"30" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/418/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/418/22
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230)
до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Є Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 400812000)
про стягнення 642 638,40грн.
Представники:
Від позивача: Близнюк А.В., за довіреністю № 20-56 від 06.12.2021р.
Від відповідача: Нікогосян О.С., за ордером № 1139682 від 22.04.2022р.
Публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 642 638,40грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідача зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу.
Ухвалою від 21.02.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” було залишено без руху.
29.04.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №7128/22) від Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2022р. провадження по справі №916/418/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 16.06.2022р. підготовче провадження було закрито, справу було призначено до розгляду по суті в засіданні суду.
13.05.2022р. за вх.№7967/22 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач визнає фактичні обставини справи щодо здійснення ним залізничних перевезень на умовах, визначених в накладних, зазначених в позовній заяві, а також щодо прострочення доставки вантажів за ними.
Разом з тим у поданому відзиві відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від суми яка підлягає стягненню.
Так в обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, на думку відповідача, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. На думку відповідача норми законодавства дозволяють суду реалізувати свої дискреційні повноваження та зменшити розмір штрафу, який заявлений позивачем до стягнення;
Відповідач вказує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо;
Крім того відповідач зазначає, що основне зобов'язання з перевезення вантажу відповідачем виконано в повному обсязі, доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи №916/418/22 не містять.
За посиланнями відповідача Акціонерне товариство “Українська залізниця” є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів, крім того, починаючи з 24.02.2022 Акціонерне товариство “Українська залізниця” несе мільйонні збитки щоденно в зв'язку з військовою агресією російської федерації;
Також відповідач стверджує, що стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, перевезенню гуманітарних вантажів, для забезпечення медикаментами та продовольством цивільного населення в окремих регіонах України, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави Україна.
30.05.2022р. за вх.№9178/22 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просить задовольнити позов в повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Так на думку позивача, у відзиві відповідач належним чином не обґрунтував наявність підстав для зменшення штрафу, не надав відповідних доказів на підтвердження обґрунтувань. Позивач вказує, що посилання відповідача на те, що позивачем не понесено збитків в зв'язку з несвоєчасною доставкою вантажів, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності, а сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов'язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, на думку позивача не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій. Відповідач не надав жодного пояснення щодо причин суттєвого порушення договору перевезення з боку залізниці, крім того, даний випадок не є винятковим та має системний характер, про що свідчить кількість справ, що знаходяться на розгляді, в тому числі і в Господарському суді Одеської області.
Позивач звертає увагу на те, що прострочення доставки відбулось не під час оголошення військового стану, а протягом жовтня-грудня 2021 року, тобто залізниці нічого не заважало належним чином виконати свої зобов'язання, передбачені договором перевезення.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач вказує, що ним в період жовтня - грудня 2021р. на адресу ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» (ТОВ «СІК») на станцію Миколаїв-Вантажннй (експорт) Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними № 47777198, № 47777206, № 47777214, № 47777222, № 47777230, № 47777248, № 47777255, №47777263, № 47777271, № 47777289, № 47777297, № 47777305, № 47777313, № 47777321, №47777339, № 47777347, № 47777859, № 47777867, № 47777875, № 47777883, № 47777891, №47777909, № 47777917, № 47777925, № 47777933, № 47777941, № 47777958, № 47777974, №47778006, № 47778014, № 47778022, № 47778030, № 47778048, № 47778055, № 47778063, №47778071, № 47778089, № 47778097, № 47778105, № 47778113, № 47778121, № 47778147, №47778162, № 47860200, № 47860218, № 47860226, № 47860234, № 47860242, № 47860259, №47860267, № 47860275, № 47860283, № 47860291, № 47860317, № 47860325, № 47860374, №47860390, № 47860408, № 47860416, № 47860424, № 47860432, № 47860440, № 47860457, №47860507, № 47860515, № 47860523, № 47860531, № 47860549, № 47860556, № 47860564, №47860572, № 47860598, № 47860606, № 47860614, № 47860622, № 47860655, № 47860663, №47860671, № 47860689, № 47860705, № 47860713, № 47860739, № 47860747, № 47860754, №47860762, № 47860770, № 47860788, № 47860796, № 47888490, № 47888516, № 47888524, №47888532, № 47888540, № 47888557, № 47888565, № 47888573, № 47888581, № 47888599, №47888607, № 47888615, № 47888748, № 47888763, № 47888771, № 47888789, № 47888797, №47888805, № 47888821, № 47888854, № 47888862, № 47888896. № 47888904, № 47888912, №47888920, № 47888938, № 47888946, № 47888953, № 47888961, № 47888979, № 47888987, №47888995, № 47889001, № 47889019, № 47889027, № 47889035, № 47889043. № 47889050, №47889068, № 47889076, № 47889084. № 47889092. № 47889100. № 45030673. № 45030681, №45030699, № 45030707, № 45030723, № 45030731. № 45030749. № 45030756, № 45030764, №45030798, № 45030806, № 45030814, № 45934015, № 45934023, № 45934031, № 45934049, №45934056, № 45934064, № 45934072, № 45934098, № 45934106, № 45934114, № 45934122, №45934130, № 45934148, № 45934163, № 45934171, № 45934189, № 45934197, № 45934205, №45934213, № 45934221, № 45934247, № 45934254, № 45934262, № 45934270, № 45934288, №45934296, № 45934304, № 45934312, № 45934320, № 45934338, № 45934346, № 45934353, №45934361, № 45934379, № 45934387, № 45934395, № 45934403, № 45934411, № 45934429, №45934437, № 45934445, № 45934452, № 45934460, № 45934486, № 45934494, № 45950318, №45950326, № 45950334, № 45950342, № 45950359, № 45950367, № 45950375, № 45950383, №45950391, № 45950409, № 45950417, № 45950433, № 45950441, № 45950458, № 45950466, №45950474, № 45950482, № 45950490, № 45950508, № 45950516, № 45950524, № 45950540, №45950573, № 45950581, № 45951209, № 45951217, № 45951225, № 45951233, № 45951241, №45951258, № 45951266, № 45951274, № 45951357, № 45951365, № 45951373, № 45951381, №45951399, № 45951407, № 45951415, № 45951423, № 45951480, № 45951498, № 45951506, №45951514, №45951522.
Проте, під час здійснення перевезень вантажів за вищезазначеними накладними, Відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 та відмітками, проставленими залізницею в графах 51, 52 зазначених накладних.
При цьому, позивач посилається на положення ст. 41 Статуту залізниць України, згідно яких залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Також, відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Так, з огляду на вказані положення, позивачем нарахована сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, який направлявся за відповідними залізничними накладними, що складає 642 638,40грн.
При цьому позивачем було зазначено, Вантажовідправником вантажів за залізничними накладними № 47777198, № 47777206, № 47777214, № 47777222, № 47777230, № 47777248, № 47777255, №47777263, № 47777271, № 47777289, № 47777297, № 47777305, № 47777313, № 47777321, №47777339, № 47777347, № 47777859, № 47777867, № 47777875, № 47777883, № 47777891, №47777909, № 47777917, № 47777925, № 47777933, № 47777941, № 47777958, № 47777974, №47778006, № 47778014, № 47778022, № 47778030, № 47778048, № 47778055, № 47778063, №47778071, № 47778089, № 47778097, № 47778105, № 47778113, № 47778121, № 47778147, №47778162, № 47860200, № 47860218, № 47860226, № 47860234, № 47860242, № 47860259, №47860267, № 47860275, № 47860283, № 47860291, № 47860317, № 47860325, № 47860374, №47860390, № 47860408, № 47860416, № 47860424, № 47860432, № 47860440, № 47860457, №47860507, № 47860515, № 47860523, № 47860531, № 47860549, № 47860556, № 47860564, №47860572, № 47860598, № 47860606, № 47860614, № 47860622, № 47860655, № 47860663, №47860671, № 47860689, № 47860705, № 47860713, № 47860739, № 47860747, № 47860754, №47860762, № 47860770, № 47860788, № 47860796, № 47888490, № 47888516, № 47888524, №47888532, № 47888540, № 47888557, № 47888565, № 47888573, № 47888581, № 47888599, №47888607, № 47888615, № 47888748, № 47888763, № 47888771, № 47888789, № 47888797, №47888805, № 47888821, № 47888854, № 47888862, № 47888896. № 47888904, № 47888912, №47888920, № 47888938, № 47888946, № 47888953, № 47888961, № 47888979, № 47888987, №47888995, № 47889001, № 47889019, № 47889027, № 47889035, № 47889043. № 47889050, №47889068, № 47889076, № 47889084. № 47889092. № 47889100. № 45030673. № 45030681, №45030699, № 45030707, № 45030723, № 45030731. № 45030749. № 45030756, № 45030764, №45030798, № 45030806, № 45030814, № 45934015, № 45934023, № 45934031, № 45934049, №45934056, № 45934064, № 45934072, № 45934098, № 45934106, № 45934114, № 45934122, №45934130, № 45934148, № 45934163, № 45934171, № 45934189, № 45934197, № 45934205, №45934213, № 45934221, № 45934247, № 45934254, № 45934262, № 45934270, № 45934288, №45934296, № 45934304, № 45934312, № 45934320, № 45934338, № 45934346, № 45934353, №45934361, № 45934379, № 45934387, № 45934395, № 45934403, № 45934411, № 45934429, №45934437, № 45934445, № 45934452, № 45934460, № 45934486, № 45934494, № 45950318, №45950326, № 45950334, № 45950342, № 45950359, № 45950367, № 45950375, № 45950383, №45950391, № 45950409, № 45950417, № 45950433, № 45950441, № 45950458, № 45950466, №45950474, № 45950482, № 45950490, № 45950508, № 45950516, № 45950524, № 45950540, №45950573, № 45950581, № 45951209, № 45951217, № 45951225, № 45951233, № 45951241, №45951258, № 45951266, № 45951274, № 45951357, № 45951365, № 45951373, № 45951381, №45951399, № 45951407, № 45951415, № 45951423, № 45951480, № 45951498, № 45951506, №45951514, №45951522. є ПАТ “Запоріжсталь”, вантажоодержувачем вантажів за вищенаведеними залізничними накладними є ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія».
Вантажоодержувач здійснив передачу права на пред'явлення претензій і позовів за вищенаведеними перевізними документами вантажовідправнику ПАТ “Запоріжсталь”, про що свідчать переуступні написи на залізничних накладних.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулось до суду з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Так, судом встановлено, що протягом жовтня - грудня 2021р. позивачем на адресу ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» (ТОВ «СІК») на станцію Миколаїв-Вантажннй (експорт) Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними № 47777198, № 47777206, № 47777214, № 47777222, № 47777230, № 47777248, № 47777255, №47777263, № 47777271, № 47777289, № 47777297, № 47777305, № 47777313, № 47777321, №47777339, № 47777347, № 47777859, № 47777867, № 47777875, № 47777883, № 47777891, №47777909, № 47777917, № 47777925, № 47777933, № 47777941, № 47777958, № 47777974, №47778006, № 47778014, № 47778022, № 47778030, № 47778048, № 47778055, № 47778063, №47778071, № 47778089, № 47778097, № 47778105, № 47778113, № 47778121, № 47778147, №47778162, № 47860200, № 47860218, № 47860226, № 47860234, № 47860242, № 47860259, №47860267, № 47860275, № 47860283, № 47860291, № 47860317, № 47860325, № 47860374, №47860390, № 47860408, № 47860416, № 47860424, № 47860432, № 47860440, № 47860457, №47860507, № 47860515, № 47860523, № 47860531, № 47860549, № 47860556, № 47860564, №47860572, № 47860598, № 47860606, № 47860614, № 47860622, № 47860655, № 47860663, №47860671, № 47860689, № 47860705, № 47860713, № 47860739, № 47860747, № 47860754, №47860762, № 47860770, № 47860788, № 47860796, № 47888490, № 47888516, № 47888524, №47888532, № 47888540, № 47888557, № 47888565, № 47888573, № 47888581, № 47888599, №47888607, № 47888615, № 47888748, № 47888763, № 47888771, № 47888789, № 47888797, №47888805, № 47888821, № 47888854, № 47888862, № 47888896. № 47888904, № 47888912, №47888920, № 47888938, № 47888946, № 47888953, № 47888961, № 47888979, № 47888987, №47888995, № 47889001, № 47889019, № 47889027, № 47889035, № 47889043. № 47889050, №47889068, № 47889076, № 47889084. № 47889092. № 47889100. № 45030673. № 45030681, №45030699, № 45030707, № 45030723, № 45030731. № 45030749. № 45030756, № 45030764, №45030798, № 45030806, № 45030814, № 45934015, № 45934023, № 45934031, № 45934049, №45934056, № 45934064, № 45934072, № 45934098, № 45934106, № 45934114, № 45934122, №45934130, № 45934148, № 45934163, № 45934171, № 45934189, № 45934197, № 45934205, №45934213, № 45934221, № 45934247, № 45934254, № 45934262, № 45934270, № 45934288, №45934296, № 45934304, № 45934312, № 45934320, № 45934338, № 45934346, № 45934353, №45934361, № 45934379, № 45934387, № 45934395, № 45934403, № 45934411, № 45934429, №45934437, № 45934445, № 45934452, № 45934460, № 45934486, № 45934494, № 45950318, №45950326, № 45950334, № 45950342, № 45950359, № 45950367, № 45950375, № 45950383, №45950391, № 45950409, № 45950417, № 45950433, № 45950441, № 45950458, № 45950466, №45950474, № 45950482, № 45950490, № 45950508, № 45950516, № 45950524, № 45950540, №45950573, № 45950581, № 45951209, № 45951217, № 45951225, № 45951233, № 45951241, №45951258, № 45951266, № 45951274, № 45951357, № 45951365, № 45951373, № 45951381, №45951399, № 45951407, № 45951415, № 45951423, № 45951480, № 45951498, № 45951506, №45951514, №45951522.
Згідно календарного штемпеля на вказаних накладних, вагони доставлені відповідачем із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу
Разом з тим, відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі - Правила); Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Отже, враховуючи наведене, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Наявні в матеріалах справи спірні залізничні накладні свідчать про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як вантажовідправником, було передано відповідачу, як перевізнику, для перевезення вантаж у залізничних вагонах на адресу одержувача - ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія», що оформлено залізничними накладними.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем вантажу до перевезення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором та законодавством.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 313 Господарського кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320. 200 та 150 км. відповідно.
Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.
Згідно з Правилами видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1 збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Строки доставки вантажу, встановлені п.1.1. Правил, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі регіональної філії „ Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу.
Також судом враховується, що відповідно до переуступленого напису, зробленого на спірних накладних за підписами уповноважених осіб, право на пред'явлення позову передано - ПАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” передано за підписами директора і головного бухгалтера ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія».
Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до роз'яснень, наведених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Приймаючи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача щодо заявленого штрафу у розмірі 642 638,40грн. суд вважає його вірним, а вимоги обґрунтованими та правомірними.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 95 %, господарський суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
Слід зазначити, що з моменту введення в Україні воєнного стану АТ „Українська залізниця” було призначено значну кількість евакуаційних рейсів, проїзд у яких був безкоштовним. Вказані обставини є загальновідомими, а, отже, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доведення.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що АТ “Українська залізниця” доставлено вантажі в пункт призначення, те, що ПАТ “Запоріжсталь” не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків доставки вантажів, те, що відповідач, маючи в умовах воєнного стану для країни вкрай суттєве значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат, усунення яких потребує суттєвих ресурсів, господарський суд з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін вважає за необхідне зменшити розмір нарахованого штрафу на 50 % до суми 321 319,40грн.
При цьому господарський суд приймає до уваги посилання позивача на те, що перевезення вантажів, про якій йдеться у даній справі, відбулись протягом жовтня-грудня 2021 року, а також що відповідачем не надано до суду належних доказів фінансового стану на даний момент та пояснень відносно причин систематичного порушення договору з боку залізниці, між тим суд приймає до уваги, що воєнний в стан в країні впливає на діяльність підприємств обох сторін та при зменшенні суми штрафу судом окремо враховується стратегічна роль Акціонерного товариства “Українська залізниця”, значний масштаб втрат відповідача від військової агресії та значний масштаб ресурсів для усунення наслідків цих втрат.
Разом з тим, Господарським судом відхиляються доводи позивача про неможливість зменшення судом розміру штрафних санкцій взагалі з огляду на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. по справі №914/2339/17, оскільки предметом розгляду по справі № 914/2339/17 був спір про стягнення штрафу з вантажовідправника на користь перевізника за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі, а не стягнення з перевізника неустойки за порушення строків доставки вантажу.
Також господарським судом, під час вирішення питання про можливість зменшення штрафних були враховані висновки, які наведені у постанові Верховного Суду від 29.04.2021р. по справі №905/1450/20.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення пені, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Є Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 400812000) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Є Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 400812000) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 321 319 (триста двадцять одна тисяча триста дев'ятнадцять)грн. 40коп. та судовий збір в сумі 9 639 (дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять)грн. 58коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 липня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна