79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" липня 2022 р. Справа №926/3360/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Гриців В.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство"від 10.12.2022 №19 (вх. суду від 14.01.2022 №01-05/214/22)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2021, повний текст рішення складено 22.12.2021,(суддя С.О. Миронюк)
у справі № 926/3360/21
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до відповідача Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство"
про відшкодування шкоди в сумі 133 765,39 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У серпні 2021року Державна екологічна інспекція Карпатського округу(далі -Держекоінспекція) звернулась з позовом до Господарського суду Чернівецької області до ДП "Берегометське лісомисливське господарство" про відшкодування шкоди, заподіяних навколишньому природному середовищу у сумі 133 765,39 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами проведеної з 13 по 26 квітня 2021 року позивачем перевірки ДП "Берегометське лісомисливське господарство" щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів виявлено незаконну порубку 27 дерев (у кварталі 5 виділ 9 - виявлено незаконну порубку 23 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, бук; у кварталі 31 виділ 11 встановлено, що очищення лісосіки не проводиться одночасно із заготівлею деревини, а окремі порубкові залишки складені в заборонених місцях, виявлено незаконну порубку 4 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, ялиця; у кварталі 5 виділ 8,9 - встановлено, що очищення лісосіки не проводиться одночасно із заготівлею деревини, а окремі порубкові залишки складені в заборонених місцях), про що складено акт перевірки № 79/03. Відтак позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо забезпечення охорони і збереження лісу природному середовищу завдано істотну шкоду розмірі 133 765,39 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2021 у справі № 926/3360/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ДП "Берегометське лісомисливське господарство" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 133 765,39 грн та 2 270грн судового збору.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є постійним лісокористувачем та відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України зобов'язаний забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Факт незаконної рубки дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки Держекоінспекцією № 79/03 від 26.04.2021. Оскільки відповідач не подав суду доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення - протиправної бездіяльності, яка полягала у незабезпеченні охорони та захисту лісів від незаконних рубок 27 дерев на підвідомчій йому території, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволив позов.
Також з оскаржуваного рішення вбачається, що суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 600/938/21-а, пославшись на наявність в матеріалах справи Рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009, яким передано ДП «Берегометське лісомисливське господарство» для забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» загальною площею 13248,4 га, в тому числі в межах Мигівського лісництва - площею 300,2 га., Лопушнянського лісництва - площею 220,5 га, Гірсько-кутського лісництва - площею 4299,3 га, Долішньо шепітського лісництва - площею 1431,6 га (в тому числі квартал 5 виділ 9), Чемернарського ліснитцва - площею 3582,8 га, Фальківського лісництва - площею 3414,0 га, а відтак суд вказав про можливість самостійно дослідити та надати правову оцінку обставинам справи щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
ДП "Берегометське лісомисливське господарство" (відповідач ) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що квартал 5 виділ 9 Долішньошептіського лісництва за матеріалами базового лісовпорядкування 2010року не відноситься до меж заказника місцевого значення «Зубровиця», а є експлуатаційними лісами, а відтак позивачем проведено неправильний розрахунок шкоди з використанням такс, затверджених постановою КМ України №541 від 24.07.2013 для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд. Скаржник зазначає, що Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням було підготовлено клопотання про внесення змін в існуючий поділ лісів на категорії, відповідно до якого лісова ділянка у кварталі 5 виділу 9 Долішньошептіського лісництва відноситься до експлуатаційних лісів, а не лісів природоохоронного призначення і таке клопотання погоджено Чернівецькою обласною радою як органом, який приймав рішення про створення заказника «Зубровиця».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Так, позивач вказує, що рішення Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 «Про корегування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» , згідно з яким земельна ділянка квартал 5 виділ 9 Долішньошептіського лісництва входить до території заказника, не змінювалось і не визнавалось незаконним у судовому порядку. Посилаючись на ст. 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд», позивач вказує, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення може здійснюватись лише тим органом, яким прийняв рішення про створення чи оголошення території природно-заповідного фонду. Відтак зазначає, що не внесення до матеріалів лісовпорядкування лісових ділянок у кварталі 5 виділ 9 Долішньошептіського лісництва не відміняє той факт, що така ділянка відноситься до складу заказника, межі якого визначені Рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009. Крім того, звертає увагу на п.18.1 протоколу лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів Чернівецького обласного управління лісового і мисливського господарства Державного комітету лісового господарства України від 22.04.2010, яким визначено не міняти нумерацію виділів на територіях та об'єкта природно-заповідного фонду.
Також, до відзиву на апеляційну скаргу позивач долучив копію охоронного зобов'язання від 18.04.2011, виданого ДП «Берегометське лісомисливське господарство", щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника «Зубровиця».
15.02.2022 від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/938/21-а, що розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом, яке обгрунтоване тим, що в межах справи №600/938/21-а призначено інженерно-екологічну експертизу, на вирішення якої поставлено, зокрема, питання щодо належності чи неналежності кварталу 5 виділу 9 Долішньошептіського лісництва до меж заказника «Зубровиця». Також, апелянт подав заперечення щодо прийняття як доказу охоронного зобов'язання від 18.04.2011, доданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, яке обгрунтоване тим, що позивач не зазначив неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції.
31.03.2022 від позивача надійшло заперечення на заяву апелянта про зупинення провадження, в якому він зазначає, що предметом розгляду справи №600/938/21-а є оскарження припису, на підставі акту , складеного за результатами позапланового державного нагляду від 08.02.2021 №19/03, водночас, у даній справі позовні вимоги обгрунтовані обставинами, виявленими під час перевірки, за результатом якої складено акт №79/03 від 26.04.2021. Позивач вказує, що матеріалів даної справи достатньо для самостійного встановлення судом всіх обставин справи та надання їм правової оцінки щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
На підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 року № 60, наказу Державної екологічної інспекції України від 27.11.2020 № 454 «Про за твердження Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік» та з урахуванням Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 16.11.2020 № 114, наказом Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 191 від 09.04.2021 «Щодо здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) ДП «Берегометське лісомисливське господарство» направлено уповноважених працівників для проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання додержання ДП «Берегометське лісомисливське господарство» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
В період 13 по 26 квітня 2021 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ДП «Берегометське лісомисливське господарство» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено Акт № 79/03 від 26.04.2021, який підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача, зокрема директором ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Максимчуком Р.Т., головним лісничим Акришора І.С., начальником лісового відділу Лазоряком Я.Й. головним інженером Швейко В.Я. та головним механіком Стратій І.В.
В Акті № 79/03 міститься відмітка про ознайомлення, згоду та отримання його примірника директором Державного підприємства Берегометське лісомисливське господарство Максимчуком Р.Т.
Також, в акті міститься відмітка про наявність заперечень на 3-ох. аркушах.
В графі «Загальна інформація про проведення заходу державного контролю» зазначено, що ДП «Берегометське лісомисливське господарство» створене у березні 1998року на базі Берегометського держлісгоспу і державного мисливського господарства «Буковинське». У структуру підприємства входять 9 лісництв, мисливське господарство, нижній склад, цех переробки деревини і ремонтно-механічний цех.
Загальна площа держлісфонду становить 34 969,3га; загальна площа природно-заповідного фонду складає 15 351,9га, в тому числі зоологічного заказника «Зубровиця»-13 248,4га, пам'ятки природи- 117,4га, Буковинський екологічний коридор - 4 872га, господарська зона НПП «Вижницький» 1986,1га. На всі об'єкти є ПЗФ є в наявності охоронні зобов'язання, надані Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, в натурі дані об'єкти відмежовані охоронними знаками встановленого зразка, аншлагами та наглядною агітацією.
Як вбачається з Акту № 798/03, в ході проведеної спеціалістами Держекоінспекції в період 13-26 квітня 2021 року перевірки, встановлено, що в Долішньо-Шепітському лісництві:
-у кварталі 5 виділ 9 (який згідно з рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» відносить до заказника місцевого значення «Зубровиця») - виявлено незаконну порубку 23 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, бук (перелікова відомість № 1 додається);
-Квартал 31 виділ 11 встановлено, що очищення лісосіки не проводиться одночасно із заготівлею деревини, а окремі порубкові залишки складені в заборонених місцях, виявлено незаконну порубку 4 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, ялиця (перелікова відомість № 2 додається);
-квартал 5 виділ 8,9 - встановлено, що очищення лісосіки не проводиться одночасно із заготівлею деревини, а окремі порубкові залишки складені в заборонених місцях.
Встановлено, що дані порушення не виявлялись працівниками відповідача про що свідчить відсутність акту про лісопорушення, відсутність реєстрації даних випадків в книзі реєстрації лісопорушень, відсутність клейм на кореневих лапах та на спилі пенька. Діаметр пеньків зазначався у корі біля шийки кореня та замірявся працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу повіреною рулеткою та зазначався як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметрів. Вищезазначене є порушенням ст. 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 19, 63, 64, 67, 69, 86 Лісового кодексу та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів».
Відповідно до наданих відповідачем заперечень щодо акту від 26.04.2021 №79/03, посилаючись на матеріали базового лісовпорядкування 2011року, квартал 5 виділ 8, 9 Долішньошепітскього лісництва не відноситься до зоологічного заказника «Зубровиця», які були розроблені пізніше за рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009, а відносяться до експлуатаційних лісів.
Згідно з проведеного позивачем розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев невідведених у рубку, скоєної невідомими особами на території Долішньо-Шепітського лісництва в період 2021, така становить 133 765,39грн,в тому числі:
-за квартал 5 виділ 9 - незаконна порубка 23 сироростучих та сухостійних дерев не відведених у рубку породи ялина, бук (заказник місцевого значення «Зубровиця») нараховано 96 748,00грн;
-за квартал 31 виділ 11-незаконна рубка 4 сироростучих та сухостійних дерев не відведених у рубку породи ялина, ялиця- нараховано 37 017,39грн.
Також в матеріалах справи наявна копія Рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», яким затверджено Перелік територій природно-заповідного фонду місцевого значення. Так, згідно з вказаним рішенням ДП «Берегометське лісомисливське господарство» є відповідальним за збереження площі заказника в межах 13 248,4 га, в тому числі Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га (в тому числі квартал 5 виділ 9).
На підставі вказаного рішення Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано ДП «Берегометське лісомисливське господарство» охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» загальною площею 13 248,4 га, в тому числі в межах Мигівського лісництва - площею 300,2 га., Лопушнянського лісництва - площею 220,5 га, Гірсько-кутського лісництва - площею 4299,3 га, Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га , Чемернарського ліснитцва - площею 3582,8 га, Фальківського лісництва - площею 3414,0 га.
Відповідно до Положення про зоологічний заказник місцевого значення «Зубровиця», затвердженого Держуправління ОНПС в Чернівецькій області 22.11.2011, загальна площа заказника становить 27 055,4га, територія якого розташована на 4 лісогосподарських підприємства області, в тому числі ДП «Берегометське лісомисливське господарство» площею 13 248,4 га, в якому входить 1431,6 га Долішньо-Шепітського лісництва .
07.05.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 03-21/1892 про відшкодування шкоди в сумі 133 765,39 грн, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев на території ДП «Берегометське лісомисливське господарство».
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Згідно з ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Матеріалами справи підтверджено, що ДП «Берегометське лісомисливське господарство» є постійним лісокористувачем, якому на підставі рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» загальною площею 13 248,4 га, в тому числі в межах Мигівського лісництва - площею 300,2 га, Лопушнянського лісництва - площею 220,5 га, Гірсько-кутського лісництва - площею 4299,3 га, Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га, Чемернарського ліснитцва - площею 3582,8 га, Фальківського лісництва - площею 3414,0 га.
