79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" липня 2022 р. Справа №907/969/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Ужгородського міського центру зайнятості за № 109/701.1-13 від 22.02.2022
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2022 (суддя Андрейчук Л.В.)
у справі № 907/969/21
за позовом Ужгородського міського центру зайнятості, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма “Електра-Плюс”, м. Ужгород
про стягнення 12980,20 грн.
представники сторін не викликались
30 листопада 2021 Ужгородський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма “Електра-Плюс” суми одноразової виплати матеріальної допомоги суб'єкту господарювання у розмірі 12980,20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що виплачена відповідачу на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» одноразова матеріальна допомога в сумі 12980,20грн. підлягає поверненню, у зв'язку із здійсненням її виплати найманим працівникам з порушенням вимог Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231, а саме, здійсненим перерахуванням відповідних коштів на рахунок найманих працівників пізніше наступного робочого дня після надходження коштів та виплатою вказаних коштів у готівковій формі, а не шляхом перерахування на рахунок працівника.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2022 у справі №907/969/21 у задоволенні позову Ужгородського міського центру зайнятості відмовлено повністю. Суд, проаналізувавши сутність державної політики стосовно соціальної підтримки застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, встановивши наявність права працівників, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, на отримання одноразової матеріальної допомоги, визнав позовні вимоги необґрунтованими.
Позивач, не погодишись з таким рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення скасувати і позов задоволити, з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не було взято до уваги передбачені Порядком надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми від 09.12.2020 №1231, спосіб і строк перерахування коштів найманим працівникам.
Крім цього, 02.05.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про стягнення з відповдіача судових витрат, а саме судового збору, який було сплачено скаржником за розгляд його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Відповідач не скористався своїм правом, встановленим ч.1 ст.263 ГПК України, та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Справа розглянута судом апеляційної інстанції (як і судом першої інстанції) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення скасуванню, виходячи з наступного:
21 грудня 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Електра-Плюс» (далі ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс») звернулося до Ужгородського міського центру зайнятості із заявою про надання одноразової матеріальної допомоги суб'єкту господарювання, до якої долучило копію наказу ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс» від 18.12.2020 року №13 «Про скорочення діяльності на період карантину» та копію відомості від 21.12.2020 року за вих. № 10 про найманих працівників, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в якій був зазначений загальний список найманих працівників у кількості 3-х осіб й загальна сума одноразової матеріальної допомоги, яку просив надати роботодавець у розмірі 12980,20 грн.
Ужгородським міським центром зайнятості були розглянуті подані документи та 22.12.2020 видано наказ №72 «Про надання виплати одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання». Згідно платіжного доручення від 24.12.2020 за №4193 Центром перераховано кошти в сумі 12980,20 грн. на рахунок ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс».
На підтвердження виплати матеріальної допомоги, ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс» подало Центру зайнятості 31.12.2020 відомість на виплату готівки № 22 за грудень 2020, відповідно до якої товариством було виплачено найманим працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразову матеріальну допомогу, згідно постанови КМУ від 09.12.2020 № 1232, в сумі 129802,20 грн.
Актом перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання від 15.06.2021 за № 31/31, складеним провідним фахівцем з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Ужгородського міського центру зайнятості Ньорбою Ю.М. було встановлено, що ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс», в порушення п.9 Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми від 09.12.2020 за № 1231, одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання в сумі 12980,20 грн. виплачена найманим працівникам 30.12.2020 - пізніше дня надходження коштів на рахунок роботодавця від центру зайнятості, які поступили на згаданий рахунок 28.12.2020.
Того ж дня, 15.06.2021, директор ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс» подав заперечення на вказаний акт Центру зайнятості, в якому зазначає, що виплата одноразової матеріальної допомоги була здійснена його працівникам у готівковій формі, у зв'язку із категоричною відмовою останніх від оформлення карткових рахунків на отримання заробітної плати, що, в свою чергу, не є порушенням законодавства України. Щодо затримки виплати вказаної допомоги на один день, директор зазначає, що бухгалтер товариства працює на 0,25 % ставки, виходить на роботу 2-3 рази в тиждень і лише вказаний працівник має доступ до системи «Клієнт-Банк». Крім цього, відповідч зазначає, що Центр зайнятості не повідомив роботодавця про надходження виплати, а вказані кошти на рахунку роботодавець виявив в кінці наступного дня після перерахування - 29.12.2020, що унеможливило отримання ним готівкових коштів в банку цього ж дня.
21.10.2021 Ужгородським міським центром зайнятості було видано наказ №78 «Про стягнення із ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс» суми отриманої одноразової матеріальної допомоги» та надіслано на адресу відповідача повідомлення від 21.10.2021 за № 646 про відшкодування збитків у розмірі 12980,20 грн., яке, згідно з доданою до позову копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, адресатом не отримано та повернуто відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України №1071-IX «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Закон №1071-IX), однією із форм реалізації соціальної підтримки є одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання, одноразова виплата держави суб'єктам господарювання задля збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб'єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону №1071-ІХ, суб'єкти господарювання - юридичні особи (далі - суб'єкти господарювання), які на дату набрання чинності цим Законом вимушено скоротили або можуть скоротити передбачену законодавством тривалість робочого часу працівників, у тому числі через простій, після впровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), за їх зверненням можуть отримати одноразову матеріальну допомогу для виплати таким працівникам.
Розмір одноразової матеріальної допомоги, передбаченої цією статтею, визначається пропорційно робочому часу працівника, який скорочено або заплановано скоротити, у тому числі через простій, та не може перевищувати восьми тисяч гривень на одного працівника.
Для отримання одноразової матеріальної допомоги, суб'єкт господарювання надає територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за своїм місцезнаходженням, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заяву та відомості за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в тому числі в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг у строки, визначені Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч.8 ст. 3 вказаного Закону №1071-ІХ, порядок та строки надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, форма заяви та перелік документів, які подаються суб'єктом господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231 затверджений Порядок надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми (далі - Порядок № 1231).
Вказаним Порядком № 1231 визначається як процедура виплати суб'єктами господарювання коштів, отриманих як одноразова матеріальна допомога своїм найманим працівникам, так і порядок та підстави стягнення центром зайнятості із суб'єкта господарювання суми отриманої одноразової матеріальної допомоги.
Відповідно до п. 9 Порядку №1231 суб'єкт господарювання зобов'язаний виплатити одноразову матеріальну допомогу на рахунок найманого працівника у строк не пізніше наступного робочого дня після надходження коштів на його рахунок за окремою платіжною відомістю для виплати одноразової матеріальної допомоги (відомістю на виплату грошей).
З системного аналізу наведеної норми вбачається, що на роботодавця поколадено обов'язок здійснити виплату одноразової матеріальної допомоги, а гарантована державою виплата працівникам допомоги на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини. При цьому, роботодавець здійснює лише посередницьку функцію між органом виплати одноразової матеріальної допомоги і своїми працівниками, яким адресована грошова соціальна підтримка у формі одноразової матеріальної допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, Ужгородським міським центром зайнятості на рахунок ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс» було перераховано кошти в сумі 12980,20 грн. для здійснення виплати одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, які в подальшому товариством було виплачено найманим працівникам, що підтверджується долученою до матеріалів спарви відомістю на виплату готівки № 22 за грудень 2020 в сумі 129802,20 грн., згідно постанови КМУ від 09.12.2020 № 1232 (а.с. 24-25).
Нормами чинного законодавства встановлено право працівника, з яким роботодавцем оформлено трудові відносини, на отримання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, на підставі звернення роботодавця для її виплати. Таким чином, однією з головних умов виплати працівникам допомоги є наявність трудових відносин між роботодавцем та працівником.
Сутність державної соціальної підтримки є одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання, одноразова виплата держави суб'єктам господарювання задля збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб'єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Варто зауважити, що Порядком № 1231 визначено поняття одноразова матеріальна допомога суб'єктам господарювання, змістом якого є одноразова виплата держави суб'єктам господарювання для збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб'єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що поняття виплати має трактуватися і застосовуватися суб'єктами цих відносин розширено з метою передачі коштів найманому працівнику у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, що надає йому можливість отримати ці кошти у власність (перерахування або видача готівкою в касі підприємства) та використати їх на свої потреби.
Відповідно до п. 12 Порядку №1231, підставами для стягнення центром зайнятості із суб'єкта господарювання суми отриманої одноразової матеріальної допомоги є:
- встановлення фактів подання недостовірних даних суб'єктом господарювання, на підставі яких надано одноразову виплату матеріальної допомоги;
- неперерахування суб'єктом господарювання відповідних коштів найманим працівникам, зазначеним у відомостях про найманих працівників, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону;
- недопущення представників центів зайнятості до проведення перевірки та/або неподання документів для її проведення.
Із системного аналізу п. 12 Порядку №1231 вбачається, що такий містить вичерпний перелік підстав, із встановленням яких, у роботодавця виникає обов'язок повернути центру зайнятості суму отриманої одноразової матеріальної допомоги, однією з яких є неперерахування суб'єктом господарювання відповідних коштів найманим працівникам.
При здійсненні перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання Центром зайнятості було встановлено, що ТзОВ ПБФ «Електра-Плюс» допустило порушення вимог Порядку № 1232, оскільки не здійснило перерахування відповідних коштів на рахунок найманим працівникам, а виплатило вказані кошти своїм працівникам у готівковій формі пізніше дня надходження коштів. Однак, матеріали справи свідчать про виплату роботодавцем коштів одноразової матеріальної допомоги в сумі 12980,20 грн. (а.с. 24-25), а у своїх запереченнях на акт № 31/31 від 15.06.2021 роботодавець наводить об'єктивні обставини, які зумовили виплату ним одноразової матеріальної допомоги з порушенням строку виплати, який становив один день. Відтак, судова колегія не вбачає у діях відповідача жодних підстав, перелічених у п. 12 Порядку №1231, для повернення отриманої одноразової матеріальної допомоги. Стягнення перерахованих відповідачу, та в подальшому переданих останнім (навіть з порушенням терміну виплати - на наступний день після дня надходження) найманим працівникам грошових коштів, що уособлюють собою державні гарантії допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, нівелюють саму мету прийняття відповідних нормативних актів, зокрема, й Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб'єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми від 9 грудня 2020 року №1231, а твердження позивача про виплату відповідачем спірних коштів у готівковій формі на наступний день після дня надходження, розцінюється судом як надмірний формалізм у відносинах держави, в особі центру зайнятості, та роботодавця.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевим господарським судом не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи і, в оскаржуваному рішенні, було неправильно зазначено кількість та прізвища найманих працівників, яким було здійснено виплату матеріальної допомоги, а також не надано правової оцінки терміну здійснення виплати матеріальної допомоги, що є підставою для скасування судового рішення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Однак, з врахуванням встановлення фактичних обставин справи у даній постанові, судова колегія дійшла висновку про ухвалення такого ж рішення про відмову в позові з мотивів, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Отже, з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.
Судові витрати, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги в частині прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, в задоволенні заяви скаржника про стягнення з відповідача судових витрат слід відмовити.
Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Ужгородського міського центру зайнятості за № 109/701.1-13 від 22.02.2022 задоволити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2022 у справі № 907/969/21 скасувати.
В задоволенні позову Ужгородського міського центру зайнятості відмовити.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 13.07.2022
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік