Справа № 559/961/17
Провадження № 2/559/93/2022
30 червня 2022 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Жуковської О.Ю.,
секретаря судового засідання Кобзаренко І.Р.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
позивача ОСОБА_2 ,
представника позивачів Повшука В.І.
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача Кругліцької В.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно (в режимі відеоконференції) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.1.Позивачів: Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2021 засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення та просили спочатку солідарно стягнути з ОСОБА_4 та ТОВ «Агрон», а потім лише з ТОВ «Агрон» на їх користь по 300000 грн. моральної шкоди кожному, 5579,12 грн. матеріальної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн. Свій позов мотивують тим, що від злочинних дій ОСОБА_4 загинув їх батько ОСОБА_6 , в результаті чого їм завдана тяжка психологічна травма, спричинена значна моральна та матеріальна шкода, посилаючись на ст.1200, 1166, 1177 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.1168 ЦК України просять стягнути завдану моральну і матеріальну шкода. Батько був ще молодим, допомагав дітям матеріально та морально, а після його смерті повністю змінено хід життя. Через передчасну смерть батька всією родиною пережили великий стрес. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань та визначити їх грошовий вираз дуже складно, але вони перенесли страждання і непоправну втрату, тривалий час не можуть добитись відшкодування. Матеріальна шкода складається із витрат на лікування і поховання батька в сумі 31979,12 грн., а також батькові встановлено пам'ятник вартістю 25000 грн. та на 1500 грн. пошкоджено велосипед «Україна». Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Власником джерела підвищеної небезпеки, тобто автомобіля ВАЗ21114, державний знак НОМЕР_1 , яким вчинено ДТП в результаті якого загинув ОСОБА_6 є ТОВ «Агрон». Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Агрон» Ходорковського Д.М. від 03.11.2014 №86-к ОСОБА_4 03 листопада 2014 року призначено на посаду директора Філії №9 ТОВ «Агрон» та наказом від 01.07.2015 ОСОБА_4 звільнено з посади. Станом на 26.06.2015 він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агрон» вчинив ДТП на службовому автомобілі. Обов'язок відшкодування шкоди покладається на власника джерела підвищеної небезпеки, незалежно від вини заподіювача. Тому зрештою сторона позивача просить стягнути всі завдані збитки з ТОВ «Агрон», що відповідає судовій практиці, сформованій правовими позиціям Верховного суду.
1.2. Відповідача ТОВ «Агрон». Представник відповідача ТОВ «Агрон» подав відзив, згідно якого заперечує щодо задоволення позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та неправомірними. Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108 цс 13). Факт наявності між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами. Проте, на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування заподіяної ним шкоди впливають такі обставини: в який час було заподіяно шкоду (службовий чи неслужбовий); було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові в процесі виконання ним трудових обов'язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях. Таким чином, не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки в силу виконання своїх трудових обов'язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Проте, якщо громадянин самовільно, без дозволу, неправомірно скористався джерелом підвищеної небезпеки в особистих цілях, то дане діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і на нього буде покладено обов'язок відшкодовувати шкоду згідно ст. 1187 ЦК. Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 у п'ятницю 26 червня 2015 року, у період з 22 год. 00 хв. до 22 год. 30 хв., в стані алкогольного сп'яніння, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд па велосипедиста ОСОБА_6 . У відповідності до умов пункту 17 розділу V «Робочий час і його використання» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Агрон»: початок робочого дня - 09-00; закінчення робочого дня - 18-00; у п'ятницю закінчення робочого дня - 18-00. Матеріали справи не містять жодних наказів, розпоряджень та доручень, згідно яких ТОВ «Агрон» надавало працівнику ОСОБА_4 у п'ятницю 26 червня 2015 року, після закінчення робочого виконувати свої трудові обов'язки перед підприємством. Таким чином, ОСОБА_4 при скоєнні ДТП не управляв джерелом підвищеної небезпеки в силу виконання своїх трудових обов'язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Тому, можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_4 самовільно, без дозволу, неправомірно скористався джерелом підвищеної небезпеки в особистих цілях, що вважається неправомірним заволодінням, та саме на нього покладається обов'язок відшкодовувати шкоду згідно ст. 1187 ЦК. ТОВ «Агрон» до скоєння ДТП було видано Розпорядження від 06.05.2015 №75 «Про відсторонення ОСОБА_4 від виконання службових обов'язків директора Філії № 9 ТОВ «Агрон» з 06 травня 2015 року до з'ясування обставин та отримання копії вироку суду, яким його було притягнуто до кримінальної відповідальності». Наявність Розпорядження від 06.05.2015 №75 також свідчить про те, що ТОВ «Агрон» як володілець джерела підвищеної небезпеки, не несе відповідальність за завдану матеріальну та моральну шкоду перед потерпілими у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не управляв транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків.
1.2.3. Відповідача ОСОБА_4 . Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Кругліцька В.М. подала відзив, згідно якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_4 . Мотивує тим, що підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 відсутні. За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. Обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія. Саме до такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: №462/970/18 від 16.12.2020; №760/28302/18 від 25.11.2020; №133/1238/17 від 02.11.2020; №213/994/16-ц від 16.04.2020. ТзОВ «Агрон» у відзиві на позовну заяву потерпілих не заперечує факту перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах на момент виникнення ДТП 26.05.2015. Однак, законодавець прописав «у трудових відносинах», а не «під час робочого часу», тобто працівник і поза межами робочого часу рахується таким, що перебуває у трудових відносинах. Водночас, жодних доказів ТОВ «Агрон» на підтвердження самовільного, без дозволу, неправомірного користування ОСОБА_4 джерелом підвищеної небезпеки в особистих цілях в силу ст. 1187 ЦК України не надано. Згідно ст. 51 ЦПК України, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Потерпілі вказують на загальну суму матеріальної шкоди, проте вважає, що доказів на їх підтвердження не надано. Не вказують потерпілі і те, що ОСОБА_4 під час перебування їх батька на лікуванні неодноразово надавав матеріальну допомогу у вигляді грошових коштів як у національній валюті «гривні», так і в іноземній валюті «євро». З приводу заявленого потерпілими розміру моральної шкоду, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, що узгоджується з висновками Постанови Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц. Так, потерпілі обґрунтовують такий розмір моральної шкоди пережитим дуже сильним психологічним стресом, перебуванням їх у сильній психологічній депресії. На підтвердження цього до позовної заяви не надано письмових доказів. Не підтверджено належними доказами зміна поведінки потерпілих, стан їх здоров'я, відносини з оточуючими після втрати батька. Просить врахувати стан здоров'я ОСОБА_4 , його позитивну характеристику та наявність двох неповнолітніх дітей.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. Позивачі та їх представник адвокат Повшук В.І. позов до ТОВ «Агрон» підтримали. Позивачі просять відшкодувати всі завдані збитки з підприємства, вони дуже постраждали через смерть батька, вже багато років не можуть добитись відшкодування, а ОСОБА_4 відбуває покарання в виді позбавлення волі і коштів достатньо немає. Повшук В.І. пояснив, що вимог до ОСОБА_4 вже не мають, оскільки відповідальність на його роботодавці, саме така судова практика сформована в роки після ДТП, а позов пред'являвся ще в межах кримінального провадження. ОСОБА_4 винен у смерті ОСОБА_6 - батька позивачів, що встановлено вироком суду, ТОВ «Агрон» є власником джерела підвищеної небезпеки, що ніким не оспорюється. Враховуючи правові позиції Верховного суду, просять стягнути всі збитки з ТОВ «Агрон». На підтвердження понесених витрат на правову допомогу доказів надати не може.
2.2. Представник відповідача Кругліцька В.М. заперечує проти задоволення позову до ОСОБА_7 , тому що ТОВ «Агрон» є власником джерела підвищеної небезпеки, її клієнт правомірно користувався службовим автомобілем, виконував функції директора, і з роботодавця необхідно стягувати завдані збитки. А відповідач ТОВ «Аргон» для підтвердження своє позиції щодо самовільного використання транспортного засобу ОСОБА_4 жодного доказу суду не подав, сам ОСОБА_4 і допитані свідки це спростовують. Режим роботи як в директора не обмежується робочим часом, транспортний засіб постійно знаходився у нього і ключі нікуди не здавались.
2.3. ОСОБА_4 в дистанційному режимі з установи виконання покарань пояснив, що надавав допомогу потерпілому ОСОБА_1 : у ЦРЛ дав 300 євро, потім, коли його батька транспортували в обласну лікарню, дав ще 500 доларів та 1000 грн. А коли помер, то ще 400 доларів. Пробачення у потерпілих просив на останньому судовому засіданні. Філія ТОВ «Агрон», директором якої він був, знаходиться в с.Озеряни, туди важко добратись, тому було надано два службові автомобілі. Працював і понад робочий час. Наприклад, 26 червня трапилась подія, а 24 та 25 червня проводили нараду в Миколаївській області з директорами та менеджерами і він їздив туди за кермом службового автомобіля та повернувся о 5 ранку, мав відпочивати після відрядження, проте його викликав роботодавець. Якраз прийшли вагони і їх треба було розвантажити, щоб Укрзалізниця не виставляла простій, саме тому в день ДТП був допізна на роботі і по дорозі додому на службовому автомобілі потрапив в ДТП. Станом на час ДТП він не був відстороненим від роботи, а виконував свої посадові обов'язки. Обмеження на авто не було, ключі від авто постійно були в нього і він ним керував.
2.4. Відповідач ТОВ «Агрон» та його представник, будучи належно повідомленими про час і місце судового розгляду, в судові засідання 16.05.2022, 10.06.2022, 30.06.2022 не з'явились (а.с. 191-192, 197-198, 219-220, 224-225, 239, 242 т.5), представник подала заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с.212 т.5).
2.5. Допитана як свідок ОСОБА_8 (співмешканка ОСОБА_4 ) показала, що в день ДТП ОСОБА_4 приїхав з відрядження о 5 ранку і мав відпочивати, але його все одно викликали на роботу. Він поїхав на службовому автомобілі, повертаючись додому вчини ДТП. Після ДТП на наступний день в лікарні надали допомогу потерпілому у розмірі 300 євро.
2.6. Допитаний як свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_4 був директором філії №9 ТОВ «Агрон», а він начальником виробництва. ОСОБА_4 їздив у відрядження в Миколаївську область на нараду директорів та менеджерів, він був за кермом. Приїхав з наради і був на роботі. В той день після наради сталося ДТП. Про відсторонення ОСОБА_4 від роботи до ДТП не чув. В користуванні було два автомобілі: Део Ланос та НОМЕР_2 . Не було ніяких обмежень для ОСОБА_4 в їх користуванні, в кінці робочого дня ключі від авто не здавали, а їздили додому. Після ДТП свідок пропрацював ще тиждень-півтора, а потім звільнився, при цьому директором був ОСОБА_4 - виконував свої обов'язки, наказу про його відсторонення не бачив, ОСОБА_4 , кожного дня був на роботі, як директор.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
3.1. Згідно вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2021, ОСОБА_4 будучи засудженим 29.11.2014 вироком Дубенського міськрайонного судом Рівненської області за ч. 2 ст. 368 КК України на шлях виправлення не став, а під час випробувального терміну вчинив тяжкий злочин. Так судом встановлено, що 26.06.2015 в період часу з 22 год. 00 хв. до 22 год. 30 хв., ОСОБА_4 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в с. Варковичі Дубенського району Рівненської області, рухаючись зі сторони центру с. Варковичі у напрямку автодороги Київ-Чоп, зі швидкістю 60 км/год., поблизу господарства №27 по вул. Шевченка проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог пунктів 10.1 та 34.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету України від 10.10.2001, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яку перетинати заборонено, виїхав на смугу зустрічного руху та рухаючись по лівій зустрічній смузі допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався по вулиці Шевченка у зустрічному напрямку по правій смузі руху зі сторони автодороги Київ-Чоп у напрямку центру с. Варковичі. ОСОБА_4 внаслідок вчинених протиправних дій під час керування транспортним засобом з порушенням п. 10.1 та 34.1 правил дорожнього руху, створив небезпечно-аварійну обстановку, внаслідок якої не мав технічної можливості запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом застосування екстреного гальмування при своєчасному прийнятті мір до реагування. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Цим вироком засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання засудженому частково приєднано не відбуту міру покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29.11.2014 за ч. 2 ст. 368 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, наділенні владними та організаційно-розпорядчими функціями та займати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна, та остаточно призначено покарання засудженому у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та позбавленням права обіймати посади, наділенні владними та організаційно-розпорядчими функціями та займати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування на строк 3 роки.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» та обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 46093 гривні 81 копійка. Також суд розпорядився речовими доказами: автомобіль марки «ВАЗ 21114» 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Агрон», а велосипед темно-зеленого кольору - потерпілому ОСОБА_1 (а.с.236-240 т.3).
3.2. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06.07.2021 вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2021 в частині вирішення цивільного позову потерпілих скасовано та призначено новий розгляд цивільного позову потерпілих в порядку цивільного судочинства у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду, в решті вирок залишено без зміни (а.с.103-106 т.4).
3.3. Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3369579, що діяв з 31.07.2014 до 30.07.2015 страхувальником ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «Агрон» (а.с. 87).
3.4. ОСОБА_4 Варковицькою сільською радою характеризується позитивно (характеристика №289 від 06.10.2021), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2005 року народження та 2018 року народження, згідно довідки від 24.03.2021 про стан здоров'я ОСОБА_4 , виданої лікарем Варковицької ЗПСМ Квіткевич О.М. , має гіпертонічну хворобу ІІ ст., ризик IV, гіпертонічне серце, аритмію, дисциркуляторну енцнфалопатію гіпертонічного генезису, арханоїдальну кісту передньо-базального відділу лівої скроневої частки, атеросклеротичне ураження брахіоцефальних артерій. Стан після гострої лівобічної нейропатії лицевого нерва (а.с.148-151, т.5).
3.5. Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Агрон» ОСОБА_11 від 03.11.2014 №86-к ОСОБА_4 03 листопада 2014 року призначено на посаду директора Філії №9 ТОВ «Агрон» та наказом №65/1-К від 01.07.2015 ОСОБА_4 звільнено з посади (а.с.80-81 т.1).
3.6. Згідно розпорядження №75 від 06.05.2015 «Про відсторонення ОСОБА_4 », у зв'язку із отриманням повідомлення Дубенського міжрайонного відділу КВІ щодо притягнення директора філії №9 ТОВ «Агрон» ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за службовий злочин і призначенням йому покарання у вигляді позбавлення права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю, зобов'язано відсторонити від виконання службових обов'язків директора Філії № 9 ТОВ «Агрон» ОСОБА_4 з 06 травня 2015 року до з'ясування обставин та отримання копії вироку суду, яким його було притягнуто до кримінальної відповідальності (а.с.143 т.1). Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29.01.2014 ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.368 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади наділені владними та організаційно розпорядчими функціями та займатись такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на три роки з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки (а.с.144-146 т.1). Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26.06.2014 вирок змінено та виключено частину вироку про конфіскацію всього особистого майна засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_12 . В решті вирок залишено без змін (а.с.147-149 т.1). При цьому інформації, коли ж ТОВ "Агрон" отримало копію вироку, що набрав законної сили 26.06.2014, що став підставою для відсторонення ОСОБА_4 аж 06.05.2015, та до якого саме часу був відсторонений ОСОБА_4 - суду не надано
3.7. Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Агрон», затверджених генеральним директором ОСОБА_11 , визначено початок робочого дня - 09-00; закінчення робочого дня - 18-00; у п'ятницю закінчення робочого дня - 18-00. Порушення даного режиму роботи є порушенням трудової дисципліни і піддається дисциплінарним стягненням. Одночасно вбачається, що для окремих працівників умовами трудового договору (контракту) може бути передбачений інший режим роботи. Робота у вихідний день може компенсуватись за погодженням сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі (розділ V.Робочий час і його використання). Суд звертає увагу, що дата затвердження цих Правил - відсутня (а.с.82-86 т.1).
3.8. В матеріалах справи наявні копії медичних довідок та виписки із історії хвороби ОСОБА_6 про застосування йому під час лікування медичних препаратів та процедур, які вказують на понесення витрат на лікування потерпілого (а.с.90-103 т.1). Матеріальна шкода на придбання необхідних медичних препаратів, а також для поховання, що підтверджена документально, становить 26647,51 грн., частина копій чеків нечитабельна та до уваги не береться (а.с.164-185 т.1). Витрати на пам'ятник становлять 22000 грн., що підтверджено накладною №67 від 23.06.2017 (а.с.192 т.1).
3.9. Свідки в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_4 на службовому автомобілі їздив на нараду директорів ТОВ «Агрон» в іншу область і повернувся зранку в день ДТП 26.06.2015, після чого працював і не мав дня відпочинку. Свідок, який на час подій був підлеглим ОСОБА_4 , стверджує, що останній працював директором Філії №9 ТОВ «Агрон», при цьому йому станом на 26.06.2015 нічого про відсторонення керівника ОСОБА_4 не відомо.
IV. Норми права, які застосував суд.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов'язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Згідно положень ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Тобто, зазначена норма закону чітко визначає, що комплекс заходів та обрядових дій, якими є організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг, охоплює поняття поховання померлого, і ці заходи здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. Також до поняття поховання відноситься облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій.
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц, постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №233/1210/17, від 05 лютого 2021 року у справі №640/17130/17.
Згідно правових висновків Верховний Суд у постановах: № 462/970/18 від 16.12.2020; № 760/28302/18 від 25.11.2020; № 133/1238/17 від 02.11.2020; 213/994/16-ц від 16.04.2020 шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 373/1773/18-ц, від 20.11.2019 у справі № 501/2298/16-ц, від 05.09.2018 у справі № 534/872/16-ц.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1. Суд робить висновок, що наявні підстави для часткового відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої позивачам. При цьому належним відповідачем є власник джерела підвищеної небезпеки ТОВ «Агрон», з яким винний водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах і вчинив ДТП на службовому автомобілі. Доказів, що ОСОБА_4 користувався джерелом підвищеної небезпеки транспортним засобом ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , самовільно, без дозволу ТОВ «Агрон», - відповідачем ТОВ «Агрон» суду не надано, хоч кожна сторона зобов'язана довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
5.2. Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2021 встановлено, що померлий ОСОБА_6 загинув внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , що вчинив смертельне ДТП на службовому автомобілі, а потерпілими є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому джерело підвищеної небезпеки ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_1 , повернуто власнику ТОВ «Аргон», тому всі ці обставини доказуванню не підлягають.
5.3. Позивачами та відповідачем ОСОБА_4 суду доведено, що в момент ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агрон», керував вищевказаним транспортним засобом на відповідній правовій підставі, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що він міг виконувати покладені на нього обов'язки не лише у межах робочого дня, а транспортний засіб знаходився у його розпорядженні постійно. Відповідач ТОВ "Агрон" посилається на копію наказу про відсторонення ОСОБА_4 від виконання службових обов'язків директора Філії № 9 ТОВ «Агрон» ОСОБА_4 з 06.05.2015 до з'ясування обставин за вироком, що набрав законної сили майже за рік до моменту відсторонення, проте документів, коли ж саме це відсторонення припинилось і були з'ясовані обставини - суду не надано. Допитані свідки і сам ОСОБА_4 спростовують факт відсторонення ОСОБА_4 на дату ДТП, навпаки підтверджують виконання останнім трудових обов'язків директора Філії № 9 ТОВ «Агрон». Також суду очевидно, що у відстороненого працівника службовий автомобіль знаходитись не може, а ОСОБА_4 мав в розпорядженні службовий транспортний засіб, на якому вчинив ДТП. Відповідач ТОВ «Агрон» одночасно посилається і на Правила внутрішнього трудового розпорядку, що ОСОБА_4 вчинив ДТП поза межами робочого часу, і на те, що останній був відсторонений. Суд звертає увагу, що одночасно працювати згідно робочого графіку і бути відстороненим неможливо. Відповідач ТОВ «Аргон» як на підставу своїх заперечень послався на дві взаємовиключні обставини, жодну з яких не довів суду відповідними доказами. При цьому надані Правила внутрішнього трудового розпорядку без дати, невідомо в який період вони діяли, немає ознайомлення з ними під підпис ОСОБА_4 . В цих же Правилах зазначено, що робота може бути і поза графіком, а порушення є дисциплінарним проступком. Проте доказів, що ОСОБА_4 притягали до дисциплінарної відповідальності, від ТОВ «Аргон» суду не надано.
5.4. Оцінивши все вищезазначене в сукупності, суд і зробив висновок, що належним відповідачем є саме ТОВ «Агрон». Тому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача ОСОБА_4 та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача ТОВ «Агрон».
5.5. Моральна шкода позивачам завдана смертю їх батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачів душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті позивачів неможливо, тому їм необхідно відшкодувати моральну шкоду. З урахуванням зазначених обставин, стягненню підлягає сума у розмірі по 250 000 грн. кожному, що на думку суду є справедливим відшкодуванням у даному випадку. Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Агрон» документально підтверджені витрати пошкодження велосипеда, на лікування, поховання ОСОБА_6 та спорудження надгробного пам'ятника в загальній сумі 48647,51 грн.
5.6. Згідно положень ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Разом з тим склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б склад та розмір витрат на правничу допомогу, а тому вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
5.7. Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача. Пунктом 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру. Враховуючи те, що позов до відповідача ТОВ «Агрон» задоволено частково, то суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно присуджує на користь держави судові витрати з відповідача в сумі 9421 грн. (1921 грн. ставка судового збору за позови майнового характеру станом на 01.01.2019 та 7500 грн. - 1,5% від задоволеної суми моральної шкоди у розмірі 500000 грн.).
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 13, 18, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах матеріальну шкоду в розмірі 48647 (сорок вісім тисяч шістсот сорок сім) гривень 51 копійку.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» на користь ОСОБА_1 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» на користь ОСОБА_2 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9421 (дев'ять тисяч чотириста двадцять одну) гривню.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено в перший робочий день 11.07.2022, оскільки десятий день припав на вихідний.
Позивачі:
1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 .
2) ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , тел. НОМЕР_7 .
Представник позивачів: адвокат Повшук Віталій Іванович, адреса: вул.Погоринська, 41, м.Рівне, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідачі:
1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , утримується к ДУ «Полицька ВК №76», представник адвокат Кругліцька Валентина Михайлівна, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4
2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон», код ЄДРПОУ 31307593, адреса: вул.Велика Васильківська, 72, м.Київ, індекс 03150; представник Деркач Наталія Анатоліївна, E-mail: yurist_derkach@ukr.net
Суддя О.Ю. Жуковська