вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" липня 2022 р. Справа № 910/11923/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - не з'явилися
відповідача - Ларичев В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повне рішення складено 09.11.2021)
у справі №910/11923/21 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка"
до Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни
про стягнення безпідставно отриманих коштів.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 487877,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 19.12.2019 по 27.03.2020 колишнім бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" з рахунку позивача, відкритого у Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", були перераховані грошові кошти у сумі 487877,00 грн на поточний рахунок відповідача, призначенням платежу яких була оплата послуг за договором поставки №18/01-19 від 18.01.2019. Однак, на переконання позивача, вказаний договір сторонами не укладався та товари (послуги) за ним не постачалися, а отже вказані кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 відкрито провадження у справі №910/11923/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В процесі розгляду справи представником відповідача до суду першої інстанції подано клопотання про заміну неналежного відповідача - Фізичну особу-підприємця Шаповал Марини Володимирівни на фізичну особу ОСОБА_1, у зв'язку з чим заявник також просив закрити провадження у справі на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни про заміну неналежного відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повне рішення складено 09.11.2021) у справі №910/11923/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України до вирішення кримінального провадження №42021111200000055, відкритого за ознаками вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу у справі №910/11923/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/11923/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
24.01.2022 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/11923/21, призначено її до розгляду на 01.03.2022, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
До суду 22.02.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
01.03.2022 розгляд справи №910/11923/21 не відбувся у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 розгляд справи №910/11923/21 призначено на 31.05.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 розгляд справи відкладено до 12.07.2022.
На електронну поштову адресу суду 12.07.2022 представником позивача подано заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
У судове засідання 12.07.2022 з'явився представник відповідача, натомість, представник позивача не з'явився.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Судом враховано подане клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка". Отже, неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/11923/21 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №369/12107/21 за обвинуваченням ОСОБА_1, що розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Апеляційний суд, заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів звертає увагу на наступні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі №910/11236/19.
Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, жодним чином не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.
При цьому, сама лише взаємопов'язаність двох справ (у тому числі й тих, у яких місцевий господарський суд дійшов протилежних висновків) не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
Наведена процесуальна норма (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
В обґрунтування клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №369/12107/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 позивач посилається на те, що у разі встановлення вини вказаної особи саме вона повинна відповідати за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" та повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти. При цьому, за доводами заявника, якщо рішення суду у даній справі №910/11923/21 набере чинності, позивач, фактично, отримає можливість стягнути одній й ті самі кошти одночасно з Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни та ОСОБА_1, що суперечить закону.
Проте, апеляційний суд вказує на те, що з огляду на предмет спору у даній справі №910/11923/21 та подані докази, суд не позбавлений можливості самостійно встановити усі обставини справи та факти, що стосуються предмета спору, і ухвалити рішення по суті заявлених вимог. Разом з цим, заявником не обґрунтовано, які обставини у межах розгляду кримінальної справи №369/12107/21 унеможливлюють розгляд спору по суті у справі №910/11923/21.
Після розгляду клопотання про зупинення провадження у справі судом розпочато розгляд апеляційної скарги та заслухано пояснення представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що у період з 19.12.2019 по 27.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни грошові кошти у загальній сумі 487877,00 грн.
Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: №№380, 379 та 378 від 19.12.2019, №№400, 401, 402 та 407 від 23.12.2019 №№412, 414 та 418 від 24.12.2019, №№441, 440 та 439 від 26.12.2019, №№448 та 449 від 03.01.2020, №№450 та 451 від 10.01.2020, №№456, 452 та 458 від 11.01.2020, №№478 та 469 від 15.01.2020, №№511, 521 та 523 від 22.01.2020, №№548, 550 та 549 від 31.01.2020, №№551 та 552 від 04.02.2021, №№571 та 570 від 06.02.2020, №№590 та 594 від 07.02.2020, №№596 та 597 від 10.02.2020, №№599 та 600 від 11.02.2020, №№630 та 631 від 13.02.2020, №№635, 636 та 649 від 18.02.2020, №№657, 652, 660, 676 та 671 від 20.02.2020, №№679, 680 та 681 від 21.02.2020, №682 від 24.02.2020, №№691, 700 та 704 від 25.02.2020, №№730, 731 та 729 від 28.02.2020, №№734 та 735 від 04.03.2020, №№773, 774, 772 та 771 від 06.03.2020, №№774 та 775 від 10.03.2020, №№776 та 786 від 11.03.2020, №№804 та 803 від 13.03.2020, №№805 та 806 від 23.03.2020, №№823 та 824 від 27.03.2020, а також банківськими виписками за вказаний період. Призначенням платежу зазначених перерахувань вказано: «оплата за послуги згідно договору №18/01-19 від 18.01.2019».
Проте, при подальшій перевірці керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" бухгалтерської та фінансово-господарської документації товариства було встановлено відсутність договору №18/01-19 від 18.01.2019, на виконання якого позивачем були перераховані кошти. Також, була встановлена відсутність будь-яких документів на підтвердження обставин придбання товариством товарів (послуг) у Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни.
Виявивши вказані факти, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" 09.06.2021 та 17.06.2021 звернулося до відповідача з вимогами надати документи на підтвердження виконання Фізичною особою-підприємцем Шаповал Мариною Володимирівною умов договору №18/01-19 від 18.01.2019 у сумі 487877,00 грн, а у разі неможливості їх надання - повернути грошові кошти у зазначеній сумі. Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив повернути вказані кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно отримані.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що у період з серпня 2019 року по квітень 2020 року ОСОБА_1, яка обіймала посаду бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка", на прохання відповідача надавала їй допомогу у веденні бухгалтерського та податкового обліку. У зв'язку з цим, Фізична особа-підприємець Шаповал Марина Володимирівна надала ОСОБА_1 дозвіл на отримання у Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" електронного цифрового підпису для забезпечення доступу до власної системи клієнт-банк, а також передала власні банківські картки.
Також відповідач зазначив, що після відкриття кримінального провадження №42021111200000055 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України, Фізичній особі-підприємцю Шаповал Марині Володимирівні стало відомо, що ОСОБА_1 без згоди та відома відповідача здійснювала перекази коштів з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" на розрахунковий рахунок відповідача, які у подальшому через систему клієнт-банк відповідача перераховувала на власний (картковий) рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк". Тому, відповідач вважає, що оскільки кошти у сумі 487877,00 грн отримала ОСОБА_1 , саме вона має повернути ці кошти позивачу, як безпідставно набуті.
Насамкінець, відповідач з посиланням на положення ст. 1166 ЦК України зауважив на тому, що Фізична особа-підприємець Шаповал Марина Володимирівна не повинна відшкодовувати шкоду, оскільки відсутні елементи складу цивільного правопорушення, а саме вина відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що оскільки сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору №18/01-19 від 18.01.2019, угода, на яку посилався відповідач при перерахуванні спірних коштів, між сторонами є неукладеною, а позивач, здійснивши дії на виконання неукладеного договору, безпідставно перерахував такі кошти відповідачу.
Також судом зазначено, що відповідач не мав права передавати іншим особам свій електронний цифровий підпис до системи клієнт-банк, а тому її дії з передачі ОСОБА_1 свого електронного підпису та банківських карток були вчинені на власний ризик та розсуд.
З такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202 та ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної статті також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 641, ч. ч. 1 та 2 ст. 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо:
- між сторонами досягнуто згоди зі всіх істотних умов;
- сторонами дотримано порядок укладання господарського договору, передбачений законом;
- сторонами дотримана форма господарського договору, передбачена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Отже, істотними умовами договорів поставки та надання послуг є найменування товару (послуг), строки їх поставки (надання), ціна, порядок розрахунків.
Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у даному випадку сторони не досягли домовленості ні щодо поставки, ні щодо надання послуг, не визначили строки виконання таких зобов'язань, не узгодили порядок розрахунків за цими зобов'язаннями та не домовилися про будь-які інші умови договору.
Для з'ясування факту вчинення договору та його змісту слід виходити з приписів ст. 205 ЦК України, згідно з якими договір може вважатись здійсненим за умови вчинення сторонами дій, що засвідчують їхню волю до настання бажаного правового результату.
Як було зазначено вище, у період з 19.12.2019 по 27.03.2020 відповідачу з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" були перераховані грошові кошти у сумі 487877,00 грн. Разом з цим, місцевим господарським судом встановлено, що такі банківські операції були здійснені без волевиявлення позивача. Тобто, ані позивачем, ані відповідачем не було надано згоду на укладення договору №18/01-19 від 18.01.2019.
З урахуванням викладеного, оскільки сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору, угода, на яку посилався відповідач при перерахуванні спірних коштів (№18/01-19 від 18.01.2019), між сторонами є неукладеною, а позивач, здійснивши дії на виконання неукладеного договору, безпідставно перерахував такі кошти відповідачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частина 1 ст. 1212 ЦК України визначає як підставу виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення, сукупність наступних умов:
- набуття або збереження майна - особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто, внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України зобов'язання з безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.
При цьому, згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідач під час розгляду справи посилався на вчинення господарських операцій фізичною особою ОСОБА_1 , а тому саме вона має відповідати за позовом. Проте, судом першої інстанції встановлено наступне.
З ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2021 у справі №369/9004/21 та матеріалів кримінального провадження №42021111200000055, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка", без відома та згоди керівництва товариства впродовж грудня 2019-березня 2020 перерахувала на рахунок третіх осіб кошти у загальній сумі 1196935,00 грн, у тому числі на рахунок Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни у сумі 487877,00 грн. За фактом вчинених дій ОСОБА_1 щодо безпідставного перерахування коштів з рахунку позивача у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №42021111200000055. Наведеною ухвали щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід.
Разом з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, Фізична особа-підприємець Шаповал Марина Володимирівна не мала права передавати іншим особам свій електронний цифровий підпис до системи клієнт-банк, тому її дії з передачі ОСОБА_1 свого електронного підпису та банківських карток були вчинені на власний ризик та розсуд.
Так, згідно зі ст. ст. 1 та 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.
Відповідно до ст. 7 Закону «Про електронний цифровий підпис» підписувач зобов'язаний зберігати особистий ключ у таємниці.
Також, згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» користувачі електронних довірчих послуг зобов'язані, зокрема: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про перебування відповідача у трудових відносинах з ОСОБА_1 або докази ведення останньою бухгалтерської (фінансової) або податкової звітності відповідача.
Посилання відповідача на ст. 1166 ЦК України також підлягають відхиленню, оскільки вказані норми регулюють загальні підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду, у той час, як предметом даного спору є повернення безпідставно отриманих коштів, до якого застосовуються положення ст. ст. 1212 та 1213 ЦК України, що виключає встановлення у даному випадку елементів складу цивільного правопорушення. Разом з цим, як вже було зазначено, положення ст. 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У свою чергу, положеннями ст. 1166 ЦК України відповідач може скористатися для захисту своїх інтересів, пред'явивши позов до винної особи у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч. ч. 1 та 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України у межах кримінального провадження №42021111200000055.
З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Новософіївський ліцей" - дитячий садок "Мозайка" позову.
Відповідач у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України до вирішення кримінального провадження №42021111200000055, відкритого за ознаками вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що як убачається з аналізу змісту ст. 227 ГПК України, неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, жодним чином не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.
Однак, у даній справі суд першої інстанції на підставі зібраних доказів, яких достатньо для всебічного та об'єктивного розгляду спору, дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог. Отже, на переконання колегії суддів, у межах розгляду кримінального провадження №42021111200000055 відсутні обставини, які б унеможливлювали розгляд спору по суті у справі №910/11923/21.
Таким чином, аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Господарським судом міста Києва в цій частині дотримано вимоги процесуального закону.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/11923/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шаповал Марини Володимирівни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/11923/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/11923/21.
4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Шаповал Марину Володимирівну.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 13.07.2022.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко