12 липня 2022 року Справа № 160/8579/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті пенсії, призначеної відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року, оформлене листом від 25.10.2021 № 37583-30106/Ш-01/8-0400/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) з 13.12.2019 р. здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, призначеної відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 цьому позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/8579/22 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належними чином засвідчених копій всіх сторінок паспорта громадянина України, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі №160/9596/18, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України у відповідності до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 надіслана позивачу засобами електронного зв'язку на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому, адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою електронної пошти, самостійно зазначеної у позивачем у позові.
Крім цього, копія ухвали від 27.06.2022 скерована позивачу за допомогою підсистеми «Електронний суд» та доставлена в її електронний кабінет 27.06.2022.
Відповідно до частин 5, 7 статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «ст.169 ч.1,2 «Ухвала про залишення позовної заяви без руху» від 27.06.2022р. у справі №160/8579/22 (суддя Бухтіярова М.М.) було надіслано одержувачу - ОСОБА_1 - в електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 27.06.2022 року о 23:43.
Враховуючи викладене, а також те, що ухвала суду є різновидом судового рішення у відповідності до статті 241 КАС України, а також ту обставину, що копію ухвали суду від 27.06.2022 надіслано на зазначену електронну пошту та доставлено позивачу до електронного кабінету 27.06.2022, суд дійшов висновку, що позивач вважається належно повідомленою про залишення її позову без руху.
05.07.2022 на адресу суду від представника позивача адвоката Кобеляцького Дмитра надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено засвідчені копії паспорта, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі №160/9596/18, свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю у відповідності до кількості учасників справи, а також подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що саме з моменту отриманням листа Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.10.2021 №37583-30106/Ш-01/8-0400/21 вона дізналась про порушене право про невиплату пенсії з 01.01.2018 по 18.02.2019. Після отримання відмови пенсійного фонду, а також зважаючи на те, що в країні з 24.02.2022 введено воєнний стан, вона одразу звернулась до суду із цим позовом. Позивач зауважила, що не могла передбачити, що пенсійний фонд може порушувати права на соціальний захист. Також позивачем з акцентовано, що відповідно до ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону №1788 суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. За таких обставин, вважає, що застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. З огляду на викладене, просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити даний строк.
Дослідивши позовні матеріали, а також заяву представника позивача про поновлення строку, суд доходить висновку про часткове усунення недоліків позову та наявність підстав для повернення позову позивачеві, виходячи з наступного.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача
Наведені ж представником позивача доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі обставини не можуть свідчити про існування об'єктивних, поважних та непереборних причин, що зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду із позовом про оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у виплаті пенсії з 01.01.2018 по 18.02.2019, зважаючи на те, що пенсійні виплати є щомісячними платежами і позивачу достеменно було відомо про порушення її прав щодо невиплати пенсії за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року, починаючи з березня 2019 (місяцем, наступного за місяцем поновлення виплати пенсії з 19.02.2019).
Посилання представника позивача в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду на лист Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.10.2021 №37583-30106/Ш-01/8-0400/21, отриманий у відповідь на заяву позивача від 27.09.2021, не змінює момент, з якого вона дізналась про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Разом з цим, позовні матеріали не містять доказів звернення позивача із відповідними заявами до відповідача щодо причин не виплати пенсії за період з 1 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року, починаючи з моменту поновлення виплати пенсії та по 27.09.2021.
Посилання позивача в якості підстави не застосування до спірних правовідносин строків, встановлених КАС України, на те, що відповідно до ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону №1788 суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, суд оцінює як неприйнятні, з огляду на те, що вказані положення Законів є нормами матеріального права щодо виплати пенсії та не розповсюджуються на процесуальні строки звернення до суду.
За викладених обставин, посилання позивача на введений в країні воєнний стан з 24.02.2022 не обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення до суду протягом шести місяців з моменту, коли позивач дізналась про порушення її прав та інтересів прав, тобто протягом шестимісячного строку з березня 2019 (місяця, наступного за місяцем поновлення виплати пенсії з 19.02.2019).
Наведені позивачем доводи про те, що вона не мала причин сумніватись в діях працівників пенсійного фонду, не можуть бути визнані поважними, оскільки необізнаність щодо порушення прав та інтересів не є достатньою підставою для поновлення строку.
З огляду на викладене, заява про поновлення строку звернення до суду від 05.07.2022 не містить поважних причин пропуску такого строку та належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, тобто не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому така заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Однак, станом на 12.07.2022 в матеріалах справи відсутні докази повного усунення позивачем недоліків позовної заяви, оскільки позивачем хоч і подано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак без зазначення поважних причин пропуску такого строку та без належних доказів на підтвердження їх наявності, а саме на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду із позовними вимогами, що заявлені.
При цьому, обґрунтувань неможливості усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на усунення недоліків позову надано не було.
Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи те, що позивачем хоч і подано заяву про поновлення строку звернення до суду, але вказані у ній підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, суд дійшов висновку, що про наявність підстав для повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Щодо сплаченого позивачем судового збору у сумі 992,40 грн., суд роз'яснює, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги, а тому позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу - ОСОБА_1 .
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова