Справа № 420/6357/22
12 липня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 28 квітня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 71% вiдповiдних сум грошового забезпечення до 70% вiдповiдних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.01.2016 року;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 71% вiдповiдних сум грошового забезпечення;
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року ОСОБА_1 з основним розміром 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/36-329 від 26.05.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» станом на листопад 2019 року;
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з основним розміром 71% на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/36-329 вiд 26.05.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» станом на листопад 2019 року без обмеження максимальним розмiром, та здiйснити виплату рiзницi мiж максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Пенсійним фондом України в Івано-Франківській області проведено з 1 січня 2016 року перерахунок. Здійснюючи перерахунок пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розмір пенсії зменшило на 70% грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 року. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/12420/21 заявнику Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.12.2019 року проведений перерахунок з основним розміром 70% грошового забезпечення відповідно до довiдки №33/36-329 вiд 26.05.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» станом на листопад 2019 року, та виплата пенсії обмежена максимальним розміром. Позивач вважає, що змiна розміру пенсії не розповсюджується на нього та не є підставою для зменшення розміру призначеної пенсії адже зазначенi змiни вiдбулись після її призначення.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 29.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме здійснення відповідачем перерахунку його пенсії з 01.01.2016 року в меншому розмірі та надання заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та наданням доказів на підтвердження цих обставин.
11 липня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Драгомирової О.М., про усунення недоліків позову з долученою заявою про поновлення строку на звернення до суду.
В поданій заяві про поновлення строку на звернення до суду представник позивача зазначає, що на підставі постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 виходячи з 70% сум грошового забезпечення. Разом з тим, пенсія позивачу за вислугу років була призначена та виплачувалась в розмірі 71% сум грошового забезпечення. У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій вiдповiдача відбулося зменшення розміру пенсії з 71% до 70% сум грошового забезпечення. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 залишено без змін рішенням Верховного Суду вiд 04.02.2019 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання вiдповiдача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсiп позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХII на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 в пенсійного органу не було правових підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії iз урахуванням положень частини другої статті 13 цього ж Закону, оскільки при перерахунку пенсiп змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні вiдповiдно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Велика Палата Верховного Суду з вказаними висновками погодилась та додатково звернула увагу на те, що застосування пенсійним органом до перерахунку пенсії показника максимального розміру пенсії у 70% грошового забезпечення є протиправним як тому, що стосуються призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону № 2262-ХП, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та вiд 21.08.2018 № 103. Тому застосування статті 13 Закону № 2262-ХII, яка регулює призначення пенсій, є неправомірним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Визначення дати перебігу процесуального строку з 01.01.2016 року свідчить про об'єктивну неможливість пенсіонера звертатися до суду за захистом свого порушеного права у 2016 році. Позивач отримав право на судовий захист і саме з цього моменту виник спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації прав на соціальний захист, зумовлений протиправними діями пенсійного фонду. Крім цього, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку пенсіонер виходить з принципу «належного врядування» та з презумпції, що розмір пенсії визначений вiдповiдно до Закону. До прийняття рішення пенсіонер не мав розумних причин сумніватися у добросовісності дії працівників пенсійного фонду. В подальшому для захисту свого права позивач вимушений був звернутися до ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Одеській області» iз заявою про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. В подальшому позивач звернувся до пенсійного фонду з вiдповiдною заявою про перерахунок та виплату пенсії проте отримав відмову.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суддя виходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 по справі №816/197/18, від 20.10.2020 по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.
Водночас, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 та від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 09.07.2019 у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16, від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017) та від 22.11.2019 у справі №1140/3136/18.
Таким чином, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, розглядається судом як поважна причина при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду в спірних правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
З огляду на викладене та, вирішуючи питання строку звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі, суд дійшов висновку про застосування вказаного вище правового підходу про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та необхідності у його поновленні.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що наразі позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
Зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудний Одеському окружному адміністративному суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст. 170 КАС України - відсутні.
Згідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи ч.2 ст.263 КАС України, справа буде розглянута без виклику сторін протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із ч.3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З метою повного та об'єктивного розгляду справи суд вважає за доцільне витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 257, 263, 268-269, 287 КАС України, суддя
Заяву представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
Відкрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача.
Зазначені документи надати у 15-денний строк з моменту отримання копії ухвали суду.
Згідно зі ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
З урахуванням викладеного, у разі своєчасного виконання сторонами своїх прав та обов'язків щодо подання та направлення до суду у встановлених КАС України випадках заяв по суті справи (відзив на позовну заяву (відзив) з доказами по справі не шляхом здачі вказаних заяв до канцелярії суду, а шляхом відправки його до суду у встановлений строк засобами поштового зв'язку, необхідно про надіслання відповідних заяв засобами поштового зв'язку повідомити суд на його електрону адресу, телефон, факс.
У разі неотримання судом відповідних заяв та доказів з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень іншими засобами зв'язку, суд буде вирішувати питання про подальший розгляд справи у встановлені судом в ухвалі суду строки.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Копію ухвали направити сторонам у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА