Справа № 635/739/18 Номер провадження 11-кп/814/1432/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 липня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників- адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2022 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів- до 06 серпня 2022 року включно без визначення рзміру застави обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_7 щодо зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у виді особистого зобов'язання та встановлення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 27.08.2014 Апеляційним судом Харківської області, яким вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.04.2014 в частині покарання призначеного із застосуванням ст.69, 75 КК України скасовано та призначено покарання за ч.3 ст.187 та ч.1 ст.263 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Приймаючи рішення місцевий суд урахував: наявність обгрунтованої півдозри ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, впливати свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити злочинну діяльність, тяжкість злочину, дані про особу останнього, а також неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 08.06.2022 та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання відносно ОСОБА_10 , в разі ж продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі не більшому 180 000 грн.
Свої вимоги захисник-адвокат ОСОБА_7 мотивує тим, що під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_10 було порушено права обвинуваченого, оскільки не мав змоги брати участь в засіданні в режимі відеоконференції, хоча станом на 08.06.2022 ДУ «Харківський слідчий ізолятор» мала технічну можливість забезпечити участь обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вказує, що судом не було надано оцінки документам, які свідчать, що обвинувачений хворіє на вірусний Гепатит-С тяжкої стадії та потребує невідкладного лікування.
Стверджує, про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений за останні 30 років жодного разу не перетинав кордон та не має закордонного паспорту і з початку Російської агресії постійно звертається до прокурора з заявами про намір вступити до лав ЗСУ, та вказує про відсутність ризику, передбаченого п.3. ч.1 ст. 177 КПК України.
З рішенням районного суду також не погодився захисник-адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у виді особистого зобовязання, а вразі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою- визначити заставу у сумі не більше 180 000 грн.
Вказує, що судом першої інстанції було грубо порушено права обвинуваченого та другого захисника, які не змогли взяти участь у судовому засіданні.
Стверджує , що на даний час відсутній ризик втечі особи чоловічої статі із країни, але стороною обвинувачення безпідставно подається клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без альтернативи внесення застави.
Звертає увагу на надмірне тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою та просить визначити розмір застави, який в подальшому буде перераховано на підтримку ЗСУ.
Перевіривши матеріали провадження, заслухавши пояснення захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинуваченого ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши клопотання , надані суду під час судового засідання, колегія суддів прийшла до наступного.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що захисники-адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, розгляд апеляційної скарги на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 08.06.2022 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться за участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійснити дії, передбачені п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Посилання захисників на те, що наведені прокурором ризики є недоведеними, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 08.06.2022.
Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115 КК України - організація вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який передбачена відповідальність, у разі доведення вини, позбавлення волі на строк від 10 років до 15 років або довічне позбавлення волі.
Отже, доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ст.177 КПК , колегія суддів вважає непереконливими.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Також колегія суддів вважає непереконливими доводи викладені в апеляційних скаргах захисників, щодо надмірного тримання обвинуваченого під вартою, оскільки розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Колегія суддів, бере до уваги надані в судовому засіданні захисником-адвокатом ОСОБА_7 медичні документи щодо захворювань обвинуваченого ОСОБА_10 та вважає, що будь-які докази, які б свідчили про те, що наявні у нього хвороби унеможливлюють перебування під вартою, суду не надані. Крім того, надані в даному судовому засіданні захисником - адвокатом ОСОБА_7 документи щодо медичного обстеження 17.01.2020 обвинуваченого ОСОБА_10 за допомогою мобільного діагностичного комплексу НОМЕР_1 та проведення клініко- лабораторних досліджень крові та сечі підтверджують надання обвинуваченому в умовах слідчого ізолятору необхідної медичної допомоги та проведення необхідних медичних обстежень. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть забезпечити уникнення дійсних і наявних ризиків та виконання ОСОБА_10 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягають.
Твердження захисників про зміну обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу на особисте зобов'язання є непереконливими. Так, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпеку, яку обвинувачений створюватиме для оточуючих в умовах воєнного стану.
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення: обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину; дані про його особу: неодноразово вчиняв злочини різного ступеню тяжкості, був засуджений, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, загальний строк відбутого покарання в місцях позбавлення волі складає понад 15 років, дане кримінальне правопорушення вчинив в період відбування покарання у виправному центрі відкритого типу та організував вчинення особливо тяжкого злочину групою осіб, йому відомі адреси проживання свідків, він не має стійких соціальних зав'язків, законних джерел існування, що підтверджує наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України , та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується і з тим, що районним судом не було визначено розмір застави, оскільки відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд має право не визначати розмір застави у кримільному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційні скарги захисників-авдокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 08.06.2022 року щодо ОСОБА_10 ,- без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4