ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2022Справа № 910/19907/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Державної установи "Одеський обласний центр контролю та профілактики Міністерства охорони здоров'я України" (65074, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 5-А, код ЄДРПОУ 38477737)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" (04071, м. Київ, провулок Ярославський, 7/9, код ЄДРПОУ 36301858)
про визнання правочину недійсним в частині та стягнення 107 520,00 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Крилов А.В
Державна установа "Одеський обласний центр контролю та профілактики Міністерства охорони здоров'я України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" про визнання недійсним п. 6.1 та специфікації № 1 до договору № 26 від 30.03.2020, укладеного між Державною установою "Одеський обласний центр контролю та профілактики Міністерства охорони здоров'я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 107 520,00 грн та стягнення суми безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором поставки № 26 від 30.03.2020 у розмірі 107 520,00 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2021 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
22.12.2021 від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами загального провадження; підготовче засідання призначено на 19.01.2022.
12.01.2022 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши заяву, подану позивачем, судом вказано, що відповідно до пунктів 17, 17.1 та абзацу другого п. 17.15 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з п. 18 цих Положень справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.
Так, подана заява не містить відомостей, які вимагаються цим Кодексом, а саме підпису ЕЦП.
За таких обставин суд не розглядає заяви по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.
18.01.2022 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що поставлений товар відповідно до сертифікатів аналізів та якості виробника не відповідає назві товару, який зазначений в переліку та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.
Судове засідання 19.01.2022 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному.
У зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 19.01.2022 року до 24.01.2022 року включно на лікарняному, судом здійснено процесуальну дію, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 25.01.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 підготовче засідання призначено на 02.02.2022.
20.01.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про розгляд справи без участі позивача.
01.02.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Сторони участь своїх представників у засідання суду 02.02.2022 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
У судовому засіданні 02.02.2022 судом розглянуто та задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та заяву позивача про розгляд справи без участі останнього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 підготовче засідання відкладено на 16.02.2022
У підготовчому засіданні 16.02.2022 присутнім представником відповідача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Позивача участь свого представника у засідання суду 16.02.2022 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2022.
Судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулося.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 постановлено призначити дату судового засідання після врегулювання військової ситуації на території України ухвалою суду додатково.
21.04.2022 Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 ще на 30 днів.
Також 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23 серпня 2022 року.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи наведене вище, господарський суд ухвалою від 09.06.2022 призначено судове засідання на 06.07.2022.
29.06.2022 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про розгляд справи без участі позивача.
Позивач участь свого представника у засідання суду 06.07.2022 не забезпечив, про дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2022 проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі.
06.07.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.03.2020 між Державною установою «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», яка на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.06.2021 №1103 «Про деякі питання організаційної діяльності державних установ - лабораторних центрів Міністерства охорони здоров'я України» змінила назву на Державну установу «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», (далі - ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України», центр, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОНІКС ЛАБ» (далі - відповідач) був укладений договір № 26, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу, а останній оплатити відповідачу визначені специфікацією №1 до договору лабораторні реагенти, за кодом згідно УКТЗЕД 3002, 3006, 3822 00 00 00 та відповідно до ДК 021:2015 33120000-7 «Системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання», а саме: Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR / Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій, у кількості 10 шт. та Genekam RNA Isolation Kit (Virus) / Набір для виділення РНК вірусів Genekam, у кількості 10 шт.
Відповідно до п.6.1. договору загальна сума договору становить 645120,00 грн, в тому числі ПДВ 107520,00 грн.
Згідно з п. 7.1. договору покупець здійснює попередню оплату постачальнику за товар у розмірі 100% від суми, зазначеної у відповідній специфікації та виставленому рахунку на оплату, у відповідності до Постанови КМУ від 04.12.2019 №1070, протягом трьох календарних днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п.8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
На виконання умов п.6.1., 7.1. договору та рахунку на оплату по замовленню №234 від 02.04.2020, виставленого ТОВ «БІОНІКС ЛАБ», 03.04.2020 позивачем було сплачено суму коштів у розмірі 645 120,00 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 107 520,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №57 від 02.04.2020.
30.04.2020 відповідачем було поставлено товар позивачу, шо підтверджується видатковими накладними №233 та №276 від 30.04.2020.
Однак, за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 Південним офісом Державної аудиторської служби України був складений акт від 10.03.2021 за №04-11/18, в якому, окрім іншого, зазначено про виявлене порушення, яке полягає у неправомірному включенні суми ПДВ до вартості виробів медичного призначення, придбаних для виконання заходів, спрямованих на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, що призвело до незаконного витрачання Центром бюджетних коштів.
На підставі вищевикладеного Південним офісом Державної аудиторської служби Україні було вручено Центру вимогу від 24.03.2021 за вих.№151504-14/1605/2021 щодо усунення виявлених порушень, серед яких зазначено вимогу щодо забезпечення відшкодуванні Центром заподіяних внаслідок зайвого перерахування ПДВ у сумі 107 520,00 грн. або вжитті заходів щодо відшкодування цих коштів контрагентами.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами, 02.03.2021 позивачем був надісланий відповідачу претензійний лист за вих.№08/492, в якому останній просив відповідача повернути помилково сплачену суму коштів у розмірі 107 520,00грн.
У відповідь відповідач надіслав позивачу лист від 02.03.2021 за вих.№50, в якому відмовив в поверненні коштів.
09.04.2021 позивачем був повторно надісланий лист за вих.№09.3/1010/1 про повернення надмірно сплачених центром коштів за договором, однак відповіді від відповідача позивачем отримано не було.
31.08.2021 позивачем було знову надіслано на адресу відповідача претензійний лист за вих.№08-900 про повернення відповідачу помилково нарахованого ТОВ «БІОНІКС ЛАБ» та помилково сплаченого відповідачем ПДВ за договором.
Відповідач листом від 14.09.2021 за вих. № 172 повідомив позивачу про правомірність нарахуванням ним ПДВ та відмовив у поверненні зазначених коштів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що включення до вартості закуповуваного товару згідно договору податки на додану вартість у розмірі 107 520,00 грн та подальша його сплата відповідачу не відповідає вимогам п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що недотримання при укладенні договору вимог податкового законодавства є підставою для визнання його недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.?
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів, реагентів для лабораторних досліджень), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік).
Відповідно до примітки 1 до Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року (в редакції на дату укладення Договору) коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.
Відповідачем було поставлено позивачу товар:
- Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR І Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій» та «GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) / Набір для виділення РНК вірусів GENEKAM».
Поставлений товар відповідно до Сертифікатів аналізів та якості виробника має наступну назву:
- FR475 Novel Corona Virus, Набір для проведення ПЦР тесту в режимі реального часу.
- SB0079 RNA ISOLATION КІТ 100 reactoin, Набір для Виділення РНК 100 реакцій.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що поставлений відповідачем товар звільняється від оподаткування податком на додану вартість, тому що відноситься до товару, зазначеного в Переліку.
Враховуючи положення примітки 1 до Постанови основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), які зазначені в переліку, тобто єдиним критерієм є відповідність товару назві товару з переліку.
Судом встановлено, що в Переліку (в редакції на час правовідносин сторін) був відсутній товар, який відповідає назві поставленого відповідачем товару.
У зв'язку з встановленими обставинами, суд зазначає, що поставлений позивачу товар не відповідає назві товару, який зазначений в Переліку, у зв'язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Відповідно до примітки 3 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній?території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (надалі - Постанова КМУ № 244 від 20 березня 2020 року), в редакції на дату відвантаження товару (ЗО квітня 2020 року), для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або
- подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Відповідно до Постанови КМУ № 1184 від 30 грудня 2015 року «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення» знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.
