Справа № 333/5193/19
Пр. № 2/333/27/22
06 липня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання Кунець В.В.,
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЗЬКА ПЕРЕВІЗНА КОМПАНІЯ», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ», про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП, -
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2019 р. (справа №333/487/18) визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. без позбавлення права керування транспортним засобом. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька перевізна компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволений частково. Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька перевізна компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн. 09 коп. та моральну шкоду в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. В решті позову - відмовлено. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат та долю речових доказів.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20.08.2020 р. вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 року, яким ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України, в частині вирішення цивільного позову скасовано. Призначено новий розгляд матеріалів провадження в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі вищезазначеної ухвали Запорізького апеляційного суду матеріали в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 з вищевказаного кримінального провадження були виділені в дану цивільну справу.
З урахуванням уточненої позовної заяви від 02.12.2021 р., пояснень позивачки, наданих в судовому засіданні відносно допущення в позовних вимогах помилки в написанні суми моральної шкоди, позивачка в своєму позові просить суд:
- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька перевізна компанія» на її користь суму у розмірі 27 867 гривень 00 копійок у якості відшкодування матеріальних збитків, спричиненої в наслідок ДТП.
- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька перевізна компанія» на її користь суму у розмірі 200 000 гривень 00 копійок у якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої в наслідок ДТП.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує наступним.
22 жовтня 2017 року приблизно о 06 годинні 55 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр. Соборний. Рухаючись з боку вул. Космічна в напрямку вул. Поштова в м. Запоріжжі, в цей же час ОСОБА_1 , заходившись біля будинку № 20 по пр. Соборний в м. Запоріжжі, почала перетинати проїзну частину пр. Соборний, рухаючись по позначеному дорожньою розмітку нерегульованому пішохідному переході, зліва - направо за ходом руху водія ОСОБА_3 . Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходилась потерпіла ОСОБА_1 , водій ОСОБА_3 , маючи об'єктивну можливість виявити пішохідний перехід та її, діючи в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, ОСОБА_3 своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу не застосував, їй дорогу не надав, в результаті чого допустив наїзд на неї керованим ним транспортним засобом. В результаті цього ДТП, згідно висновку судово - медичної експертизи 2832М/д від 13.12.2017 року, їй були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «закритий осколковий перелом переднього краю правої вертлюжної западини без значного змішення уламків (частково внутрішньо - суглобовий, з залученням передньої стінки), лінійний перелом верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням і гілки сідничної кістки зліва без значного зміщення, осколковий перелом бокової маси крижів справа без значного зміщення з набряком м'яких тканин в лобковій області зліва (згідно даних представленої медичної документації), які в сукупності кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які є небезпечними для життя, але такими, шо спричинили довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. Рана в області зовнішнього кута лівого ока, синець в лівій підочній ділянці, садна в виличній ділянці, на верхній повіці лівого ока (згідно даних представленої медичної документації), кваліфікується як легкі тілесні ушкодження». Вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження за № 12017080050004690.
У зв'язку із отриманими нею тілесними ушкодженнями в результаті вказаної дорожньо- транспортної пригоди, з 22.10.2017 р. по 13.11.2017 р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», де їй було зроблено операцію.
13 листопада 2017 року, вона була виписана з вказаної медичної установи для продовження амбулаторного лікування. При виписці їй рекомендовано: Подальше спостереження у травматолога в поліклініці за місцем проживання; еластичне бинтування нижніх кінцівок 3-4 місяці з моменту виписки; ходьба с додатковою опорою на милиці до 2,5 місяців з моменту виписки; ЛФК, дихальна гімнастика, фізіофункціональне лікування в поліклініці за місцем проживання; реабілітація в реабілітаційному центрі м. Запоріжжя; кальцій ДЗ Нікомед Остеофорте 1 таб. 1 р/д 6 місяців; Нормовен по 1 таб. 2 р/д 2 місяця; Цикло - 3 - форт 1 таб. 2р/д 1 місяць; Остеогенон 2 таб 2 р/д 3 місяці; Ксарелто 10 мг по 1 таб. 1 р/д 1 місяць, далі Кардиомагнил 75 мг 1 р/д; явка в відділення травматології з ліжками політравми через 2 місяця з моменту виписки.
Згідно з консультацією зав. відділення травматології з ліжками політравми ОСОБА_4 від 15.01.2017 року за вищевказаним діагнозом: консолідуючий перелом лонних і сідничних кісток тазу з обох сторін, переднього краю правої вертлюжної западини. МОС стрижневим апаратом 31.10.2017 року П/травматичні контрактури т/б суглобів з обох сторін, порушення функції н/кінцівок. Їй рекомендовано: спостереження лікаря травматолога в лікарні; ЛФК составів нижніх кінцівок; фізіофункціональне відновлювальне лікування; ходьба за допомогою ходунків; оформити б-ю МСЕК; явка в відділення через 1,5 місяця.
За рекомендацією лікарів та поганого самопочуття, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 01.03.2018 р. по 06.03.2018р. в КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», їй було проведено операційне втручання, а саме демонтаж АВФ з кісток тазу що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 3398 відділення травматології з ліжками політравми.
06 березня 2018 року, вона була виписана з вказаної медичної установи для продовження амбулаторного лікування. При виписці їй рекомендовано: подальше спостереження та лікування у травматолога в поліклініці за місцем проживання; ЛФК, масаж, розробка рухів в суглобах н/к, іммобілізація таза в корсеті 2 - З місяці; Ксарелто 10 мг р/д 10 діб з наступним переходом на Кардиомагнил 75 мг 1 р/д, Цикло - 3 - форт 1 таб. З р/д 1 місяць; Остеогенон по 2 таб. 2 раза на добу протягом 3 місяців потім 6 місяців перерва, потім заново 3 місяці прийом препарату; з метою знеболювання Ксефокам 4 мг 1 таб. 2 р/д при болях; з метою профілактики виразкових ускладнень на момент НПВП - Єзолонг 40 мг. 1 таб. ранком; явка до лікаря поліклініки; ро - контроль через 2 місяця з моменту виписки і дачі подальших рекомендації в поліклініці за місцем проживання.
Позивачка зазначає, що вона не має можливості нормально пересуватися, потребує стороннього догляду та нагляду. За період лікування, на час подання даної позовної заяви, на придбання лікарських препаратів, медичних засобів та поодиноких випадків придбання дієтичних продуктів харчування. Мінеральної води, тощо нею було витрачено 5 600 (п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок., а також 917 (дев'ятсот сімнадцять) гривень 00 копійок на її транспортування з КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» до місця її проживання та навпаки, а також з місця мого проживання до КУ «Міська клінічна лікарня № 1» та навпаки, всього 6 517 (шість тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень 00 копійок.
З моменту отримання тілесних ушкоджень і до теперішнього часу Відповідачі не прийняли ніяких дій по відшкодуванню шкоди та елементарної допомоги, навіть співчуття.
Позивач зазначає, що у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, в результаті яких вона фактично стала інвалідом та вимушеного лікування, непоправне пошкодження здоров'я, що супроводжується постійним фізичним болем, їй було завдано моральну шкоду.
Під час травмування вона отримала значні травми, що супроводжувалося нестерпним болем, який не загоївся і до теперішнього часу. Вона прикута до свого помешкання, не має змоги самостійно ходити, що порушило звичний режим та спосіб життя. Розуміння того, що в силу свого віку, вона не можу бути впевнена в тому, що колись зможу повністю вилікуватися та жити повноцінним життям, додають їй додаткових моральних страждань. Після проходження повного курсу лікування, в наслідок травм отриманих під час дорожньо- транспортної пригоди, МСЕК буде вирішуватися питання щодо офіційного визнання її інвалідом, що саме по собі спричинило душевну біль від того, що вона значно втратила здоров'я та ніколи не зможе його відновити. Крім того, у зв'язку з отриманням травм вона не в змозі виконувати певні звичні дії, оскільки пошкодження опорно - рухової системи не надає можливості повноцінно навіть пересуватися. Замість того, щоб вести звичний спосіб життя, вона досить тривалий час знаходилась в лікарні і до теперішнього часу вимушена лікуватися амбулаторно. Для елементарного нагляду за собою вона вимушена звертатися за допомогою до своєї родини, що також є порушенням звичайного укладу нашої родини. Зазначила, що в неї на утриманні знаходяться дві неповнолітні дитини, які вона виховую сама.
16 квітня 2018 року, вона звернулась до Оздоровчого фізкультурного центру Бубновського, де їй було рекомендовано пройти 5 курсів реабілітації. Вартість одного курсу складає 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок, загальна суму складає: 4200,00 грн. х 5 курсів = 21 000 гривень 00 копійок. Вартість прийому у лікаря складає - 350 гривень 00 копійок.
Внаслідок суспільно - небезпечних дій Відповідача їй були заподіянні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових витрат, становить 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, які вона вважає підлягають відшкодуванню (компенсації) Відповідачем у повному обсязі.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2019 р. було відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.
Відповідачі надали відзиви на позов, в якому зазначили, що вони не визнають пред'явлені до них позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та в частині стягнення матеріальної шкоди, з наступних підстав. Позивачка, звернувшись до суду з даним
позовом про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП в солідарному порядку, не обгрунтувала, в чому саме полягає солідарний обов'язок Відповідачів, та чому вони повинні нести солідарну відповідальність, вважають, що позивачка помилково послалася на норму закону щодо солідарної відповідальності. В своєму позові ОСОБА_5 зазначає про те, що відповідач, з моменту отримання нею ушкоджень та до теперішнього часу не прийняв ніяких дій про відшкодування шкоди та елементарної допомоги, навіть співчуття. Зазначене не відповідає дійсності оскільки, згідно наявних у ТОВ «Запорізька перевізна компанія» квитанцій, підприємство сплатило за лікування ОСОБА_1 43 625,84 грн, зокрема: згідно рахунку фактури № 30.10.04. від 30.10.2017 року у розмірі 17292, 00 грн. на проведення операції ОСОБА_1 ; згідно рахунку фактури від 01.03.01 від 01.03.2018 року у розмірі 1155, 00 грн. на проведення операції з видалення раніше встановлених ОСОБА_1 металоконструкцій; згідно фіскальних чеків на придбання лікарських медикаментів та супутніх товарів у розмірі 25 178,84 грн. ТОВ «Запорізька перевізна компанія» в особі її представників, цікавилося станом здоров'я ОСОБА_1 та надавало необхідну фінансову допомогу на її лікування. У свою чергу ОСОБА_1 у своєму позові замовчує цю обставину. Заявлена нею матеріальна шкода полягає у витратах на таксі, придбання дієтичних продуктів харчування, мінеральної води, лікарських препаратів, медичних засобів та можливих майбутніх витратах на проведення реабілітації. В екземплярі позовної заяви наданої відповідачам відсутні квитанції, які підтверджували б витрати ОСОБА_1 у позові також не наведено даних про те, що саме придбавалося нею, а наведено лише загальну суму понесених витрат. Позивачкою неконкретизована сума витрат на транспортування у розмірі 917 гривень. Позовні вимоги щодо витрат на придбання мінеральної води та дієтичних продуктів харчування є необґрунтованими, оскільки, якби ДТП не було, то позивачка все одно витрачала б свої власні кошти на придбання продуктів харчування, придбання мінеральної води тощо. З огляду на це, віднести ці витрати до складу матеріальної шкоди не можливо. Вимоги про стягнення можливих майбутніх витрат на реабілітацію не обґрунтовані. Довідка видана ТОВ «Оздоровчий фізкультурний центр «Бубновського», надана ОСОБА_1 не може розглядатися як доказ майбутніх витрат. У цій довідці не зазначено, в чому саме полягає реабілітація, вартість стосовно кожної процедури. Не надано доказів укладання відповідного договору на надання послуг. Не надано затвердженого прайсу цього підприємства. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 отримавши грошові кошти може і не проходити цю реабілітацію, залишивши їх собі. Станом на 01.02.2022 року Позивачкою не надано жодного доказу того, що вона пройшла будь-який курс реабілітації. Заявлений позивачкою розмір моральної шкоди в позові не обґрунтований.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2021 р., за клопотанням відповідача, до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги, залучено ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ».
