1Справа № 335/4991/16-ц 2/335/14/2022
29 червня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді: Воробйова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Лазоренко Д.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
26.05.2017 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
08.12.2006 між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір NZPV0GK49940159, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 30 090,00 доларів США на термін до 08.12.2026, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
ПАТ КБ „ПриватБанк” свої зобов”язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 30 090,00 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором ZPV0GK49940159 між ПАТ КБ „Приватбанк” було укладень договір поруки з ОСОБА_2 .
В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв”язку з чим ПАТ КБ „Приватбанк” був змушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На підставі викладеного, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ „ПриватБанк” заборгованість у розмірі 22 350,42 дол. США, що за курсом 25,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.03.2016 р. складає 570 159, 21 грн. за кредитним договором ZPV0GK49940159 від 08.12.2006 р. Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеності належними та допустимими доказами.
Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористалась.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, з підстав зазначених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеності належними та допустимими доказами.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до норм статей 629,610,612,625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526,530 ЦК України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
08.12.2006 між АТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N ZPV0GK49940159, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 30 090,00 доларів США на термін до 08.12.2026, а ОСОБА_1 зобов”язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснювались в наступному порядку: щомісячно в період сплати, Відповідач-1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором №ZPV0GK49940159 між ПАТ КБ „ПриватБанк» було укладень договір поруки з ОСОБА_2
АТ КБ „ПриватБанк” свої зобов”язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 30 090,00 доларів США.
В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов”язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.
04.01.2021 р. на адресу відповідача ОСОБА_2 надійшов лист АТ Приватбанк щодо можливості врегулювання заборгованості за кредитним договором після проведення оцінки предмета іпотеки. Зв'язавшись з оціночною компанією, було повідомлено про необхідність надання для оцінки техпаспорту на квартиру, та витягу з реєстру прав власності на неї.
Отримавши інформаційну довідку про право власності на квартиру, Відповідач дізнався, що іпотекодержателем, та відповідно, кредитором за договором є не АТ „Приватбанк”, а компанія „ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ”, що підтверджується відповідним витягом з реєстру нерухомості, а також договором відступлення права вимоги між „ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ.” та ПАТ КБ „Приватбанк”. Копія договору була долучена до матеріалів справи.
З наданих доказів судом було встановлено, що 19.02.2007 р. ПАТ КБ „Приватбанк” відступив своє право вимоги за кредитним договором, договором поруки та іпотеки ОСОБА_1 на користь „ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ”.
Факт наявності права вимоги за договором ОСОБА_1 був підтверджений довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.01.2022 р. № 293924406, згідно якого належним кредитором іпотекодержателем ОСОБА_1 на сьогодні є „ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ.”.
В порушення ч. 2 ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України, ні АТ КБ "Приватбанк" ні „ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ.” не направили на адресу ОСОБА_1 та інформацію щодо відступлення права вимоги та зміну кредитора, в зв”язку з чим останній продовжував вносити платежі на користь АТ КБ „Приватбанк”.
Враховуючи той факт, що АТ "Приватбанк" не є належним кредитором боржника, вказане акціонерне товариство не може вважатися належним позивачем по справі, що є підставою для відмови в позові.
Згідно з розрахунком заборгованості, що знаходиться в матеріалах справи, в період з 19.02.2007 по день подання позову ОСОБА_1 було погашено платежів на загальну суму 83 653,41 дол. США, що складається з платежів: за тілом кредиту: 31 851,94 дол. США, по відсоткам: 23 918,55 дол. США, за комісією: 5 202,87 дол. США, за пенею: 73,66 дол. США, а всього 83 653,41 дол. США. Внесення вказаних грошових коштів підтверджується розрахунком заборгованості, який було надано представником АТ "Приватбанк".
На думку суду, кошти що були сплачені позичальником з 19.02.2007 р. повинні були бути направлені не на користь минулого кредитора, АТ „Приватбанк” а на користь компанії „ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ.”, як нового кредитора позичальника. При цьому, враховуючи відсутність у нового кредитора відповідної валютної ліцензії на вчинення дій з валютними коштами, в тому числі на нарахування відсотків за кредитом в іноземній валюті, тощо, нарахування додаткових платежів за кредитним договором з 19.02.2007 р. є безпідставним, виходячи з наступного:
Згідно п. 3.3 Кредитного договору кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. п. 2.2.9, 2.3.8 цього Договору, далі пені згідно розділу 4 цього Договору, далі простроченої комісії по кредиту, далі простроченої винагороди, далі прострочених відсотків, далі простроченої заборгованості за кредитом (частина суми, що залишилася (у т. ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом, якщо інше не передбачено п. 6.8), далі комісії, далі винагороди, далі відсотків, далі кредиту.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.
В силу статті 5 даного Закону у вказаній редакції фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Згідно зі ст. 34 цього Закону уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.
Компанія „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N 1 ПІ-ЕЛ-CI” (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 plc), місцезнаходження якої: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (PELLIPAR HOUSE, 1-st Floor, 9 Cloak Lane, London, EC4R 2RU, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, отже не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати проценти і комісії.
Наведене підтверджується випискою з реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (витяг з реєстру додається), про те, що інформація про компанію „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N 1 ПІ-ЕЛ-CI” ніколи не вносилася до Державного реєстру фінансових установ та до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг.
Таким чином, „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N 1 ПІ-ЕЛ-CI” не має ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), не мала права на здійснення діяльності щодо нарахування відсотків позичальнику за кредитом, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 року у справі N 363/1264/15 (провадження N 61-16401св18).
Таким чином, враховуючи що з 19.02.2007 р. право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.12.2016 року не належало ПАТ КБ "ПриватБанк" в силу його відступлення на користь третьої особи, а компанія „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N 1 ПІ-ЕЛ-CI”, не мала права здійснювати нарахування та стягнення процентів та комісії за даним договором, вся сума внесених ОСОБА_1 платежів за вказаний період: 83 653,41 дол. США повинна була бути направлена на погашення тіла кредиту в повному обсязі.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як було зазначено вище, компанія „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N 1 ПІ-ЕЛ-CI”, з 19.02.2007 р. була новим кредитором ОСОБА_3 , проте не мала права та повноважень на нарахування та стягнення з позичальника процентів, комісій та штрафів, в зв'язку з чим всі платежі позичальника повинні були направлятися виключно на погашення тіла кредиту.
Оскільки сума тіла кредиту станом на 19.02.2007 р. становила 25 459,05 дол. США, а позичальником було повернуто 83 653,41 дол. США, вказаний кредитний договір фактично є припиненим в зв'язку з його повним виконанням, так як сума погашених коштів перевищує суму заборгованості.
Додатково суд погоджується з позицією відповідача щодо незаконності та нікчемності умов договору щодо стягнення комісії за кредитним договором, виходячи з наступного:
Пунктом 1.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати на користь банку суму комісії (винагороди) в розмірі 0,20% від суми кредиту щомісячно, що становить 51,00 дол. США на місяць. Вказана сума кожного місяця стягувалася банком з позичальника, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.
Стягнення комісій за споживчим кредитним договором суперечить вимогам законодавства, яке діяло на момент укладення договору, оскільки банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредиту, в тому числі про орієнтовану сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту, обсяги, та інше.
Згідно ч. 4 вказаної статті, в кредитному договорі повинна зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 55 Закону про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів та забезпечення надання банками споживачам повної інформації про сукупну вартість кредиту Правління Національного банку України постановою від 10.05.2007 р. N 168 затвердило Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які були чинними на день укладення кредитного договору.
Згідно п. 1.2 Правил, ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.
Пунктом 1.3 Правил зазначається, що банки зобов'язані забезпечувати виконання цих правил.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Рішенням Конституційного Суду України N 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів” у редакції, чинній на час укладання спірних договорів, яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно з положеннями статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Оскільки АТ „Приватбанк” не є кредитором ОСОБА_1 , та відповідно, не є особою, права якої порушені - позов підлягає відхиленню в зв”язку з тим, що ПриватБанк не є належним позивачем по справі.
Також, умови кредитного договору щодо сплати на користь банку комісії (винагороди) за надання фінансового інструменту суперечать вимогам Закону України „Про захист прав споживачів”, Закону України „Про банки та банківську діяльність”, вони є нікчемними та недійсними.
Отже, враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються належними та достатніми доказами, тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі суд відносить судові витрати позивача при зверненні до суду на його рахунок.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, -
В задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлений 08.07.2022 року.
Суддя А.В.Воробйов