Провадження № 2/331/523/2022
Справа № 331/6346/21
11 липня 2022 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,
за участю: секретаря - Постарнак М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
19.11.2021 р. до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною 23-х років або до закінчення навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 20 листопада 1999 року по 12 грудня 2006 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася мешкати з нею. На даний час, донька є повнолітньою і навчається на 3-му курсі Медичного фахового коледжу Запорізького державного медичного університету. Відповідач після досягнення сином повноліття добровільно допомогу на його утримання не надає, а тому вона вимушена самостійно приймати участь в утриманні сина.
Вважає, що у відповідності до ст.ст. 180, 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, вона має право на стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , на період її навчання.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує та просить суд його задовольнити. Одночасно зазначила, що проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача не заперечує.
Відповідач по справі ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові відправлення. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги заяву представника позивача, а також з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до ст.280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі, провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою суду від 23 листопада 2021 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. (а.с. 17)
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що з 20 листопада 1999 року по 12 грудня 2006 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , розірвання якого було зареєстровано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 21 березня 2006 року, актовий запис № 328. (а.с. 6,7)
Від зазначеного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8)
Донька - ОСОБА_3 мешкає та знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 (а.с. 13).
На даний час, ОСОБА_3 навчається на третьому курсі Медичного фахового коледжу Запорізького державного медичного університету, форма навчання - денна, за контрактом, стипендії не отримує, термін навчання з 21.09.2020 р. по 30.06.2023 р., що підтверджується довідкою № 744 від 03.09.2021 р.,. (а.с. 14)
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Тобто однією з умов для задоволення позову є можливість платника надавати матеріальну допомогу, а якщо така можливість підтверджена, то в якому розмірі, який би максимально відповідав інтересам обох сторін з урахуванням встановлених у справі обставин.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України „Про охорону дитинства").
Відповідно до частин 1,2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналізуючи викладені обставини, наведені норми матеріального права суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше розміру прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 19.11.2021 р. і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір розподілено відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 199 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) задовольнити.
Стягвати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки щомісячно від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше розміру прожиткового мінімуму, на час навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23-х років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2022 року.
Роз'яснити сторонам, що у відповідності зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшений чи збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя : Н.Г.Скользнєва