Справа № 420/4281/22
11 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській обмастіть в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці в період з 12.10.2021 року по 14.02.2022 року у сумі 335 005,00 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 , заборгованість по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці за період з 12.10.2021 року по 14.02.2022 року у сумі 335 005,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що йому було призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року по справі №420/2338/21 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду №3 від 12.01.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Водночас відповідач при здійсненні такого перерахунку зменшив позивачу відсотковий розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 90% до 60%, внаслідок чого за період з 12.10.2021 року по 14.02.2022 року виникла заборгованість у виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки у розмірі 335 005,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року адміністративна справа №420/4281/22 була передана на розгляд судді Токміловій Л.М.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року адміністративна справа №420/2837/22 була передана судді Білостоцькому О.В.
Ухвалою від 10.05.2022 року у справі №420/4281/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
25.05.2022 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року по справі №420/2338/21 відповідачем було здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 року на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду №3 від 12.01.2021 року, виходячи з відсоткового розміру 60% відповідно до вимог Закону України №1402-VIII.
При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає помилковим посилання позивача на те, що перерахунок довічного грошового утримання має бути здійснений у розмірі 90 відсотків, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідач вказує, що згідно положень ст.137 Закону України №1402-VIII, стаж на посаді судді позивача становить 25 років 8 місяців, відтак відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 60 %.
Відповіді на відзив та, відповідно, заперечень на неї, сторонами у справі до суду надано не було.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22.12.2016 року. На час виходу позивача у відставку, його щомісячне довічне грошове утримання становило 86% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 року по справі №520/6152/17, визнано за ОСОБА_1 право на зарахування до 20-річного стажу роботи, що дає право отримання довічного грошового утримання судді у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди часу проходження ним військової служби у Збройних Силах у період з 26.04.81 року по 18.04.83 року.
Також судом встановлено, що 12.01.2021 року П'ятим апеляційним адміністративним судом було видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року складає 223 337,50 грн.
На підставі вищезазначеної довідки, позивач 22.01.2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного розміру суддівської винагороди.
Водночас пенсійним органом рішенням №1501/8 від 23.01.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року по справі №420/2838/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1501/8 від 23.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду №3 від 12.01.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду №3 від 12.01.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.
На виконання зазначеного рішення суду розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідачем обчислено у розмірі 134 002,50 грн. (223 337,50 грн. * 60%), виходячи із розрахунку 60% суддівської винагороди з урахуванням стажу роботи позивача на посаді судді, який підлягає врахуванню при обрахунку довічного грошового утримання судді, а саме 25 років 8 місяців. Суму доплати переглянуто, та її розмір за період з 19.02.2020 року по 31.05.2021 року визначений в сумі 412 173,20 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача, а саме, щодо зменшення йому розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 90% до 60%, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду для захисту власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві у справі №420/17773/21.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року по справі №420/17773/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці в період з 19.02.2020 року по 19.09.2021 року у сумі 2161472,00 грн. було відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2022 року по справі №420/17773/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року було змінено в частині підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так П'ятим апеляційним адміністративним судом було зазначено, що оскільки чинним Законом України №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, ГУ ПФУ вірно зробило позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду №3 від 12.01.2021 року, виходячи з розрахунку 60% суддівської винагороди, відповідно до Закону №1402-VIII.
Водночас позивач в адміністративній справі №420/4281/22 фактично повторно оскаржує дії відповідача щодо зменшення йому розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 90% до 60% однак за інший календарний період, а саме з 12.10.2021 року по 14.02.2022 року у сумі 335 005,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, який забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон №1402-VIII).
Статтею 142 Закону №1402-VIII регламентовані питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема:
судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
В свою чергу, згідно пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначено, зокрема, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.
За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі, обчисленому згідно положень Закону №2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Так чинним Законом №1402-VIII визначені інші дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII).
Слід зазначити, що маючи повних 25 років суддівського стажу, позивач згідно частини 3 статті 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №2453-VI) отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Саме вказаними положеннями Закону №2453-VI позивач обґрунтовував свою позицію щодо обрахунку його довічного грошового утримання, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді, і саме на цих положеннях Закону №2453-VI ґрунтувались рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 року по справі №520/6152/17 на яке посилається позивач в адміністративному позові.
Тобто, спірні правовідносини у даній справі виникли за іншого правого регулювання ніж у справі №520/6152/17, а тому при вирішенні даного спору суд не може враховувати як преюдиційні ті обставини, які встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 року по справі №520/6152/17.
Суд зауважує, що позивач не заперечує проти того, що його стаж, який повинен враховуватися для обрахунку його довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 25 років.
З огляду на що, враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання становить 60%, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 10 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (5х2=10).
При цьому суд зауважує, що зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020 року, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII.
Слід також враховувати, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного ч.3 ст.141 Закону №2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати йому нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці в період з 12.10.2021 року по 14.02.2022 року у сумі 335 005,00 грн. та стягнення відповідних сум.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Водночас суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі ЗУ №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року №1928-IX, з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2481,00 гривень.
З огляду на вищезазначене, позивачем за подання даного адміністративного позову майнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3350,05 грн.
Водночас позивачем до позовної заяви була додана квитанція від 18.02.2022 року №55 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 5025,10 грн.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/4281/22 було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 1675,05 грн., суд доходить висновку про необхідність повернення позивачу ОСОБА_1 зазначену суму надміру сплаченого судового збору відповідно до квитанції від 18.02.2022 року №55.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1675,05 грн. відповідно до квитанції від 18.02.2022 року №55.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.