ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2022Справа № 910/916/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3) про стягнення 256 398,75 грн,
За участю представників:
від позивача - Гуримський О.В.;
від відповідача - Новосад Т.О.
24.01.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" про стягнення 256 398,75 грн та була передана 25.01.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі № 910/5341/21, яке залишено в силі судом апеляційної та касаційної інстанції позов ТОВ «ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ» до ТОВ «КЕРНЕЛ - ТРЕЙД» задоволено та стягнено з ТОВ «КЕРНЕЛ - ТРЕЙД» на користь ТОВ «ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ» суму коштів у розмірі 455 748 грн. 17 коп. та 6 836 грн. 22 коп. судового збору.
Вищевказаним судовим рішенням по справі № 910/5341/21 встановлено невиконання відповідачем своїх зобов'язань за поставку позивачем відповідачу 08.11.2017 року та 09.11.2017 року 69,870 тонн насіння соняшнику, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 455 748 грн. 17 коп.
03.11.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким Олегом Леонідовичем платіжним дорученням № 1117 перераховано на рахунок позивача стягнену з відповідача по ВП № 67317753 суму коштів у розмірі 462 584 грн. 39 коп.
Відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань, а саме не оплатив позивачу у строк до 30.11.2017 року кошти у розмірі 455 748 грн. 17 коп. за поставку 69,870 тонн насіння соняшнику за видатковими накладними № PH - 0000047 від 08.11.2017 року та № PH - 0000048 від 09.11.2017 року та спільно погодженими умовами поставки, що оформленні у вигляді єдиного документу Договору поставки № П-0749/8/18 від 07.11.2017 року.
Таким чином, з ухваленням судом у 2021 році рішення про стягнення з відповідача боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання ним грошового зобов'язання, тобто до 03.11.2021 року (дата платіжного доручення № 1117 про перерахування стягувану стягнених з боржника коштів).
Відтак, позивач має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України та 231 ГК України, за увесь час прострочення до 03.11.2021 року.
Ухвалою суду від 31.01.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ" - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 31.01.2022, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 07.02.2022-12.02.2022 перебував на лікарняному, а також з 14.02.2022-18.02.2022 перебував на обов'язковому навчанні у Національній школі суддів України, ухвалу у даній справі винесено у перший робочий день - 21.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.04.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Окрім того, представник відповідача подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2022 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.06.2022. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі EasyCon задоволено.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач в обгрунтування своїх заперечень, зазначає, що в позовній заяві не вказана підстава нарахування пені, а також відсутнє обґрунтування розміру її розрахунку, а відтак на думку відповідача у позивача відсутнє право на стягнення пені у зв'язку із пропуском позовної давності (не залежно від підстави та способу нарахування пені).
Окрім того відповідач просить застосувати позовну давність до вимог по стягненню 3% річних, інфляційних витрат та пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 зобов'язано відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ" надати належним чином завірену копію Договору поставки № П-0749/8/18 від 07.11.2017 та відкладено розгляд справи № 910/916/22 на 07.07.2022.
10.06.2022 через електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Враховуючи, що позивачем не було отримано відзив на позовну заяву, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошта за № трекінгу - 4600402995566, однак враховуючи, що представник позивача ознайомився з матеріалами справи 07.06.2022 суд вважає, що останнім не було пропущено строк на подання відповіді на відзив, а відтак суд приймає його до розгляду.
Як вбачається з останнього, представник позивача зазначає, що посилання відповідача на Договір поставки, а як наслідок зменшення розміру пені є недоречними. Оскільки в ході розгляду справи №910/5341/21 в судді першої інстанції, апеляційної інстанції та касаційної інстанції відповідач та його представник категорично не визнавали Договору поставки № П-0749/8/18 від 07.11.2017 року та неодноразово повідомляли, що їм його зміст не відомий, вони його не погоджували.
Та звернув увагу суду, що Договір поставки № П-0749/8/18 від 07.11.2017 року підписаний лише позивачем, відповідач його не підписав та зазначив, що він оригіналом примірника цього договору не володіє. При цьому, розрахунок пені позивачем здійснено не за договором, оскільки він не підписаний сторонами, а на підставі закону.
Окрім того до вищевказаної відповіді на відзив останнім долучено Договір поставки № П-0749/8/18 від 07.11.2017.
29.06.2022 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник просив застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ «Екологічний продукт» про стягнення із ТОВ «Кернел-Трейд» 3% річних, інфляційних витрат та пені та відмовити в задоволенні позову ТОВ «Екологічний продукт» до ТОВ «Кернел-Трейд» про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені
Окрім того, останнім було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 04.07.2022 заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" про участь у судовому засіданні, призначеного на 07.07.22 о 12:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі EasyCon задоволено.
У судове засідання 07.07.2022 представники сторін прибули, надали свої пояснення.
В судовому засіданні 07.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
07.11.2017 між постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» було укладено Договір поставки №П-0749/8/18.
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року на умовах, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 товаром є насіння соняшнику загальною вартістю 810000,00 грн.
Згідно з п. 2.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 умовами поставки товару є DAP Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавське ХПП, уч. Бобринець (Полсід (Інтер Агро Лтдтд), 27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1 згідно з правилами Інкотермс 2010.
Відповідно до п. 2.3 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 датою поставки товару вважається дата прийняття товару уповноваженими співробітниками вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній.
У п. 2.5 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 зазначено, що при поставці товару постачальник забезпечує надання покупцю оригінал рахунку-фактури, оригіналу видаткової накладної, належно завірену копію транспортної накладної, копія свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ (якщо покупцю цей документ ще не надавався або з останньої подачі якого відбулись зміни в реєстраційних даних), реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов'язково вказує не менше перше 4-х цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до п. 1.2 цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п.п. 2.5., 2.6 цього договору. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного надання (здійснення) покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі № 910/5341/21, яке залишено в силі судом апеляційної та касаційної інстанції позов ТОВ «ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ» до ТОВ «КЕРНЕЛ - ТРЕЙД» задоволено та стягнено з ТОВ «КЕРНЕЛ - ТРЕЙД» на користь ТОВ «ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ» суму коштів у розмірі 455 748 грн. 17 коп. та 6 836 грн. 22 коп. судового збору
19.10.2021 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/5341/21 від 14.07.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 та набрало законної сили 06.10.2021.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, м. Київ, провулок Тараса Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код: 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 37044902) грошові кошти у розмірі 455748 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 6836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) 22 коп.
03.11.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким Олегом Леонідовичем платіжним дорученням № 1117 перераховано на рахунок позивача стягнену з відповідача по ВП № 67317753 суму коштів у розмірі 462 584 грн. 39 коп.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі № 910/5341/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» грошові кошти у розмірі 455748 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 6836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) 22 коп.
Вказане рішення було прийняте в наслідок порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем за договором поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, укладеного з позивачем.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачеві 53678,39 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2017 по 03.11.2021, 137 828,49 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2017 по вересень 2021 та 64 891,87 грн - пені.
27.04.2022 відповідач у поданому відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Як було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі № 910/5341/21 відповідач повинен був оплатити товар (поставлений за видатковою накладною №РН-0000047 від 08.11.2017 та за видатковою накладною №РН-0000048 від 09.11.2017) у строк до 30.11.2017 включно (відповідно до п. 3.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017).
Суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 53678,39 грн. 3 % річних за період з 01.12.2017 по 03.11.2021 та 137828,49 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2017 по вересень 2021.
Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка становить 64 891,87 грн за період з 03.11.2020 по 03.11.2021, суд зазначає наступне.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі № 910/5341/21 було встановлено наступне: «Так, текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, що долучений позивачем до позовної заяви, не містить підпису представника відповідача та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
Статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Тобто, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами починаючи з 06.11.2017 велось електронне листування щодо встановлення та виникнення договірних відносин.
При цьому, текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, долучений позивачем до позовної заяви, викладений на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», з огляду на що, враховуючи що вказаний текст договору поставки підписаний позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт»), суд дійшов висновку, що умови вказаного договору поставки були запропоновані саме відповідачем (викладені на бланку відповідача) та прийняті позивачем (шляхом підписання тексту договору), у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що вказаний договір є неукладеним.
Більш того, відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного.
Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (пункт 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18). Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 150776,71 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000047 від 08.11.2017, та 09.11.2017 - товар на суму 304971,46 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000048 від 09.11.2017, а також відповідними товарно-транспортними накладними, які містять підписи та відбиток печатки зернового складу, до якого було поставлено зерно.
При цьому, вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та відповідачем у відзиві на позовну заяву було визнано факт отримання від позивача товару саме за вказаними видатковими накладними (копії долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву).
Як вбачається з вказаних видаткових накладних, за якими відповідач визнає факт поставки позивачем товару, в них міститься посилання на реквізити Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017.
За наведених обставин, суд критично оцінює твердження відповідача про неукладеність Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, так як на переконання суду між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору поставки, що оформлено у вигляді єдиного документу - Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, посилання на який міститься у підписаних між сторонами видаткових накладних, що свідчить про те, що поставка товару відбувалась саме на умовах Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, тобто вказаний договір виконувався сторонами».
Відтак враховуючи вищевикладене, суд при розгляді справи № 910/5341/21 дійшов висновку про те, що сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору поставки, що оформлено у вигляді єдиного документу - Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, а відтак останній виконувався.
Так п. 4.2 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, сторони передбачили, що за прострочення оплати товару з покупця, стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Окрім того, п. 4.4 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню неустойки за цим договором встановлюється у три роки згідно зі ст. 259 ЦК України, а період, за який нараховується санкції, встановлюються в один рік.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, сторони передбачили, що за прострочення оплати товару з покупця, стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У постанові КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, судом звернуто увагу, що період часу, за який нараховується пеня та його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі № 910/5341/21 відповідач повинен був оплатити товар (поставлений за видатковою накладною №РН-0000047 від 08.11.2017 та за видатковою накладною №РН-0000048 від 09.11.2017) у строк до 30.11.2017 включно (відповідно до п. 3.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017).
А відтак, позивач відповідно до п. 4.4 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, за яким сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню неустойки за цим договором встановлюється у три роки згідно зі ст. 259 ЦК України, а період, за який нараховується санкції, встановлюються в один рік, міг звернутись до суду в межах трьох річного строку до 01.12.2020 та завити період із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, а враховуючи, що зобов'язання повинно було бути виконано у строк до 30.11.2017 включно, а позивачем заявлено період з 03.11.2020 по 03.11.2021, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу позовної заяви покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3, код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15, код ЄДРПОУ 37044902) 191 506 (сто дев'яносто одна тисяча п'ятсот шість) грн 88 коп., з яких: 53 678 (п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 39 коп. - 3 % річних, 137 828 (сто тридцять сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 49 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 60 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