справа № 380/5513/21
з питань залишення позову без розгляду
11 липня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представника позивача Крохти Р.В.,
представника відповідача Гурняк О.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.06.2021, просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0005903306, від 30.03.2020 №0005923306, від 30.03.2020 №0005913306, рішення від 30.03.2020 №0005943306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 № Ф-10304-17 у розмірі 49170,00 грн.
Ухвалою суду від 26.10.2021 зупинено провадження у справі № 380/5513/21 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 160/11673/20.
Ухвалою суду від 26.05.2022 поновлено провадження у справі № 380/5513/21.
Ухвалою суду від 06.07.2022 допущено заміну первісного відповідача у справі Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).
Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Така заява обґрунтована тим, що зміна судової практики, що відбулася після подання позовної заяви, не може впливати на дотримання строку звернення до суду.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Таке клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
У підготовчому засіданні представник позивача заяву про поновлення строку звернення до суду підтримав та просив її задовольнити. Проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
У підготовчому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримала та просила його задовольнити. Проти заяви про поновлення строку звернення до суду заперечила та просила відмовити у її задоволенні.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому вказаним Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого таким Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд встановив, що податкові повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0005903306, від 30.03.2020 №0005923306, від 30.03.2020 №0005913306, від 30.03.2020 №0005943306 позивач отримав 30.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за №7901200787911.
Отже, звернувшись до суду 09.04.2021, відповідач слушно заважує, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановлений в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України.
Разом з тим суд вказує на те, що правова позиція, на яку посилається відповідач, щодо шестимісячного строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, сформована Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20. Натомість до прийняття вказаної постанови існувала судова практика, що строк звернення до суду позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №160/11673/20 з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.04.2018 у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 у справі №803/728/17, від 18.06.2018 у справі № 805/1146/17-а та сформулювала наступний правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата додала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу на те, що позивач подав позов до суду 09.04.2021 (підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду), а Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, в якій, з-поміж іншого, зауважив, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Частинами першою, другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За стандартами Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
В практиці ЄСПЛ визначають основні проблемні сфери, яких стосується право на доступ до правосуддя, зокрема, процесуальні перешкоди доступу такі, як обмеження строків, оскільки останні є проявом права держав накладати обмеження на потенційних учасників судового розгляду і, як правило, найменшою мірою залежать від волі самих учасників процесу.
Європейським судом з прав людини щодо визначення строку звернення до суду в контексті доступу до суду та забезпечення права на суд продемонстровано підхід, зокрема, викладений у рішенні по справі «Белет проти Франції», згідно з яким стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
В рішенні від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, на яку й посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, окрім правового висновку, який і був врахований судами попередніх інстанцій, також зауважено на тому, що:
- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;
- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;
- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
В контексті викладених у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності щодо вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі позивач звернувся до суду першої інстанції 09.04.2021, тобто до прийняття 27.01.2022 постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень без їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, а тому клопотання представника відповідача не підлягає до задоволення. Окрім того, враховуючи те, що станом на дату звернення позивача до суду існувала судова практика, яка визначала строк звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень без їх адміністративного оскарження 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, то звернувшись до суду із цим позовом в межах такого строку, позивач не може вважатися таким, що пропустив строк звернення до суду, а тому його заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повна ухвала суду складена 12 липня 2022 року.
Суддя Мричко Н.І.