Відповідно до п. 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов'язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов'язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов'язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Відповідно до п. 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 № 754, виробник, який під своїм найменуванням вводить в обіг вироби, повідомляє Держлікслужбі:
-своє місцезнаходження;
-відомості про реагенти, реагентні продукти, калібратори, контрольні матеріали та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг;
-щодо виробів, зазначених у додатку 2, та виробів для самоконтролю - дані, що необхідні для ідентифікації таких виробів, аналітичні та в разі потреби діагностичні параметри відповідно до пункту 3 додатка 1, результати оцінки характеристик згідно з додатком 8, інформацію про видані сертифікати та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг.
У разі коли виробник, який вводить в обіг вироби під своїм найменуванням, не є резидентом України, інформація подається Держлікслужбі уповноваженим представником, якого він призначає.
Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.
Судом встановлено, що відповідно до відповідей № 24-04/32652/2-20 від 03 листопада 2020 року, № 24-04/22899/2-21 від 03 серпня 2021 року Міністерства охорони здоров'я України на адвокатські запити відповідача Міністерство охорони здоров'я України не видавало повідомлення на медичні вироби «Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR / Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій» та «GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) / Набір для виділення РНК вірусів GENEKAM».
Також судом встановлено, що відповідно до відповідей Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на адвокатські запити відповідача у Реєстрі осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг, відсутня інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг стосовно медичних виробів для діагностики in vitro в обіг «Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR / Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій» та «GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) / Набір для виділення РНК вірусів GENEKAM».
В Постанові КМУ № 244 від 20 березня 2020 року (в редакції станом з 15 квітня 2020 року) містився перелік товарів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, згрупований у 3 розділах.
Приміткою 3 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року визначено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, операції по яких звільняються від оподаткування ПДВ, повинно бути подано декларацію про відповідність або повідомлення Міністерства охорони здоров'я.
Відтак, умова примітки 3 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року про необхідність подання декларації про відповідність або повідомлення Міністерства охорони здоров'я для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", стосується виключно товарів з даного розділу та не стосується товарів, зазначених у інших розділах Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року.
Примітка 3 Постанови КМУ № 244 від 20 березня 2020 року визначає порядок віднесення товарів до товарів, операції по яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а не визначає умови надання пільги по ПДВ.
Встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв'язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним у спірній частині.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду № 910/12764/20 від 03.12.2021.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним п. 6.1. та специфікацію № 1 до договору № 26 від 30.03.2020, укладеного між Державною установою «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОНІКС ЛАБ», в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 107 520,00 грн недійсним.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми коштів у вигляді податку на додану вартість за договором № 26 від 30.03.2020 у розмірі 107 520,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В інформаційному листі № 10 від 16 квітня 2020 року Державної податкової служби України зазначено, що у випадку, коли постачання товарів, що включені до Переліку № 224, здійснювалось з нарахуванням ПДВ кінцевому споживачу (не платнику ПДВ), у зв'язку з чим повернення сплаченого податку неможливе, коригування нарахованих сум податкових зобов'язань безпосереднім продавцем не здійснюється. Відповідна сума ПДВ, одержана від кінцевих споживачів-неплатників податку у складі ціни товарів, враховується таким продавцем при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за відповідний звітний період у загальному порядку.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми коштів у вигляді податку на додану вартість за договором № 26 від 30.03.2020 у розмірі 107 520,00 грн є не правомірною та не підлягає задоволенню.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Державної установи "Одеський обласний центр контролю та профілактики Міністерства охорони здоров'я України".
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Державної установи "Одеський обласний центр контролю та профілактики Міністерства охорони здоров'я України" відмовити повністю.
Позивач - Державна установа "Одеський обласний центр контролю та профілактики Міністерства охорони здоров'я України" (65074, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 5-А, код ЄДРПОУ 38477737)
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" (04071, м. Київ, провулок Ярославський, 7/9, код ЄДРПОУ 36301858)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.07.2022
Суддя І.О. Андреїшина