Третя особа -ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» надала пояснення відносно позовних вимог, в яких зазначила наступне.22 жовтня 2017 року на пр.-ті Соборний у м.Запоріжжі, сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «БАЗ» державний номер НОМЕР_1 , яким керував Позивач ОСОБА_3 , та пішохода ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП Позивач ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідачів була застрахована відповідно до полісу № АМ/0034131, який діяв на момент ДТП, у ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ». Строк дії полісу з 13.10.17р. до 12.04.2018р.Впродовж трьох років з дати ДТП - 22.10.2017р. позивач ОСОБА_8 із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» не зверталася. Цей строк є присічним і поновленню не підлягає.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Запорізька перевізна компанія» в судовому засідання заперечував відносно задоволення вимог з підстав, зазначених в позові.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений. Надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.
Представник третьої особи - ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений.
Суд, вислухав пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та інші докази по справі, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені обставини та відповідні їм правовідносини.
Зі змісту ч. 6 ст. 82 ЦПК України вбачається, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вищевказаним вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2019 р. відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке вчинене за наступних обставин.
22.10.2017 р. приблизно о 06-55 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр.. Соборний, рухаючись з боку вул. Космічна в напрямку вул. Поштова в м. Запоріжжя. В цей же час, пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , знаходячись біля будинку №20 по проспекту Соборному в м. Запоріжжя, почали перетинати проїзну частину пр.. Соборний, рухаючись по позначеному дорожньою розміткою нерегульованому пішохідному переході, зліва-направо за ходом руху водія ОСОБА_3 .
Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , водій ОСОБА_3 , маючи об'єктивну можливість виявити пішохідний перехід та пішоходів, що перебували на ньому, діючи в порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», своєчасних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу не застосував, дорогу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 не надав, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів керованим ним транспортним засобом.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому переднього краю правої вертлюжної западини без значного зміщення уламків (частково внутрішньо-суглобовий, з залученням передньої стінки), лінійний переломи верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням і гілки сідничної кістки зліва без значного зміщення, осколковий перелом бокової маси крижів справа без значного зміщення з набряком м'яких тканин в лобковій області зліва (згідно даних представленої медичної документації), які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня та рану в області зовнішнього кута лівого ока, синець в лівій підочній ділянці, на верхній повіці лівого ока (згідно даних представленої медичної документації), які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Своїми необережними діями водій ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2832 від 13.12.2017 року ОСОБА_1 , були спричинені тілесні ушкодження: у вигляді закритого осколкового перелому переднього краю правої вертлюжної западини без значного зміщення уламків (частково внутрішньо-суглобовий, з залученням передньої стінки), лінійний переломи верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням і гілки сідничної кістки зліва без значного зміщення, осколковий перелом бокової маси крижів справа без значного зміщення з набряком м'яких тканин в лобковій області зліва (згідно даних представленої медичної документації), які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довготривалий розлад здоров'я, більше 21 дня та рану в області зовнішнього кута лівого ока, синець в лівій підочній ділянці, на верхній повіці лівого ока (згідно даних представленої медичної документації), які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів і могли виникнути від ударів об виступаючі предмети автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Також даним вироком встановлено наступну обставину - транспортний засіб автомобіль «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди, належить ТОВ «Запорізька перевізна компанія». ОСОБА_3 керував цим автомобілем на підставі трудового договору з цим товариством.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З медичних виписок, доданих до позову, вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної події, позивачка отримала вищевказане ушкодження здоров'я, тому проходила стаціонарне лікування в медичних закладах, їй були проведені оперативне втручання, після пройденого курсу лікування надані рекомендації для відновлення стану здоров'я, які полягають в: проведенні реабілітаційних процедурах - ЛФК, масаж та прийомі призначених лікарських препаратів (Т.1 а.с. 8-13). З наданих позивачкою квитанцій вбачається, що остання в грудні 2017 р., лютому 2018 р., березні 2018 р. витратила кошти на придбання ліків та медичних засобів на загальну суму 1290,09 грн. (Т. 1 а.с. 20).
Відповідно до довідки від 16 квітня 2018 року до ТОВ «Оздоровчого фізкультурного центру Бубновського», позивачка звернулась до даного товариства, де їй було рекомендовано пройти 5 курсів реабілітації. Вартість одного курсу складає 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок, загальна сума складає: 4200,00 грн. х 5 курсів = 21 000 гривень 00 копійок. Вартість прийому у лікаря складає - 350 гривень 00 копійок (Т.2 а.с.66 ).
Позивачка має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (Т. 1 а.с. 16).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача - ТОВ «Запорізька перевізна компанія» була застрахована відповідно до полісу № АМ/0034131, який діяв на момент ДТП, у ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ». Згідно даного полісу ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн., за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - 200 000,00 грн. ( Т. 1 а.с. 46)
В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року по справі № 199/6608/18 викладені наступні правові висновки, які стосуються аналогічних правовідносин.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказано, що: «покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «з огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV».
В судовому засіданні позивачка зазначила, що не зверталась до ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» з вимогою про відшкодування спричиненої шкоди, внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної події за участю зазначеного вище транспортного засобу, який забезпечений страховим полісом ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ», оскільки їй не було відомо, про даного страховика. Про наявність останнього вона дізналась лише під час розгляду цієї судової справи.
Заявлений позивачкою розмір відшкодування шкоди спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час вищевказаного ДТП, в тому числі: витрати на лікування та реабілітацію здоров'я, а також моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з даним ушкодженням здоров'я, перевищує ліміт відповідальності страховика.
Враховуючи вищенаведене, розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» мав бути залучений позивачкою в даному позові в якості співвідповідача.
З аналізу змісту ст. 51 ЦПК України вбачається, що співвідповідач у справі може бути залучений лише за клопотанням позивача.
Позивачка навіть після того як дізналась про те, що на момент вказаного ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Запорізька перевізна компанія» була застрахована не звернулась до суду з клопотанням про залучення у цій справі, в якості співвідповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ».
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, суд має розглядати заявлені вимоги щодо відшкодування шкоди спричиненої внаслідок цього ДТП у їх взаємозв'язку між собою, тобто на початку суд має встановити загальний розмір шкоди, який спричинений та підлягає стягненню (у разі встановлення наявності підстав для стягнення цієї шкоди), а потім у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, стягувати зі страхувальника різницю між цим лімітом та встановленою сумою шкоди. Вирішення заявлених позовних вимог по суті, без залучення в якості співвідповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ», порушить як процесуальні права останнього, так і права ТОВ «Запорізька перевізна компанія».
З урахуванням вищенаведених підстав, оскільки позивачкою не залучені до участі у справі всі належні відповідачі, що унеможливлює об'єктивний розгляд справи по суті, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги слід залишити без задоволення, роз'яснивши позивачці, що вона не позбавлена можливості повторно звернутись до суду з даними позовними вимоги, враховуючи при цьому вищевказані обставини щодо суб'єктивного складу сторін у справі.
Позивачка звільнена від сплати судового збору за пред'явлення цього позову на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір не підлягає стягненню з неї.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЗЬКА ПЕРЕВІЗНА КОМПАНІЯ», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ», про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 11.07.2022 р.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя І.Й.Наумова