ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2022Справа № 910/18578/21
за позовом Приватного підприємства "Фенікс Агро"
до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення 706 103,98 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Приватне підприємство "Фєнікс Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №АКЗ-1203/2021ШП від 12.03.2021 у розмірі 706 103,98 грн, яка складається з 650 000,00 грн - суми основного боргу, 32 500,00 грн - пені, 9 025,18 грн - 3% річних, та 14 578,80 грн - інфляційних витрат.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 10.12.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
20.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.03.2021 між Приватним підприємством "Фенікс Агро" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Авіс" (покупець) укладено договір поставки №АКЗ-1203/2021ШП.
Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити: шрот соняшниковий гранульований або негранульований (товар).
Згідно п. 2.1 договору, умови, строки поставки, асортимент, кількість ат ціна товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору. Під партією товару, сторони розуміють кількість товару фактично прийнятої покупцем по одній видатковій накладній.
Строк поставки кожної окремої партії товару зазначається сторонами в специфікаціях (п. 3.2 договору).
Датою поставки товару вважається дата підписання належним представником покупця видаткової накладної на фактично прийнятий покупцем товар, що проводиться після розвантаження в місці призначення (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару та кількість партії товару, що поставляється погоджується сторонами в специфікаціях на поставку товару (згідно п. 2.3 договору) та в подальшому відображається у рахунках та видаткових накладних на відповідну партію товару. Ціна товару встановлюється і гривні. В ціну товару включається транспортування, упаковка та інші витрати постачальника.
Згідно п. 4.4 договору, розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі або повідомлений постачальником покупцю згідно умов цього договору, у наступному порядку: 80% вартості - не пізніше 3 банківських днів після розвантаження товару в місці поставки товару та підписання видаткової накладної покупцем; 20% вартості - після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів, згідно п. 3.7 цього договору. Сторони можуть передбачити й інший порядок розрахунку, про що складають додаткову угоду до цього договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів виконання п. 2.2 договору. Окрім того, позивачем не надано доказів належного виконання умов п. 3.7 договору. Відповідач вважає вимог позивача безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, 693 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 394 020,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних: №РН-015412 від 13.03.2021 на суму 284 088,00 грн; №РН-015672 від 16.03.2021 на суму 279 900,00 грн; №РН-015827 від 19.03.2021 на суму 269 100,00 грн; №РН-017371 від 30.04.2021 на суму 279 110,00 грн; №РН-017372 від 30.04.2021 на суму 281 822,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками контрагентів.
До матеріалів справи додані товаро-транспортні накладні №125570 від 13.03.2021, №125760 від 16.03.2021, №125758 від 19.03.2021, №130043 від 30.04.2021, №130045 від 30.04.2021, які підписані та скріплені печатками сторін; та податкові накладні: №6 від 13.03.2021, №34 від 16.03.2021, №36 від 19.03.2021, №9 від 30.04.2021, №8 від 30.04.2021.
Відповідач оплати товар на суму 744 020,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: №474 від 23.03.2021 на суму 24 800,68 грн; №492 від 23.03.2021 на суму 28 000,00 грн; №552 від 25.03.2021 на суму 50 000,00 грн; №586 від 26.03.2021 на суму 35 000,00 грн; №611 від 29.03.2021 на суму 680,98 грн; №607 від 29.03.2021 на суму 55 000,00 грн; №617 від 30.03.2021 на суму 43 258,34 грн; №1086 від 30.04.2021 на суму 150 000,00 грн; №1082 від 30.04.2021 на суму 210 000,00 грн; №1137 від 06.05.2021 на суму 50 000,00 грн; №1141 від 07.05.2021 на суму 15 120,00 грн; №1285 від 17.05.2021 на суму 32 160,00 грн; №2222 від 26.07.2021 на суму 50 000,00 грн.
Після відкриття провадження у справі позивачем сплачено залишок основного боргу на суму 650 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №96 від 11.01.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 650 000,00 грн, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 650 000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Судом також враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.04.2019 №390/34/17, відповідно до якої добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 судом застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Проаналізувавши обставини справи, суд зауважує, що поведінка відповідача, коли останній у відзиві зазначає, що позивачем не було надано доказів ініціювання факту поставки товару зі сторони відповідача у відповідності до п. 2.2 договору, тоді як відповідачем підписані та скріплені печаткою первинні документи (видаткові накладні, ТТН) та сплачено повну вартість отриманого товару, не відповідають доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неподання позивачем доказів на виконання п. 2.2 договору, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки товару та прийняття його покупцем.
Окрім того, судом відхиляються доводи відповідача щодо невиконання позивачем обов'язку, передбаченого п 3.7 договору в частині ненадання всіх товаросупроводжувальних документів, оскільки доказів на підтвердження зазначених тверджень відповідачем не надано. Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без зауважень. Будь-яких претензій щодо неналежного виконання позивачем умов договору до матеріалів справи не додано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено порушення умов договору щодо своєчасної та повної оплати товару за договором.
08.07.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію із вимого оплатити отриманий товар. Зі слів позивача, поштове відправлення повернулося на адресу позивача 23.07.2021.
Відповіді на зазначену вимогу до матеріалів справи не додано.
Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 32 500,00 грн (з урахуванням обмежень, встановлених п. 6.4 договору).
У позовній заяві позивачем наведений наступний розрахунок пені: за видатковою накладною №РН-015827 на суму 35 248,00 грн за період з 25.03.2021 по 11.11.2021 нараховано пеню у розмірі 3 487,14 грн; №РН-017372 на суму 225 457,60 грн за період з 08.05.2021 по 11.11.2021 нараховано пеню у розмірі 18 499,88 грн; №РН-017371 на суму 223 288,00 грн за період з 08.05.2021 по 11.11.2021 нараховано пеню у розмірі 18 321,85 грн.
Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у даному договору, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що правильними періодами нарахування пені є періоди з 25.03.2021 по 25.09.2021, з 08.05.2021 по 08.11.2021, та з 08.05.2021 по 08.11.2021 відповідно.
Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням правильного періоду суд дійшов висновку, що за видатковою накладною №РН-015827 розмір пені становить 2 715,54 грн, за видатковою накладною №РН-017372 розмір пені становить 18 184,85 грн, за видатковою накладною №РН-017371 розмір пені становить 18 009,86 грн.
Разом з тим, з урахуванням приписів п. 6.4 договору, розмір пені обмежено - 5% від суми простроченого грошового зобов'язання, підлягає до стягнення пеня у розмірі 32 500,00 грн. З огляду на зазначене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 9 025,18 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 14 578,80 грн.
Позивачем наведено у позовній заяві наступний розрахунок 3% річних: за період з 25.03.2021 до 11.11.2021 на суму 35 248,00 грн нараховано 672,13 грн; за період з 08.05.2021 до 11.11.2021 на суму 225 457,60 грн нараховано 3 483,78 грн; за період з 08.05.2021 до 11.11.2021 на суму 223 288,00 грн нараховано 3 450,26 грн; за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 53 820,00 грн нараховано 460,05 грн; за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 56 364,40 грн нараховано 481,80 грн; за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 55 822,00 грн нараховано 477,16 грн.
Окрім того, позивачем наведено у позовній заяві наступний розрахунок інфляційних втрат: за період квітень-вересень 2021 року на суму 35 248,00 грн нараховано 1 175,88 грн; за період травень-вересень 2021 року на суму 225 457,60 грн нараховано 5 901,82 грн; за період травень-вересень 2021 року на суму 223 288,00 грн нараховано 5 845,02 грн; за період серпень-вересень 2021 року на суму 53 820,00 грн нараховано 536,91 грн; за період серпень-вересень 2021 року на суму 56 364,40 грн нараховано 562,29 грн; за період серпень-вересень 2021 року на суму 55 822,00 грн нараховано 556,88 грн.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних і інфляційних втрат окремо на 80% та на 20% вартості товару, відповідно до умов оплати за договором. Разом з тим, строк прострочення грошового зобов'язання зі сплати 20% вартості товару позивач обчислює наступним чином: 7 днів з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату боргу (у даному випадку, з дати проставлення відмітки у поштовому відділенні про неможливість вручення поштового відправлення).
Доказів на підтвердження отримання або неотримання відповідачем поштового відправлення із вимогою про сплату заборгованості до матеріалів справи не додано. Доказів на підтвердження виконання позивачем п. 4.4 договору до матеріалів справи також не надано, у зв'язку із чим судом не можливо встановити строк, з якого необхідно нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на 20% від суми вартості товару.
За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 53 820,00 грн, за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 56 364,40 грн та за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 55 822,00 грн.
Відтак вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 419,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 656,08 грн за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 53 820,00 грн, за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 56 364,40 грн та за період з 31.07.2021 до 11.11.2021 на суму 55 822,00 грн, задоволенню не підлягають.
В іншій частині розрахунків, суд перевірив надані позивачем розрахунки, та встановив, що вони є арифметично правильними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 7 606,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 922,72 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а в частині закриття провадження у справі - на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 650 000,00 грн.
2. Позовні вимоги Приватного підприємства "Фенікс Агро" - задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 121-В, код ЄДРПОУ - 00851519) в особі філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (32325, Хмельницька область, с. Гуменці, вул. Вербецьке Шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ ВП - 39765686) на користь Приватного підприємства "Фенікс Агро" (20302, Черкаська область, м. Умань, вул. Гонти, буд. 3, код ЄДРПОУ - 36780586) 32 500 (тридцять дві тисячі п'ятсот) грн - пені, 7 606 (сім тисяч шістсот шість) грн - 3% річних, 12 922 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн 72 коп. - інфляційних втрат та 10 545 (десять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн 43 коп. - витрат по сплаті судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна