ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2022Справа № 910/19794/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальність "ОЛСІДЗ ГРУП УКРАЇНА"
про визнання недійсним контрактів
Представники сторін:
від позивача: Селюков П.В.
від відповідача: Коваленко Я.В.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "ОЛСІДЗ ГРУП УКРАЇНА" про визнання недійсним контракту №117/2021 від 19.07.2021 та контракту №171/2021 від 23.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", та вказує, що спірні правочини є значними правочинами, укладенню яких обов'язково мало передувати надання згоди рішенням загальних зборів учасників товариства.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 дану позовну заяву залишено без руху.
24.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19794/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2022.
14.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У підготовчому засіданні 17.02.2022 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.03.2022.
У зв'язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі №910/19794/21, призначене на 01.03.2022, знято з розгляду.
05.04.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№01-37/14497/22 від 05.04.22 та вх.№01-37/14554/22) та відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 продовжено підготовче провадження у справі №910/19794/21 на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 12.05.2022.
У підготовчому засіданні 12.05.2022, розглянувши клопотання позивача долучення до матеріалів справи доказів (вх.№01-37/14497/22 від 05.04.22), суд дійшов висновку, що оскільки, зазначене клопотання не підписане електронним цифровим підписом, клопотання не вважається таким, що підписане заявником (його представником). У зв'язку із наведеним, суд керуючись ст. 42, 170 233 Господарського процесуального кодексу України постановив протокольну ухвалу про залишення клопотання позивача долучення до матеріалів справи доказів (вх.№01-37/14497/22 від 05.04.22) без розгляду.
Також протокольною ухвалою судом залишено без розгляду заяву позивача про призначення відеоконференції у с/з 01.03.2022.
Представник відповідача надала суду для огляду оригінал контракту №117/2021 від 15.07.2021 та зазначила, що між сторонами за номером 117/2021 було укладено контракт від 15.07.2021.
Також у підготовчому засіданні 12.05.2022 суд на підставі ст.80, 119 ГПК України поновив позивачу строк на подання доказів та долучив до матеріалів справи докази, які наданні разом з клопотанням (вх.№ 01-37/14554/22 від 05.04.22)
Протокольною ухвалою від 12.05.2022 відкладено підготовче судове засідання на 02.06.2022.
27.05.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення по справі.
У підготовчому засіданні 02.06.2022 представник відповідач надав суду заяву про долучення до матеріалів справи копію контракту №117/2021 від 15.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Протокольною ухвалою від 02.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.06.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про виправлення описки у позовній заяві, у якій позивач зазначає, що у позовній заяві було допущено описку щодо контракту №117/2021 та помилково зазначено дату "19.07.2021" замість "15.07.2021".
Протокольною ухвалою від 23.06.2022 судове засідання по суті відкладено на 06.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
05.07.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо поданої позивачем заяви про виправлення описки.
У судовому засіданні 06.07.2022, розглянувши заяву позивача про виправлення описки позовної заяви, постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про виправлення описки у позовній заяві, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Так, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним контракту №117/2021 від 19.07.2021 та контракту №171/2021 від 23.07.2021, копії яких долучені позивачем до позову.
Реквізити контрактів зазначених позивачем у прохальній частині позовної заяви та контрактів долучених позивачем до позову, є ідентичними.
У той же час, заява позивача фактично спрямована на зміну предмету позову. При цьому, будь-яких заяв про внесення змін до предмету позову позивачем не подавалося.
Окрім того, суд зазначає, що описка, допущена позивачем під час формулювання вимог та зазначення реквізитів правочинів, не підлягає виправленню судом.
З урахуванням вище наведеного, у суду відсутні підстави для виправлення описки щодо дати контракту №117/2021, про яку зазначено позивачем у своїй заяві, а відтак підстави для задоволення заяви позивача про виправлення описки позовної заяви відсутні.
Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2022 позовні вимоги заперечив. Надав пояснення по суті заперечень на позов.
У судовому засіданні 06.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач зазначає, що відносно виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" щодо прийняття рішення про вчинення значного правочину діє норма ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто виконавчий орган ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" станом на 19.07.2021 та 23.07.2021 мав право укладати значні правочини (якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності) тільки після надання на це згоди рішенням виключно загальних зборів учасників ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ".
Оскільки ціна кожного з Контрактів №117/2021 від 19.07.2021 та №171/2021 від 23.07.2021, предметом яких є придбання товару, становить більше ніж 50 відсотків від вартості чистих активів товариства, то зазначені Контракти віднесено Законом до значних, і рішення про вчинення таких правочинів мало прийматися загальними зборами учасників ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ".
Однак, укладення Контрактів №117/2021 від 19.07.2021 та №171/2021 від 23.07.2021 директором ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" в особі Лаєвського Д.О. відбулося в порушення вищезазначених обмежень, оскільки Загальні збори ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" з питань укладення оспорюваних контрактів не скликались, згода для укладання Контрактів №117/2021 від 19.07.2021 та №171/2021 від 23.07.2021 директору не надавалась, питання щодо уповноваження Лаєвського Д.О. на підписання цих контрактів не вирішувалось.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись наступні обставини:
Контракт №117/2021 від 19.07.2021 між сторонами не укладався;
у пункті 9.16 Контрактів директор позивача заявив про відсутність у нього будь-яких обмежень повноважень на їх укладання та виконання;
позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними контрактів з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання в частині поставки обумовленого сторонами товару;
позивач не повідомив відповідача, що спірні правочини є для нього значними та не надав на ознайомленні ні річної фінансової звітності за 2020 рік (баланс (форма №1) та/або звіту про фінансові результати (форма №2), ні останньої затвердженої фінансової звітності;
під час укладення спірних правочинів відповідач не знав і не міг знати, що правочини є значними для позивача;
Статут позивача містить посилання на ринкову вартість майна, а не на вартість майна за договором;
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містив відомостей про обмеження повноважень директора позивача;
Також, відповідач стверджує на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Позивачем на обґрунтування позовних вимог надано копії правочинів на поставку сільськогосподарської продукції, а саме:
Контракту №117/2021 від 19.07.2021 (надалі - Контракт №117/2021), за яким Товариство з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" в особі директора Лаєвського Д.О. (постачальник, позивач) зобов'язується продати та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальність "ОЛСІДЗ ГРУП УКРАЇНА" (покупця, відповідача) насіння соняшнику врожаю 2021 року (надалі - товар), код УКТ ЗЕД 1206 00, а зобов'язується оплатити та прийняти товар
та Контракту №171/2021 від 23.07.2021 (надалі - Контракт №171/2021), за яким Товариство з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" в особі директора Лаєвського Д.О. (постачальник, позивач) зобов'язується продати та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальність "ОЛСІДЗ ГРУП УКРАЇНА" (покупця, відповідача) насіння соняшнику врожаю 2021 року (надалі - товар), код УКТ ЗЕД 1206 00, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.
Відповідно до п.3.1.-3.3. Контракту №117/2021 кількість товару становить 500,00 (п'ятсот) метричних тонн (надалі - МТ) +/-5% за вибором покупця. Сторони домовилися, що попередня ціна однієї МТ Товару, що постачається згідно з даним Контрактом, складає 12898,46 грн, крім того ПДВ - 1805,79 грн, разом з ПДВ - 14704,25 (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн 25 коп., що еквівалентно 540,00 (п'ятсот сорок) дол.. США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України (надалі - НБУ) та діючим на день підписання даного Контракту, з урахуванням положень п.п. 2.5.-2.8. та 3.4.-3.5. даного Контракту.
Попередня загальна вартість Товару, що постачається згідно з даним Контрактом, складає 6449232,46 грн, крім того ПДВ - 902892,54 гри., разом з ПДВ - 7352125,00 (Сім мільйонів триста п'ятдесят дві тисячі сто двадцять п'ять гривень 00 коп.), що еквівалентно 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч) доларам США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ та діючим на день підписання Контракту, +/-5 % з урахуванням положень п.3.1. даного Контракту та з урахуванням положень п.п. 2.5.-2.8. та 3.4.-3.5. Контракту.
Відповідно до п.9.1. Контракту №117/2021 даний Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Контрактом. При цьому положення п.9.10. та 9.12. даного Контракту діють протягом трьох років з дати поставки Товару.
Відповідно до п.3.1.-3.3. Контракту №171/2021 кількість товару становить 1000,000 (Одна тисяча) метричних тонн (надалі - МТ) +/-10 % за вибором покупця. Сторони домовились, що попередня ціна однієї МТ товару, що і скачається згідно з даним Контрактом, складає 13 476,49 грн, крім того ПДВ - 1 886,71 грн разом з ПДВ 15 363,20 грн, що еквівалентно 565 (п'ятсот шістдесят п'ять доларів нуль центів) доларам США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України (надалі - НБУ) та діючим на день підписання даного Контракту, з урахуванням положень п.п.2.5.-2.8. та 3.4.-3.5. Контракту.
Попередня загальна вартість товару, що постачається згідно даним Контрактом, складає 13476490,00 грн, крім того ПДВ - 1886708,60 грн., разом з ПДВ - 15363198,60 (п'ятнадцять мільйонів триста шістдесят три тисячі сто дев'яносто вісім гривень шістдесят копійок) грн, що еквівалентно 565 000 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч доларів нуль центів) доларам США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ та діючим на день підписання даного Контракту, +/-10 % з урахуванням положень п.3.1. даного Контракту та з урахуванням положень п.п. 2.5.-2.8. та 3.4.-3.5. Контракту.
Відповідно до п.9.1. Контракту №171/2021 даний Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Контрактом. При цьому положення п.9.10. та п.9.12. даного Контракту діють протягом трьох років з дати поставки Товару.
Загальна вартість товару, який зобов'язався поставити позивач на користь відповідача за вказаними Контрактами становить 22 715 323,60 грн.
Відповідно до 5.2.1 Статуту ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" в редакції, затвердженій протоколом №3 від 18.07.2016, що діяла на час укладення Контрактів, виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є дирекція (колегіальний орган) або директор (одноособовий орган). Дирекцію очолює Генеральний директор.
Пунктом 5.2.2 Статуту ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" встановлено, що дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів.
Відповідно до 5.1.1 Статуту ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" вищим органом Товариства Загальні збори.
Згідно із пп.6 п.5.1.2 статуту ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належать прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, а саме Фінансової звітності малого підприємства ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" за 1-ше півріччя 2021 року вартість чистих активів ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" складала 912,3 тис. грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та наявність підстав для визнання недійсним договору позики позивач посилається на те, що у директора ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" були відсутні достатні повноваження на укладання вказаних правочинів, оскільки згідно з частиною другою статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, тоді як у даному випадку відповідного рішення вищим органом ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" приймалось та відповідно повноважень на укладання такого правочину виконавчому органу Товариства надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.
За змістом постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними Контракту №117/2021 від 19.07.2021 та Контракту №171/2021 від 23.07.2021 з підстав невідповідності зазначених правочинів ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Водночас, перш ніж визнати договір недійсним суду необхідно встановити факт його укладення (факт вчинення правочину).
У відповідності до ч.4 ст.164 ГПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Згідно із ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Так, у відзиві на позов відповідач заперечив факт укладення між сторонами Контракту №117/2021 від 19.07.2021.
Також у судовому засіданні 17.02.2022 представник відповідача зазначила, що Контракт №117/2021 від 19.07.2021 відповідач не укладав.
Натомість позивач у письмових поясненнях поданих до суду 05.04.2022 стверджував, що між сторонами було укладено Контракт №117/2021 від 19.07.2021.
У судовому засіданні 12.05.2022 представник відповідача надав суду для огляду оригінал Контракту №117/2021 від 15.07.2021 та зазначила, що між сторонами укладався саме Контракт №117/2021 датований 15.07.2021. Копія зазначеного Контракту була долучена до матеріалів справи у судовому засіданні 02.06.2022.
Судом було встановлено, що Контракт №117/2021 від 15.07.2021, наданий відповідачем, за змістом відрізняється від Контракту №117/2021 від 19.07.2021, який позивач надав у додатках до позову (в тому числі, істотна умова: ціна).
Представник позивача оригіналу Контракту №117/2021 від 19.07.2021 суду не надала та у судовому засіданні 23.06.2022 зазначила, що Контракт №117/2021 від 19.07.2021 між сторонами не укладався.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Частиною 1 статті 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Тобто, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Верховний Суд відступив від висновку викладеного в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі №6-48цс15, та зазначив, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Враховуючи обставини не укладення між сторонами Контракту №117/2021 від 19.07.2021 , суд дійшов висновку, що Контракт є таким, що не вчинений (не укладений) сторонами.
З огляду на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним Контракту №117/2021 від 19.07.2021 належить відмовити з зазначених підстав.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції чинній на час укладення Контрактів) статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
У контексті наведеної норми, слід зазначити, що за приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
При цьому для правильного застосування вказаної норми є встановлення: який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення. Який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину. Під чистими активами слід розуміти суму активів за вирахуванням зобов'язань. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19.
Отже, при наданні оцінки правочину на предмет відповідності.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" судом повинно бути оцінено вартість чистих активів товариства.
У відповідності до останньої затвердженої фінансової звітності ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" (за 1-ше півріччя 2021 року) вартість чистих активів ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" складала 912,3 тис. грн.
Разом з тим, частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює надання згоди на вчинення правочину загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Як встановлено судом вище відповідно до пп.6 п.5.1.2 статуту ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" в редакції, затвердженій протоколом №3 від 18.07.2016, що діяла на час укладення Контрактів, до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належать прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
У контексті наведеного, суд зазначає, що ринкова вартість майна не є тотожною поняттю вартості, визначеної у правочинах.
Слід зазначити, що у преамбула Контракту №171/2021 від 23.07.2021 містить положення про те, що директор ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ", укладаючи контракт, діє від імені товариства на підставі статуту, що у розрізі судової практики презюмує обізнаність іншої сторони такого правочину зі статутом ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" та передбаченими ним повноваженнями органів товариства на його представництво (постанова Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №925/1147/18).
У той же час, статтею 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (ч.1).
Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину (ч.2).
До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України (ч.3).
Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У постанові від 09 червня 2021 року у справі № 911/3039/19 Верховний Суд зробив висновок, що суди мають встановити або реальну обізнаність третьої особи про наявність обмежень або виходити із правової презумпції, що за всіма обставинами контрагент за договором не міг про них не знати.
З урахуванням наведеного, зазначення у правочині відомостей про те, що директор діє на підставі статуту, не є достатньою підставою для того, щоб вважати контрагента таким, що повністю ознайомлений з повноваженнями керівника щодо укладення значних правочинів, у даному випадку, з огляду на визначення значного правочину через ринкову вартість майна.
У даному випадку, значний правочин визначається через ринкову вартість майна та через відомості щодо даних фінансової звітності, а відтак навіть ознайомлення відповідача зі статутом ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" не дозволяло йому дійти однозначного висновку про наявність обмежень директора ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ".
Матеріали справи не містять доказів того, що за оспорюваним Контрактом №171/2021 від 23.07.2021 визначалася саме ринкова вартість майна та відповідач був з нею ознайомлений.
Позивач не довів факту ознайомлення відповідача з фінансової звітністю ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ" ні за 2020 рік, ні за 1 півріччя 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Втім, Єдиний державний реєстр (як єдине відкрите джерело інформації про органи управління товариства) не містив відомостей про обмеження повноважень директора та відповідач міг розумно покладатися на відомості з Єдиного державного реєстру, внесення актуальної інформації до якого було обов'язком позивача.
Більш того, у п.9.16 Контракту №171/2021 від 23.07.2021 зазначено, що представник постачальника стверджує, що підприємство, представником якого він є, являється юридичною особою згідно з чинним законодавством України та має право укладати будь-які правочини щодо відчуження та/або придбання товарів (продуктів), а також наділене цивільною правоздатністю та дієздатністю згідно з чинним законодавством України, а також те, що постачальник не перебуває в процесі припинення (злиття, приєднання, поділу та перетворення), обмежень щодо представницьких повноважень, які б стосувалися укладення та виконання даного Контракту, немає.
Отже, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що під час укладення спірного правочину відповідач не знав і не міг знати, що правочин є значним.
Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, постановах Верховного суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20; від 11.02.2021 у справі № 922/109/19; від 16.07.2020 у справі №923/831/18.
Позивач у свою чергу не довів, що відповідач був обізнаний про ринкову вартість майна та фінансову звітність ТОВ "ХОРСАГРО ІНВЕСТ". Обставин того, що відповідач діяв недобросовісно та не нерозумно з урахуванням того, між сторонами склалися тривалі правовідносини та було укладено низку аналогічних договорів, судом не встановлено.
Окрім того, судом враховано, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20).
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З урахуванням наявності між сторонами тривалих правовідносин та укладених договорів на аналогічних умовах, враховуючи оскарження позивачем Контракту №171/2021 після пред'явлення відповідачем вимоги про сплату штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку із невиконанням позивачем зобов'язань в частині поставки товару, суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст. 13 ЦК України про заборону зловживання правами.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, судом дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо наявності обставин для визнання недійсним Контракту №171/2021 з підстав ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання н Контракту №171/2021 недійсним.
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальність "ХОРСАГРО ІНВЕСТ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.07.2022.
Суддя С. О. Турчин