11 липня 2022 р.Справа №160/9719/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/9719/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29.06.2022 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДМС у Дніпропетровській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29.06.2022 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДМС у Дніпропетровській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України направити інформацію у відомчу базу даних ДМС України для видалення інформації про недійсність паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , дійсний до 20.12.2029 на ім'я ОСОБА_1 .
Разом з означеною позовною заявою представником ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №49375/22), в якій останній просить суд зупинити дію рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29.06.2022 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
В обґрунтування означеної заяви представник позивача зазначив, що наслідки виконання оскарженого рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29.06.2022р. відносно ОСОБА_1 призведуть до створення правових підстав до подальшого застосування до позивача процедури примусового повернення в країну походження та/або примусового видворення з України. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Крім того, 06.07.2022 року ОСОБА_1 був затриманий співробітником Святошинського УП ГУНП у м. Києві, що підтверджується протоколом про затримання від 06.07.2022. Зі змісту вказаного протоколу випливає, що позивач затриманий з метою подальшої видачі іноземній державі (екстрадиції), що прямо заборонено ст. 25 Конституції України. Таким чином, наразі щодо позивача вчиняються дії, прямо заборонені Конституцією та Законами України. З цією метою позивач наголошує на необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29.06.2022р. відносно ОСОБА_1 . Невжиття визначеного заходу забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав позивача таким рішенням. Незаконне позбавлення позивача громадянства України матиме наслідком застосування щодо нього процедури видворення з України або екстрадиції.
11.07.2022 представником ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову (вх. №49877/22), в обґрунтування яких представник позивача зазначив, що позивач може бути підданий екстрадиційному арешту та в подальшому виданий іноземній державі з застосуванням процедури екстрадиції, однак при задоволенні позову та скасуванні рішення відповідача, яким ОСОБА_1 набув громадянство України, залишиться в громадянстві України, а всі екстрадиційні процедури та заходи в такому разі будуть прямим порушенням ст. 25 Конституції України. У разі якщо оскаржене рішення продовжить свою дію та не буде зупинено його дію, подальші дії в рамках процедури екстрадиції та оформлення результатів процесуальних дій з екстрадиції, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, будуть сприяти заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, зумовить відсутність захисту та невизначеність правового статусу останнього в Україні та за кордоном та позбавить можливості належного захисту порушених прав.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що означена заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються з метою гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині 2 статті 150 КАС України.
Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§40).
Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Поряд із цим, суд зазначає, що згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” № 2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому покладається саме на позивача.
Проаналізувавши обставини, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає у даному випадку наявних очевидних ознак протиправності оскарженого рішення, а встановлення протиправності чи обґрунтованості оскарженого рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29.06.2022 можливе шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження судом всіх зібраних доказів по справі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006, в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
Суд критично оцінює посилання заявника, що спірне рішення породжує правові наслідки і обов'язки для позивача, що є підставою для забезпечення позову, оскільки забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заявником не доведено реальних мотивів та підстав, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся до суду з позовом.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.
Таким чином, виходячи з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову та з огляду на приписи статті 150 КАС України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення адміністративного позову та доповненнях до заяви, суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Повний текст ухвали суду складений 11.07.2022.
Суддя О.В. Царікова