Справа № 494/1364/21
Провадження № 2-о/504/86/22
11.07.2022смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря- Завади Ю.А.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, смт. Доброслав, справу за позовом ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, -
Заявниця звернулась до Березівського районного суду Одеської області із вказаною заявою в порядку окремого провадження.
Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 25.10.2021 року матеріали передані до Комінтернівського районного суду Одеської області за підсудністю.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.01.2022 року відкрито провадження у справі.
Заявник просить встановити юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2010 року до дня смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявниця подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, підтримала доводи заяви, просила її задовольнити.
Представник відповідач Курісовська сільська рада Березівського району Одеської області позовні вимоги визнав повністю, просив справу розглянути у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилась спадщина.
З матеріалів спадкової справи № 318/2020 заведеної 30.09.2020 року Лиманською районною державною нотаріальною конторою Одеської області встановлено, що єдиним спадкоємцем що подав заяву про прийняття спадщини є ОСОБА_1 .
У матеріалах справи наявний акт від 07.10.2021 року депутата Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, та двох свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які показали суду, що фактично до дня своєї смерті ОСОБА_2 постійно проживала за місцем свого мешкання з родиною ОСОБА_5 , з 2010 року по день смерті ОСОБА_2 , вели спільне господарство та мали спільний бюджет.
Крім того, даний факт підтверджений довідкою від 05.10.2021 року № 971 Курісовської сільської ради Одеського району Одеської області.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Із здобуттям незалежності Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції.
Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило суспільство в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав людини.
Актом міжнародного визначення України як демократичної правової держави стало прийняття її 09 листопада 1995 року до країн Членів Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Конвенція) та протоколів до неї.
У відповідності до ст. 8 Конвенції «кожен має право на повагу до свого особистого і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -як джерело права.
Європейський Суд з прав людини визначив термін "сімейне життя" в статті 8 Конвенції як такий, що охоплює "щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками; такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль" (справа Маркс проти Бельгії).
Хоч органи Конвенції і дозволяють приватним особам посилатися на кровні зв'язки як на відправний пункт підтвердження існування сімейних зв'язків, вони не визнають його визначальним, тому що слід враховувати також такі фактори, як фінансова та психологічна залежність сторін, які посилаються на це право.
Найбільш переконливим доказом існування "сімейного життя" є факт "сімейного проживання осіб", які посилались на це право.
Але Суд підкреслив, що "це не означає, що будь-який намір жити сімейним життям підпадає під юрисдикцію статті 8" (справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (1985)).
Таким чином, аналіз Європейської судової практики щодо захисту права людини на сімейне життя, дозволяє суду прийти до висновку, що термін «сімейного проживання осіб» не охоплюється лише поняттям кровної спорідненості та родинних стосунків, а має оцінюватись судом з урахуванням фінансової та психологічної залежності сторін.
Сім'я виконує важливу функцію фізичного і духовного відтворення людства, тому в ній зосереджені не тільки особисті інтереси чоловіка і дружини, батьків і дітей, а й інтереси суспільства в цілому.
Значну частину свого життя людина перебуває у колі сім'ї. Тому моральний клімат і характер сімейних відносин мають велике значення для формування світогляду членів суспільства.
У відповідності до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд дійшов висновку, що проживання двох жінок однією сім'єю охоплюється визначенням Європейського тлумачення «право на сімейне життя», та не суперечить моральним засадам суспільства, в зв'язку із чим суд знаходить вимоги заявника обгрунтованими, законними, у зв'язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 29, 1216-1218, ст. 1220, 1264, 1268 ЦК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю у період з 2010 року до 04.04.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавицею ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко