Справа № 336/2814/22
пр. 1-і/336/3/2022
11 липня 2022 року м.Запоріжжя
Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_3 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082210000246 від 15.05.2021, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, офіційно не працевлаштований, не одружений, має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України -
06 липня 2022р. на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12021082210000246 від 15.05.2021, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 06.07.2022р розгляд клопотання призначено на 11 липня 2022р.
В провадженні Оріхівського районного суду Запорізької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 14.03.2022 р. обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 12.05.2022 р. включно.
Крім того, ОСОБА_4 відповідно до листа-повідомлення Оріхівського районного суду Запорізької області від 02.05.2022 р., автоматично продовжено строк тримання під вартою на підставі ч.6 ст.615 КПК України.
Відповідно до інформації, внесеної до автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження № 314/4535/21 провадження №1-кп/323100/2022 відносно ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України у зв'язку зі зміною територіальної підсудності Оріхівським районним судом Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не передавались.
У зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 травня 2022 року № 29/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області змінено та визначено Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.
Прокурор направив до суду клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли та продовжують існувати.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити, зазначивши, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, більш м'який запобіжний захід до обвинуваченого не можливо застосувати, оскільки на території смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області відбуваються постійні обстріли, а тому домашній арешт неможливо застосувати.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи на те, що має погане здоров'я, умислу втекти не має, просив суд звільнити його, не розуміє чого його обвинувачують у навмисному вбивстві, адже він захищався, і умислу в нього вбивати не було.
Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого, просилп змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який, оскільки ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є недоведеними, зі свідками обвинувачений не зможе спілкуватися адже за місцем його проживання йдуть активні бойові дії.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
Клопотання розглядалось іншим суддею на підставі п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, відповідно до якого у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд керувався положеннями ст.331 КПК України, відповідно до ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину. Обвинувачений раніше судимий, має постійне місце проживання.
При вирішенні питання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 , а також відомості про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, яке співпадає з його реєстрацією.
Наведене мінімізує, але не виключає, ризик переховування від суду.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій з метою перешкодити встановленню істини у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Таким чином, підозра особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При розгляді даного клопотання суд дійшов до висновку, що заявлений ризик втечі обвинуваченого, навіть після завершення розгляду клопотання не зменшився та продовжує існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи.
Окрім того, суд погоджується зі стороною обвинувачення, що існують ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 є особою раніше судимою за скоєння умисного злочину, під час випробувального терміну, перебуваючи на обліку Оріхівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальне правопорушення в якому на разі його обвинувачують.
Про можливість переховування ОСОБА_4 від суду свідчить також та обставина, що в Оріхівському районі Запорізької області відбуваються постійні обстріли, а тому останній може покинути місце свого проживання.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Аналізуючи вищенаведене суд вважає, що є достатньо підстав констатувати наявність ризиків того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи характер злочинної діяльності, переховуватись від суду, оскільки особа обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину та може впливати на свідків, оскільки останній особисто з ними знайомий.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю та обсягом обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Беручи до уваги, що під час розгляду клопотання ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 17.05.2021р. про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , не зменшилися та продовжують існувати, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені вище ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, враховуючи відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, приходжу до висновку, що клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню та вважаю за необхідне продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , та, виходячи з положень ст.ст. 115, 197 КПК України, встановити строк дії даної ухвали до 08.09.2022 року включно.
Керуючись ст. ст. 314-316, 392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 8 вересня 2022 року включно.
Ухвала діє по 8 вересня 2022року включно.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1