Справа № 947/9635/22
Провадження № 1-кс/947/6153/22
08.07.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022160000000098 від 19.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022160000000098 від 19.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Кримінальне провадження розслідується за фактом того, що на території міста Одеси та Одеської області діє група осіб, які за попередньою змовою здійснюють незаконне переправлення військовозобов'язаних чоловіків (віком від 18 до 60 років) через державний кордон України з республікою Молдова, з корисливих мотивів.
З метою відшукання речей, документів та грошових коштів, які одержані злочинним шляхом, а також недопущення можливості їх знищення, спотворення або зміни, 13.05.2022 року, у період часу з 18 год 15 хв. по 20 год. 41 хв., проведено невідкладний обшук, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 ,за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено Мобільний телефон марки «Iphone12 ProMax», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім - карткою мобільного оператора «Киівстар» н.т. ( НОМЕР_3 ).
Разом з тим, в ході огляду мобільного телефону марки «Iphone12 ProMax», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім - карткою мобільного оператора «Киівстар» н.т. ( НОМЕР_3 ), на якому виявлено в деяких частинах додатків, системи логічного захисту від стороннього доступу осіб, з метою приховування ймовірно даних які можуть слугувати як доказ причетності конкретних осіб до вчинення кримінального правопорушення. Також, слідчий вважає, що за допомогою вказаних пристроїв мобільного та інтернет зв'язку особи, які можуть бути причетні до вчинення правопорушення здійснювали спілкування, за допомогою спеціального програмного забезпечення вели листування яке свідчить про вчинення правопорушення та яке з метою приховування протиправних дій було заблоковано системами логічного захисту для неможливості доступу сторонніх осіб, зокрема правоохоронних органів.
В ході судового розгляду вказаного клопотання, слідчим суддею було винесено ухвалу про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Поряд з цим, слідчим суддею було розглянуто клопотання та надано дозвіл на проведення обшуку, який 13.05.2022 року було проведено слідчим в порядку ст. 233 КПК України.
Враховуючи, що вказані документи, можуть бути об'єктом протиправних дій та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчим з дотриманням вимог ст. 110 КПК України прийнято рішення про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні
Таким чином, в ході розслідування кримінального правопорушення, у органу досудового розслідування виникла необхідність звернутись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вищезазначені речі і документи.
Слідчий та прокурор до судового засідання не з'явилися, разом з тим від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна та його представник до судового засідання не з'явилися, представник власника майна про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах клопотання листом.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи заяву слідчого, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Так, сторона обвинувачення у клопотанні зазначає, що 13.05.2022 року, у період часу з 18 год 15 хв. по 20 год. 41 хв., проведено невідкладний обшук, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено Мобільний телефон марки «Iphone12 ProMax», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім - карткою мобільного оператора «Киівстар» н.т. ( НОМЕР_3 ).
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.05.2022 року було надано дозвіл на проведення зазначеного невідкладного обшуку.
Постановою слідчого від 14.05.2022 року вилучені речі визнані речовими доказами, у зв'язку з тим, що на думку слідчого вони відповідають ознакам ст. 98 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що з моменту вилучення майна, арешт на яке просить накласти сторона обвинувачення, пройшло вже майже два місяці.
З клопотання, а також долучених в обґрунтування матеріалів, не вбачається яке відношення вказана особа має до кримінального провадження, в рамках якого звертаються з клопотанням про арешт майна.
Про підозру у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 не повідомлено. Доказів, що він хоча б допитувався у якості свідка слідчому судді також не надано.
14.05.2022 року вилучені у ОСОБА_5 речі були оглянуті слідчим, що підтверджується відповідним протоколом огляду.
Таким чином, в матеріалах клопотання відсутні будь-які дані, що вилучені речі мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення не зазначено та необґрунтовано, що вилучене в ході проведення обшуку майно відповідає хоча б одному із вищевказаних критеріїв, відсутнє також обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно, що позбавляє можливості перевірити відповідність вилученого майна категорії речових доказів. Сторона обвинувачення в клопотанні лише формально посилається на норми кримінального процесуального законодавства.
На підставі викладеного, враховуючи необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, з метою непорушення права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022160000000098 від 19.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - відмовити.
Тимчасово вилучене майно 13.05.2022 року, в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на:мобільний телефон марки «Iphone 12 ProMax», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім - карткою мобільного оператора «Киівстар» н.т. ( НОМЕР_3 ), повернути особі, якої воно було вилучено.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1