За результатами проведеної з 13 по 26 квітня 2021 року позивачем перевірки ДП "Берегометське лісомисливське господарство" щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в Долішньо-Шепітському лісництві виявлено проведення:
-у кварталі 5 виділ 9 (який згідно з рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» відносить до заказника місцевого значення «Зубровиця») - незаконної порубки 23 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, бук (перелікова відомість № 1 додається);
-у кварталі 31 виділ 11 встановлено, що очищення лісосіки не проводиться одночасно із заготівлею деревини, а окремі порубкові залишки складені в заборонених місцях, виявлено незаконну порубку 4 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, ялиця (перелікова відомість № 2 додається);
-у кварталі 5 виділ 8,9 - встановлено, що очищення лісосіки не проводиться одночасно із заготівлею деревини, а окремі порубкові залишки складені в заборонених місцях.
У зв'язку з встановленим фактом неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо забезпечення охорони і збереження лісу, позивач стверджує, що природному середовищу завдано істотну шкоду розмірі 133 765,39 грн(в тому числі: за квартал 5 виділ 9 - незаконна порубка 23 сироростучих та сухостійних дерев не відведених у рубку породи ялина, бук (заказник місцевого значення «Зубровиця») нараховано 96 748,00грн; за квартал 31 виділ 11-незаконна рубка 4 сироростучих та сухостійних дерев не відведених у рубку породи ялина, ялиця- нараховано 37 017,39грн).
В апеляційній скарзі відповідач стверджує про необгрунтованість проведеного позивачем розрахунку, у зв'язку з тим, що квартал 5 виділ 9 Долішньошептіського лісництва за матеріалами базового лісовпорядкування 2010року не відноситься до меж заказника місцевого значення «Зубровиця», а є експлуатаційними лісами.
Згідно з ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 2 ст. 45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до Преамбули Закону України “Про природно-заповідний фонд України” -природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
За змістом ч. 1 ст. 3, ст. 25 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів та можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Як вбачається з затвердженого Деруправління ОНПС в Чернівецькій області Положення «Про зоологічний заказник місцевого значення «Зубровиця», вказаний заказник створено 17.06.2009 рішенням 29 сесії V обласної ради №148-29/09 «Про розширення природно-заповідного фонду Чернівецької області».
Загальна площа заказника становить 27 055,4га, розташована на території чотирьох лісогосподарських підприємства, зокрема, ДП «Берегометське лісомисливське господарство» - площею 13 748,4 га, в тому числі в межах Мигівського лісництва - площею 300,2 га, Лопушнянського лісництва - площею 220,5 га, Гірсько-кутського лісництва - площею 4299,3 га, Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га, Чемернарського ліснитцва - площею 3582,8 га, Фальківського лісництва - площею 3414,0 га.
Територія заказника разом зі всіма об'єктами природи на ній знаходиться у землекористуванні, зокрема, Берегометського ДЛМГ (п.1.2).
Відповідно до п.1.3 Положення територія заказника не вилучається із землекористування постійних землекористувачів, які несуть відповідальність за належне утримання й охорону території.
За приписами п.1.4 Положення межі заказника наносяться на планово-топографічні матеріали лісовпорядкування з детальною характеристикою в описах. Вирішення цих питань покладено на землекористувачів.
Згідно з п. 1.6 зміна меж, категорії та скасування статусу заказника проводиться відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Статтею 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Як зазначено вище, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” на підставі рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано відповідачу охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця» загальною площею 13 248,4 га, в тому числі в межах Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га.
Так, зазначеним рішенням Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 затверджено Перелік територій природно-заповідного фонду місцевого значення, згідно з з яким ДП «Берегометське лісомисливське господарство» є відповідальним за збереження площі заказника в межах 13 248,4 га, в тому числі Долішньо-Шепітського лісництва - площею 1431,6 га (в тому числі квартал 5 виділ 9).
За приписами ст. 54 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Відтак, з аналізу ст.ст. 53, 54 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” вбачається, що зміна меж зоологічного заказника «Зубровиця», в тому числі в розрізі квартально-видільної сітки, належить до повноважень органу, який прийняв рішення про створення об'єкта природного заповідного фонду, яким у даному випадку є Чернівецька обласна рада, рішенням якої такий заказник створено.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія Протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного комітету лісового господарства від 22.04.2010, який погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, Чернівецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням, відповідно до п.18 якого вирішено на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду лісогосподарські заходи проектувати відповідно до Лісового Кодексу України, ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», відповідними положеннями.
Згідно з п.18.1 протоколу вирішено не міняти нумерацію виділів на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду.
Отже, відповідач як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території заказника, зобов'язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об'єкта природно-заповідного фонду-заказника «Зубровиця» в межах визначених рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 та виданого на його підставі охоронного зобов'язання.
Доказів скасування чи внесення змін до вказаного рішення Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 на момент вирішення справи сторонами не надано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в суду можливості самостійно дослідити та надати правову оцінку обставинам справи щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на переданих Державному підприємству «Берегометське лісомисливське господарство» територіях, а відтак підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №600/938/21-а, що розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом, в межах якої призначено інженерно-екологічну експертизу, на вирішення якої поставлено, зокрема, питання щодо належності чи неналежності кварталу 5 виділу 9 Долішньошептіського лісництва до меж заказника «Зубровиця», немає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Заперечення скаржника щодо прийняття як доказу охоронного зобов'язання від 18.04.2011, доданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, оскільки, вказане охоронне зобов'язання було подане позивачем ще під час подання позовної заяви до суду першої інстанції, а відтак суд надає йому оцінку як належному у даній справі доказу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду у справах № 927/1096/16, № 920/1293/16, № 917/1261/17).
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що скаржник, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами дерев.
Як вбачається з проведеного позивачем розрахунку позовних вимог, такий проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 24 липня 2013 року № 541, якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток № 1) за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту з діаметром дерева у корі біля шийки кореня: до 10 см -82 грн, 10,1-14 см -143 грн, 14,1-18 см -374 грн, 18,1-22 см -760 грн, 22,1-26 см- 1336 грн, 26,1-30 см -2112 грн, 30,1-34 см -2832 грн, 34,1-38 -3602 грн, 38,1-42 -4422 грн, 42,1-46 -5247 грн, 46,1-50 -6066 грн. За кожен сантиметр діаметра понад 50 сантиметрів 192 грн.
Пунктом 4 примітки додатку № 1 вищевказаної Постанови встановлено, що за незаконне вирубування, видалення або пошкодження до ступеня припинення росту молодих хвойних та вічнозелених дерев (віком до 41 року) в грудні - січні розмір відшкодування обчислюється для територій та об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих у межах населених пунктів, за цією таксою, збільшеною у чотири рази, для всіх інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду - за цією таксою, збільшеною у три рази. Пунктом 6 примітки додатку № 1 вищевказаної Постанови встановлено, що у разі привласнення буреломних, вітровальних дерев, а також самовільного вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази.
Як вбачається з акту № 79/03, діаметр пеньків зазначався у корі за фактичним зрізом та замірявся працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу повіреною рулеткою та зазначались як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметрів.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубання дерев, здійснено відповідно до наведених вище такс.
З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведений позивачем розрахунок здійснений згідно з Постановою КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 24 липня 2013 року № 541, а відтак розмір шкоди, спричиненої внаслідок вищезазначеної незаконної порубки на території господарство становить 133 765,39 грн.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2021 у справі № 926/3360/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство"від 10.12.2022 №19 (вх. суду від 14.01.2022 №01-05/214/22) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2021 у справі № 926/3360/21-залишити без змін.
3. Справу № 926/3360/21 повернути до місцевого суду.
4. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
Судді В.М. Гриців
Г.Г. Якімець