ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2022Справа № 910/2040/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 1237510,95 грн.
за участі представників:
від позивача: Мастюгін Д.І., адвокат,
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення за договором поставки від 24.06.2021 № 17716/53-124-01-21-14898 основного боргу в розмірі 1072359,26 грн., три проценти річних у розмірі 12411,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 27205,82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 09.06.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої відповідач просив стягнути 1072359,26 грн. основного боргу, 22194,97 грн. трьох процентів річних та 142956,72 грн. інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що відокремлений підрозділ, якому постачався товар, не був своєчасно профінансований через низький рівень розрахунків за відпущену електричну енергію. Відтак, відповідач не мав можливості своєчасно виконати зобов'язання за договором внаслідок форс-мажорних обставин. Одночасно, відповідач наголосив на неможливості нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму ПДВ. Також відповідач просив проводити розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
У відповіді на відзив позивач вказав, що наявність кредиторської заборгованості у відповідача та настання форс-мажорних обставин жодним чином не підтверджено. До того ж, у статті 625 ЦК України встановлені наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не вартості товару без ПДВ.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.06.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 17716/53-124-01-21-14898, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, кількістю, ціною, виробником, кодом УКТЗЕД, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Пункт 1.2. договору передбачає, що предметом поставки по даному договору є товар: код 34350000-5 ДК 021-2015 шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності.
Відповідно до пункту 2.1. договору якість товару повинна відповідати технічним характеристикам, вказаним в технічній специфікації (додатку №2 до договору), умовам договору та підтверджуватися сертифікатом відповідності якості, що підтверджують його якість і які передаються постачальником разом із товаром.
Пункт 2.5. договору встановлює, що кількість, асортимент товару зазначено в специфікації №1 до договору.
За змістом п. 3.2. договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: (30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., Хмельницьке відділення ВП Складське господарство», склад № 01, вул. Енергетиків, 36).
Згідно з пунктом 4.1. договору загальна вартість товару по договору становить 1011883,50 грн., крім того ПДВ 20% - 202 376,70 грн., всього: 1 214 260,20 грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару по договору визначається специфікацією №1 (пункт 4.2. договору).
Відповідно до пункту 6.2. договору перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору та Інструкції П-6.
Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (пункт 6.4. договору).
До вказаного договору сторонами підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору) та технічну специфікацію (додаток № 2 до договору).
Додатковою угодою № 1 до договору на підставі п. 1 та 3 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» викладено пункт 4.1 договору в такій редакції: «Загальна вартість товару по договору становить 999 149,90 грн., крім того ПДВ 20% - 199 829,98 грн. Всього: 1 198 979,88 грн.». Крім того, у додатковій угоді № 1 сторонами узгоджено новий зміст специфікації № 1 та технічної специфікації.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1198979,88 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № ДМСРНк-01288 від 23.07.2021, № ДМСРНк-01283 від 23.07.2021, № ДМСРНк-01322 від 30.07.2021, № ДМСРНк-01404 від 13.08.2021, № ДМСРНк-02049 від 16.11.2021 року.
Прийняття відповідачем товару за видатковими накладними № ДМСРНк-01283 від 23.07.2021, № ДМСРНк-01322 від 30.07.2021 здійснено уповноваженим представником за довіреністю № 83 від 22.07.2021, за видатковою накладною № ДМСРНк-01404 від 13.08.2021 за довіреністю № 95 від 13.08.2021 року.
При цьому, видаткові накладні № ДМСРНк-01288 від 23.07.2021 та № ДМСРНк-02049 від 16.11.2021 скріплені печаткою відокремленого підрозділу відповідача.
У свою чергу, позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом поставки товару податкові накладні № 797 від 23.07.2021, № 798 від 23.07.2021, № 833 від 30.07.2021, № 906 від 13.08.2021, № 6881 від 16.11.2021.
Водночас, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши за видатковою накладною № ДМСРНк-01283 від 23.07.2021 грошові кошти в розмірі 31106,52 грн. відповідно до платіжного доручення від 10.12.2021 № 10244 та 122719,92 грн. відповідно до платіжного доручення від 05.01.2022 № 409.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу на загальну суму 1198979,88 грн. згідно з підписаними обома сторонами видатковими накладними.
При цьому, відповідач оплату поставленого товару здійснив лише частково, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1072359,26 грн.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 1072359,26 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 22194,97 грн. трьох процентів річних та 142956,72 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Суд зауважує, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснюється на суму грошового зобов'язання, яким за змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України, є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 903/664/19.
Отже, судом відхиляються зауваження відповідача щодо неправомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму боргу за поставлений товар разом із сумою ПДВ. Більш того, за умовами договору відповідач мав сплатити позивачу повну вартість товару із ПДВ включно, а відтак невиконання відповідачем свого обов'язку свідчить про наявність підстав для застосування частини 2 статті 625 ЦК України.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.
За арифметичним перерахунком суду нараховані позивачем 22194,97 грн. трьох процентів річних та 142956,72 грн. інфляційних втрат підлягають стягненню в повному обсязі.
Обставини щодо неврахування позивачем висновків Верховного Суду при розрахунку інфляційних втрат не знайшли свого підтвердження.
Щодо тверджень відповідача про неможливість своєчасного розрахунку за поставлений товар через низький рівень розрахунків за відпущену електричну енергію та настання форс-мажорних обставин, суд зауважує наступне.
Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у частині 1 статті 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
За приписами статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів засвідчення відповідачем форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Також, виходячи з приписів статті 617 ЦК України, не є правовою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати товару затримка розрахунків контрагентів відповідача за іншими укладеними договорами.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення пред'явлених позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Одночасно, суд зауважує, що позивачем надмірно сплачено суму судового збору в розмірі 1436,66 грн., який може бути повернуто позивачу за відповідним клопотанням згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А; ідентифікаційний код 30722204) 1072359 (один мільйон сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 26 коп. основного боргу, 142956 (сто сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 22194 (двадцять дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 97 коп. трьох процентів річних, а також 18562 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 11.07.2022 року.
Суддя К.В. Полякова