07.03.2018.
Таким чином, за загальним правилом спори щодо приватизації державного або комунального майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб.
Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Вказане повністю узгоджується зі ст. 2 ГПК України, яка завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №903/456/18.
За змістом ст. 173 ГПК України вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема нерозривно пов'язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.
Отже, позовні вимоги у цій справі пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного і того самого майна - спірних нежитлових приміщень підвалу №25, 28, 29, 31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до ст. 173 ГПК України їх слід розглядати в межах однієї справи.
При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.
У наведеному випадку об'єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Правовий висновок про те, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, викладено у постанові Верховного Суду від 13.10.2019 у справі №922/1359/19.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що незважаючи на те, що фізична особа ОСОБА_2 не був учасником процедури приватизації спірного майна, в той же час сам по собі спір про витребування у нього вказаного майна має похідний характер від позовних вимог про скасування результатів приватизації комунального майна, оскільки усі заявлені позовні вимоги обґрунтовуються прокурором обставиною незаконності відчуження комунального майна на неконкурентних засадах (способом викупу), що, на думку прокурора, зумовлює незаконність подальшої передачі спірних приміщень у власність фізичної особи ОСОБА_2 та передачу його в іпотеку АТ КБ "Приватбанк".
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви як такої, що подана прокурором без визначення прокурором позовних вимог до кожного з відповідачів та неналежного суб'єктного складу учасників справи.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З наведених підстав колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 22.11.2021 повинна бути скасована, а справу №922/4432/21 необхідно передати до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду позовної заяви Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до відповідачів: Харківської міської ради; Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 та АТ КБ "Приватбанк" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна та визнання недійсним іпотечного договору, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова слід задовольнити.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не здійснюється розгляд справи по суті спору, тому розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою скаржником судового збору за подання апеляційної скарги має бути здійснений судом першої інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України за наслідками вирішення спору.
На підстав викладеного та керуючись ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 280 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/4432/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/4432/21 - скасувати.
Справу №922/4432/21 передати на розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 13.07.2022.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов