ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2022Справа № 910/11673/21
За позовомФізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича
доПриватного підприємства "Українська правда"
треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ОСОБА_1 ; - Компанія Depositphotos Inc.
прозаборону вчиняти дії та стягнення 1 010,16 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Гурова К.Т. - представник за довіреністю;
Шурхно А.А. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: Шевченко І.В. - представник за довіреністю;
від третьої особи-2: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11673/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича до Приватного підприємства "Українська правда" про:
- зобов'язання видалити розміщену ними на сайті life.pravda.com.ua, фотографію № 1394734, авторські права на яку належать позивачу, копію зображення якої надано у Додатку № 2, № 3 до цього позову;
- стягнення компенсації за порушення авторських прав внаслідок використання належної позивачу фотографії № 1394734 без його дозволу, шляхом її розміщення на сайті life.pravda.com.ua, в розмірі 6 000, 00 грн.
25.08.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
09.09.2021 відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанії Depositphotos Inc.
23.10.2021 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог шляхом викладення прохальної частини позовної заяви наступним чином:
- заборонити відповідачу використовувати будь-яким чином розміщену ним на сайті life.pravda.com.ua, фотографію № 1394734, авторські права на яку належать позивачу, копію зображення якої надано у Додатку № 2, № 3 до позову;
- стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав внаслідок використання належної позивачу фотографії № 1394734 без його дозволу, шляхом її розміщення на сайті life.pravda.com.ua, в розмірі 1010,16 грн.
Зважаючи на те, що рішення у даній справі може вплинути на правовідносини ОСОБА_1 й Компанії Depositphotos Inc. з позивачем та відповідачем, а у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таких осіб може бути наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено наявні права та обов'язки, або позбавлено певних прав чи обов'язків у майбутньому, тоді суд вирішив залучити їх до участі в справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Крім того, судом було надано оцінку заявам позивача про уточнення позовних вимог. Суд залишив без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 28.09.2021, а спір у справі буде вирішуватися з урахуванням заяви про уточнення від 23.10.2021.
Ухвалою від 23.05.2022 призначено судове засідання у справі на 30.06.2022.
24.06.2022 до суду від представника Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича надійшло клопотання про забезпечення проведення наступного судового засідання по розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали суду від 28.06.2022 заяву представника Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у справі № 910/11673/21 задоволено.
30.06.2022 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.
Крім того, 30.06.2022 до суду звернулась третя особа-1 із заявою про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Безпосередньо в судовому засіданні 30.06.2022 представники позивача та третьої особи-1 надали усні пояснення стосовно заявлених у справі клопотань та по суті спору.
У першу чергу, судом було заслухано доводи учасників процесу стосовно заяви про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 487/4650/21 (подано 21.12.2021 третьою особою-1).
Відповідно п. 5 ч. 1 до ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в :іншій справі.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
Як вбачається із доводів третьої особи-1, у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває справа №487/4650/21 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича про захист авторських прав шляхом:
- визнання авторських прав ОСОБА_1 на фотографії, створені її творчою працею в період з 2008 по 2017 рік, у кількості 1332814 фотографій, примірники яких у форматі JPG надані суду;
- заборони ФОП Ястремському Л.В. в будь-якій формі використовувати та розпоряджатися фотографіями, створеними творчою працею ОСОБА_1. у період з 2008 по 2017 роки, примірники яких у кількості 1332814 фотографій, у форматі JPG надані суду, в тому числі заборонити оприлюднювати їх, продавати ліцензії щодо цих фотографій тощо без дозволу ОСОБА_1.;
- зобов'язання ФОП Ястремського Л.В. видалити всі наявні в нього примірники та копії фотографій, створених творчою працею ОСОБА_1. в період з 2008 по 2017 роки, примірники яких у кількості 1332814 фотографій, у форматі JPG надані суду, з усіх джерел в мережі Інтернет, на яких ці фотографії були ним оприлюднені, в тому числі з портфоліо, що розміщене у фото банку Adobe Stock за посиланням https://stock.adobe.com/ru/contributor/293313/africa-studio.
Ястремська О.В. вважає, що справа № 910/11673/21 є пов'язаною зі справою № 487/4650/21, оскільки встановлені в межах справи обставини можуть не лише впливати на оцінку доказів, а й матимуть преюдиційне значення.
Суд дійшов висновку, що третьою особою-1 не доведено, яким саме чином рішення у справі № 487/4650/21 може вплинути на вирішення спору по суті в справі № 910/11673/21, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження.
Крім того, з огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані та враховуючи пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 235/445/18.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Так, частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 ).
В той же час, як свідчить аналіз положень частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з урахуванням зазначених правових норм, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, спосіб його захисту та самостійно визначає учасників справи.
При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спір про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами.
Разом з тим, пунктом 16 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України визначено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав, справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VIII.
Згідно з приписами частини першої статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до статті 12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.
У відповідності до статті 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Такими особами, зокрема, є кредитори у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного.
Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам статей 1, 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а спірне правовідношення носить господарський характер.
Разом з тим частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Так, при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі N 688/2940/16-ц).
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом статті 45 ГПК України сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Тобто сторонами в судовому процесі можуть бути фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини друга та третя статті 4 ГПК України).
Суд відзначає, що позивачем у цій справі є фізична особа-підприємець Ястремський Леонід Вадимович, а відповідачем - Приватне підприємство "Українська правда".
Таким чином, спір у справі, що розглядається, має бути вирішено в порядку господарського судочинства.
Безпосередньо в судовому засіданні 30.06.2022 було проведено з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами.
Суд наголосив, що у позовній заяві та у клопотанні про огляд оригіналів доказів в судовому засіданні, позивач повідомив про наявність у нього вихідного файлу фотографії № 1394734 (в тому числі метаданих таких файлів), який він готовий надати в судове засідання з метою дослідження.
Крім того, в якості додатку № 2 до позовної заяви було долучено CD-диск, який також підлягає дослідження разом з іншими доказами по справі.
Представник позивача в якості доказів наявності в нього оригіналу вихідного файлу надав USB-флеш-накопичувач та наголосив, що програмне забезпечення, яке розміщено разом з наданими файлами свідчить про оригінальність даних та підтверджує відсутність копіювання чи внесення змін.
Представник третьої особи-1, у свою чергу, надав усні пояснення та повідомив суд, що з наданих позивачем матеріалів, які містяться на USB-флеш-накопичувачі не можливо самостійно, без наявності спеціальних знань, погодитися з оригінальністю наданих вихідних файлів, у тому числі метаданих таких файлів.
Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами.
У судовому засіданні 30.06.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -ї
01.03.2010 року здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації Ястремського Леоніда Вадимовича як фізичної особи - підприємця, який здійснює підприємницьку діяльність, Код КВЕД 74.20 діяльність у сфері фотографії (основний), що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.
Позивач стверджує, що в жовтні 2020 ним було виявлено факт розміщення фотографії №1394734 (авторські права на яку, на думку позивача належать йому) на веб-сайті відповідача за посиланням https://life.pravda.com.ua/health/2020/02/28/240050/.
На підтвердження факту розміщення фотографії до справи долучено скріншоти відповідної сторінки сайту. З наданого скріншоту вбачається, що з метою пояснення джерела походження фотографії відповідач розмістив посилання на сайт depositphotos.com.
Однак, як наголосив позивач, він не надавав жодних дозволів адміністрації веб-сайту Компанії Depositphotos Inc. на розміщення належних позивачу фотографій та продаж ліцензій на платне використання таких фотографій третіми особами.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує ФОП Ястремський Л.В., що відповідач без дозволу розмістив на своєму веб-сайті фотографію, авторські права на яку належать позивачу, що призвело до порушення прав автора на отримання винагороди за використання створеного ним твору (фото).
Відповідач, у свою чергу, заперечив проти заявленого позову в повному обсязі та послався на таке:
- Depositphotos це комерційна платформа, яка пов'язує авторів стокових фотографій, зображень з покупцями майнових авторських прав;
- відповідач не володіє інформацією щодо характеру відносин між Компанією Depositphotos Inc. та позивачем;
- встановлення під час розгляду даної справи авторства фотографій на підставі поданих позивачем доказів не є предметом розгляду даної справи;
- фотографія № 1394734 на час розгляду справи продовжує перебувати у вільному доступі для завантаження за посиланням https:ua.depositphotos.com/141369698/stock-photo-mother-measuring-temperature-of-little.html;
- ПП "Українська правда" не отримувало офіційного листа від Ліцензіара - Компанії Depositphotos Inc. щодо виникнення порушення авторських прав на фотографії, які розміщенні на сайті.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 440 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом (ст. 441 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.
Частиною 3 ст. 442 ЦК України ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", охороні підлягають всі твори, які є об'єктами авторського права, як опубліковані, так і неопубліковані, як закінчені, так і не закінчені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги та інші).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України). У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права. З урахуванням припису підпункту "д" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", який визначає як підставу для судового захисту вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, відсутність шкоди не звільняє порушника від обов'язку припинити порушення таких прав.
Суд вважає за необхідне наголосити, що предметом розгляду в даній справі не є встановлення наявності та/або відсутності авторського права позивача на спірну фотографію. Під час вирішення спору по суті перш за все, необхідно дослідити, чим керувався відповідач при розміщенні спірної фотографії на своєму веб-сайті та чи порушує таке розміщення права або охоронювані законом інтереси інших осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензія) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Право доступу та використання контенту розміщених на сайті https:ua.depositphotos.com надається Компанією Depositphotos Inc. на підставі положень Умов використання сайту правовласника та Угоди про стандартну та розширену ліцензії.
За Умовами використання сайту, які розміщенні за посиланням https:ua.depositphotos.com/terms-of-use.html "Всі представлені на сайті матеріали, включаючи систему організації та подання матеріалів на сайті, є власністю Depositphotos Inc. та її акціонерів, та захищені законними та підзаконними актами про інтелектуальну власність, включаючи закони про авторське право та інші аналогічні закони (але не обмежені тільки цими законами)).
Розділ 14 Угоди про стандартну та розширену ліцензії, розміщеної за посиланням https:ua.depositphotos.com/license.html, яка визначає ліцензійні умови використання файлів, розміщених на сайті Компанії Depositphotos Inc., відповідно до яких користувач має право завантажувати та використовувати фотографії, векторні зображення, відео, музику та інші матеріали, на сайті www. depositphotos.com, приймаючи умови даної Угоди, містить гарантії правовласника.
Правовласник гарантує, що файл, завантажений та використаний у повній відповідності до умов даної Угоди, не порушує жодних авторських прав, особистих немайнових прав, прав на інтелектуальну власність, торгових знаків або прав будь-яких третіх осіб на захист від втручання в особисте життя або пав на публічне використання.
Відповідно до умов Стандартної ліцензії, користувач має право використовувати файли наступними способами:
- використання у цифровому вигляді: сайти, рекламні банери, скрінсейвери, шпалери для робочого столу, програмне забезпечення (для РС та мобільних пристроїв); електронні листівки, електронні листи, електронні книжки, презентації (PowerPoint, Flash тощо), фільми, відеоролики, телевізійна реклама, неофіційні логотипи, для особистого використання тощо;
- використання у друкованому форматі: реклама у газетах та журналах, друковані рекламні матеріали, обкладинки та ілюстрації для книг, газет, журналів, візитівки, флаєри, постери, обкладинки для СD/DVD, обгортки, етикетки та упаковка продуктів, канцелярське приладдя, теки, блокноти, ручки, олівці та стікери, брелоки, календарі, чашки та склянки, килимки для миші, футболки, одяг, для особистого некомерційного використання.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, відповідачем з метою подальшого використання на власному веб-сайті було завантажено фотографію № 1394734 на сайті www.depositphotos.com. На виконання умов Ліцензійної угоди з Компанією Depositphotos Inc. спірну фотографію розміщено з посиланням на джерело.
16.08.2021 відповідач звернувся із запитом про надання інформації до Компанії Depositphotos Inc. з приводу спірної фотографії та отримав, зокрема, наступну відповідь:
- Компанія не наділена повноваженнями встановлювати юридичні факти порушення авторських прав. На сьогоднішній день немає встановлених фактів порушення авторських прав на фотографії, зазначені у запиті.
Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012, сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушенні таких прав відповідачем за умови, що останнім на подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень п. 4 ст. 65, ст. 38 ПК України у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет.
Пунктом "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Розмір компенсації, що підлягає стягненню при доведення факту порушення, визначається судом в межах, встановлених п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України, п. г) ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" з урахуванням вини особи, обсягу порушення та/або) намірів відповідача; об'єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права, тривалості та обсягу порушень (одноразове або багаторазове використання спірних об'єктів), розміру доходу, отриманого унаслідок правопорушення, кількості осіб,право яких порушено, можливості відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль та інших обставин, що мають істотне значення з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Компенсація за порушення авторських прав, будучи штрафною санкцією, яка має у тому числі публічні цілі припинення порушень у сфері інтелектуальної власності, є приватноправовим інститутом, який ґрунтується на визнанні рівності учасників регульованих їм відносин, а саме право володільця і правопорушника. Захист майнових прав право володільця має здійснюватися з дотриманням вимог справедливості, рівності і співмірності (пропорційності), а також заборона на здійснення прав з порушенням прав і законних інтересів учасників цивільного обороту. У кожному конкретному випадку заходи цивільно-правової відповідальності, що встановлюються за порушення авторських прав, мають визначатися з огляду на вимоги адекватності наслідків, що ними породжуються (у тому числі для особи, щодо якої вони застосовуються), тій шкоді, яку заподіяно в результаті протиправного діяння, з тим щоб забезпечувалася їх відповідність скоєному правопорушенню, а також дотримувався баланс основних прав особи і загального інтересу, що полягав у захисті від протиправних посягань.
Зважаючи на те, що відповідач розмістив спірну фотографію № 1394734 на своєму веб-сайті за посиланням https://life.pravda.com.ua/health/2020/02/28/240050/ в рамках угоди з Компанією Depositphotos Inc., то суд дійшов висновку, що факту порушення відповідачем авторських прав позивача немає.
Правомірність розміщення фотографії № 1394734 на сайті Компанії Depositphotos Inc. в рамках даної справи встановленню не підлягає.
Більше того, під час дослідження доказів судом було надано оцінку й вмісту веб-сайту відповідача за посиланням https://life.pravda.com.ua/health/2020/02/28/240050/ та встановлено, що наразі спірна фотографія № 1394734 за вказаною адресою відсутня, а на сторінці міститься інформація, зокрема, наступного змісту: "Помилка 404. Такої сторінки не знайдено. Причини, які могли призвести до помилки: ви помилилися, коли вводили адресу, ви скористалися неправильним лінком, сторінки вже не існує на сервері, або її адресу змінено".
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач належними та допустимими доказами спростував доводи, викладені позивачем у позовні заяві.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко