ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2022Справа № 910/11898/21
За позовомДеснянської районної в місті Києві державної адміністрації
доКиївського міського центру зайнятості
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд"
проусунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Бурсова Н.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: Свириденко В.А. - представник за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11898/21 за позовом Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до Київського міського центру зайнятості про усунення перешкод в користування майном територіальної громади міста Києва шляхом виселення з нежитлового приміщення, загальною площею 1024,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні правові підстави для перебування у нежитловому приміщення, оскільки договір № 261/1145 припинив дію 30.03.2015, а договір від 12.04.1994, на який посилається відповідач, розрахований до 19.04.2019.
13.08.2021 відповідачем подано відзив на позов у якому, зокрема, заявлено про зупинення розгляду даної справи до розгляду та прийняття остаточного рішення постійною комісією Київської міської ради з питань власності щодо передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7 з власності територіальної громади міста Києва до державної власності (на баланс Київського міського центру зайнятості).
Позивач, у свою чергу, 20.08.2021 подав письмову відповідь на відзив.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 01.10.2021 представник відповідача наполягав на зупиненні провадження у справі, а представник позивача та представник третьої особи навпаки - заперечували.
Крім того, представник відповідача погодився, що такої підстави для зупинення провадження у справі на яку він послався у відзиві норми чинного господарського процесуального законодавства не містять. Проте, з огляду на суспільний інтерес до справи та велике значення рішення Комісії для вирішення даного спору по суті, відповідач просив суд прийняти до уваги його доводи стосовно зупинення.
З огляду на наведені вище обставини суд вирішив відкласти підготовче засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 05.11.2021 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
20.10.2021 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 05.11.2021 суд заслухав доводи представників сторін стосовно спору у справі.
За результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки статтями 227 та 228 Господарського процесуального кодексу України не непередбачено такої підстави для зупинення провадження в справі на яку послався відповідач у відзиві на позов.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.12.2021.
У судовому засіданні 02.12.2021 суд оголосив перерву до 16.12.2021.
16.12.2021 судом закінчено з'ясування обставин справи та перевірку їх докази й оголошено перерву до 24.02.2022.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 призначено судове засідання у справі на 30.06.2022.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 30.06.2022 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача навпаки - заперечував.
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання 30.06.2022 не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі також ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третьої особи.
У судовому засіданні 30.06.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.04.2012 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (як орендодавцем), Київським міським центром зайнятості населення (як орендарем) та Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (як балансоутримувачем) було укладено договір № 261/1145 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за умовами якого, орендодавець на підставі рішення сесії Київради (протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 18.12.2012 № 138), та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2012 № 717 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Каштанова, 7, для бюджетної установи.
Об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 1024,8 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.07.2012 становить 567 014,95 грн (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з Актом оцінки нерухомого майна іншого окремого індивідуально визначеного майна від 31.07.2012, що на дату підписання цього договору складає за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 грн у рік.
У пунктах 3.5, 3.6. договору сторони також погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на рахунок балансоутримувача.
Згідно з п. 9.1., цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 30.03.2015.
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляють додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з доводів позивача, листом від 11.02.2015 № 10/46-151 КП "Ватутінськінвестбуд" повідомило відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та про необхідність подання заяви про продовження договору оренди до орендодавця та проведення експертної оцінки майна.
Відповідно до діючого на той час законодавства, а саме: статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, п. 5.2. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, яке діяло на момент закінчення терміну дії договору оренди відповідача, передбачалося, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. На момент закінчення терміну дії договору, 30.03.2015, Київський міський центр зайнятості не надав висновок про оцінку майна.
Заявами від 02.03.2015 № 17-2132 та від 23.03.2017 № 102/2335 відповідач звертався до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання дозволу на продовження терміну дії договору від 01.04.2012 № 261-1145, однак, жодних подальших дій, визначених законодавством, щодо укладення договору на продовження оренди ним не вчинялося.
21.04.2015 рішенням Київської міської ради № 415/1280 затверджене нове Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва т Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, відповідно до п. 24 якої для Київського міського центру зайнятості, як для бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету, встановлена орендна ставка в розмірі 3% від вартості орендованого майна згідно з висновком про вартість майна без ПДВ.
Підприємством-балансоутримувачем було самостійно , за власні кошти проведено незалежну експертну оцінку станом на 31.03.2016 та направлено відповідачу відповідний розрахунок орендної плати для підписання. Відповідач розрахунок не підписав, переукладення договору оренди не ініціював.
23.03.2017 відповідач подав заяву № 102/2335 до позивача про надання дозволу на продовження терміну дії договору від 01.04.2012 № 261/1145 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, самостійно провів експертну оцінку майна та надав висновок про вартість майна станом на 31.01.2017, рецензований Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджений Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією 26.04.2017 та підписаний розрахунок орендної плати.
Як стверджує позивач, на підставі цих документів, в подальшому, постійна комісія Київської міської ради з питань власності прийняла рішення про продовження строку дії договору оренди відповідачу, а позивач відповідно видав розпорядження № 380 від 07.07.2017 "Про продовження строку дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
КП "Ватутінськінвестбуд" на підставі розпорядчих документів підготувало проект договору оренди і супровідним листом № 102/46-672 від 28.07.2017 направило його на адресу відповідача. Проєкт договору на новий термін відповідач не підписав, повідомивши позивача про свою відмову в листі від 03.11.2017 № 19-11586.
25.04.2018 до позивача надійшов лист відійшов лист відповідача від 24.04.2018 № 17-51/09-19/18, в якому повідомляється про те, що правові підстави для внесення змін до договору оренди майна відсутні у зв'язку з тим, що 12.04.1994 між Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" та Київським міським центром зайнятості на виконання вимог пункту 2.2. Угоди про спільну діяльність та співробітництво між Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва і Державним центром зайнятості Мінпраці України від 02.12.1993 та Протоколу про внесення змін до вищезгаданої угоди від 05.04.1994 укладено договір оренди нежитлових приміщень. Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що орендодавець приймає в орендне користування нежилі приміщення для розміщення Ватутінського районного центру зайнятості по вул. Каштанова, 7, загальною площею 993,3 кв.м. Окрім того, п. 1.2. цього договору передбачено, що нежитлові приміщення, вказані в п. 1.1. після закінчення терміну оренди передаються на баланс Київському міському центру зайнятості. Пунктом 10.1. договору встановлено, що строк його дії 25 років з моменту підписання (тобто до 12.04.2019).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що на сьогодні у відповідача відсутні правові підстави перебування у нежитловому приміщенні комунальної власності міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7, оскільки договір № 261/1145 припинив свою дію 30.03.2015, а договір від 12.04.1994, на який посилався відповідач був розрахований до 19.04.2019.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:
- метою оренди відповідачем нежитлового приміщення по вул. Каштановій, 7 є розміщення соціально важливого об'єкту - районного центру зайнятості, що виконує завдання держави по працевлаштуванню незайнятого населення, забезпечення роботодавців кваліфікованими кадрами тощо;
- в порушення умов п. 2.2. Угоди про спільну діяльність та співробітництво та п. 9.1. договору оренди від 12.04.1994 Деснянська РДА не передала на баланс відповідачу адміністративні приміщення за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7;
- для врегулювання спірних правовідносин до Господарського суду міста Києва було подано позов про зобов'язання Деснянської РДА виконати умови п. 2.2. Угоди про спільну діяльність та співробітництво шляхом передачі на баланс Центру адміністративних приміщень загальною площею 986,2кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7, однак згідно з рішенням суду у справі № 910/1214/20 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Третя особа, у свою чергу, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, а власні аргументи висловила у відповідних письмових поясненнях.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Орендою відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Як наголошено позивачем й третьою особою, та не спростовано відповідачем, термін дії договору оренди від 12.04.2012 закінчився 30.03.2015 року, а дія договору від 12.04.1994 закінчилася 19.04.2019. Отже, наразі відповідач займає спірне приміщення безпідставно.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказав, що 09.04.2021 він звертався з листом № 16-932/10-21/21 до Київського міського голови з проханням передачі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7 з власності територіальної громади міста Києва у державну власність, на баланс Центру. Крім того відповідач подав заяву до Департаменту комунальної власності м. Києва відповідно до листа від 15.04.2021 № 062/06-10-2415 щодо передачі у державну власність нежитлових приміщень на вул. Каштанова, 7 у м. Києві до постійної комісії Київської міської ради з питань власності для вивчення та розгляду на черговому засіданні комісії.
Питання щодо передачі майна з комунальної у державну власність регулюються Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", а сама процедура передачі визначена у Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Статтею 5 «Прийняття рішень про передачу об'єктів комунальної власності у державну власність» Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та п. 2 Порядку визначено, що передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад.
Прийняття рішення постійною комісією Київської міської ради з питань власності щодо підготовки відповідного проекту не є остаточним і відповідно до ст. 25 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07. 2016 року №579/579, потребує вирішення цього питання на сесії Київради, яка проводиться не рідше одного разу на місяць.
Як вбачається із доводів учасників справи, 03.06.2021 постійна комісія Київської міської ради з питань власності на засіданні розглянула звернення відповідача й відповідно до протоколу № 14/16 доручила Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) підготувати проект рішення Київради про передачу із комунальної у державну власність нежитлового приміщення на вул. Каштановій, 7.
З 03.06.2021 дане питання не було винесено на сесію Київради. Також, листом від 11.06.2021 №102/04/28-3636 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган управління майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, звернулася до заступника голови Київської міської державної адміністрації та висловила свою позицію щодо відмови в відчуженні Київському міському центру зайнятості майна комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Каштанова, 7 та передачі його до державної власності. Дана позиція Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації також підтверджується подачею позовної заяви та відображена в листі Департаменту комунальної власності м. Києва від 23.06.2021 року № 062/06-10-3961.
Положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/1214/20 від 16.06.2020, яке набрало законної сили не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
Як вбачається із вказаного рішення, Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 2.2. Угоди (в новій редакції) шляхом передачі на баланс Київському міському центру зайнятості адміністративні приміщення загальною площею 986,3 квадратних метрів за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7. У задоволенні позовних вимог суд відмовив у повному обсязі.
У справі № 910/1214/20, зокрема, встановлено, що позовна вимога про зобов'язання передати об'єкт нерухомого майна, який є комунальною власністю, на баланс позивача (державної установи) за своєю суттю є фактичною вимогою про передачу майна з комунальної у державну власність. За змістом статті 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. Орган, уповноважений управляти державним майном, у разі передачі об'єктів у державну власність утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову.
Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 7 зазначеного Закону).
Отже, така процедура передбачає прийняття рішення про передачу об'єктів комунальної власності у державну власність, утворення комісії з питань передачі таких об'єктів, підписання акта приймання-передачі останніх.
Проте, доказів щодо звернення до Київської міської ради як представницького органу власника спірного майна та прийняття уповноваженим органом відповідного рішення матеріали справи (№ 910/1214/20) не містять; правових підстав для передачі Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією на баланс Київському міському центру зайнятості спірних приміщень комунальної власності, виходячи з положень законодавства та обставин цієї справи, немає.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зважаючи на те, що станом на час розгляду дано справи строк дії договору оренди від 01.04.2012 закінчився й відповідних дій щодо його продовження відповідачем вчинено не було, а також Центром не надано жодних обґрунтованих підстав для продовження використання спірного майна, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди в користуванні майном територіальної громади міста Києва шляхом виселення Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б; код ЄДРПОУ 03491091) з нежитлового приміщення, загальною площею 1024,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7.
3. Стягнути з Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б; код ЄДРПОУ 03491091) на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 29; код ЄДРПОУ 37415088) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко