Житомирський апеляційний суд
Справа №2-4758/10 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р.А.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
30 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 2-4758/10 за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2010 року, постановлену під головуванням судді Галасюка Р.А.,
У жовтні 2010 року ПАТ КБ « ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №19-VК від 4 квітня 2006 року у розмірі 7707418 грн. 53 коп.
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2010 року заяву задоволено.
Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , в межах ціни позову.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №19-VК від 4 квітня 2006 року у розмірі 7707418 грн. 53 коп.
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2010 року про забезпечення позову, в якій зазначено, що 26 грудня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір. В забезпечення належного виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку земельну ділянку та незакінчений будівництвом житловий будинок, які розташовані в АДРЕСА_1 .
На підставі договору відступлення від 28 листопада 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ « Вердикт Капітал» заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 114014,35 дол. США та 149412 грн. 49 коп.
Однак, під час примусового виконання судового рішення приватним виконавцем Волковою Є.В. встановлена неможливість реалізації іпотечного майна у зв'язку із обтяженням, яке було накладене на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2010 року.
Звертає увагу на ту обставину, що вказана ухвала винесена судом після укладення іпотечного договору та реєстрації іпотеки, що вказує на наявність у ТОВ « Вердикт Капітал» переважного права на задоволення своїх вимог.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи й не перевірив наявність будь-яких обтяжень вказаного нерухомого майна.
Наявність арешту на майно боржника порушує права іпотекодержателя та позбавляє можливості виконати рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, заявник просив скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В судовому засіданні представник ТОВ « Вердикт Капітал» підтримала апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 26 грудня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у сумі 180000 дол. США строком по 22 грудня 2017 року ( п.1.1 договору).
З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 1000 кв.м., (кадастровий номер 1822082500:02:001:0114), яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
28 листопада 2019 року між ПАТ « Всеукраїнський Акціонерний Банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ « Всеукраїнський Акціонерний Банк» на підставі Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20 березня 2015 року, та ТОВ « Вердикт Капітал», відповідно до результатів відкритих торгів ( аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 24 жовтня 2019 року, укладено договір №212009 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ « Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ « Вердикт Капітал» заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 114014,35 дол. США та 149412 грн. 49 коп.
Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця округу Житомирської області Волкової Є.О.
Постановою приватного виконавця Волкової Є.О. від 22 листопада 2021 року описано та накладено арешт на належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, зокрема, передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа повинна довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Матеріали справи свідчать, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2011 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №19- VK від 4 квітня 2006 року й досі не виконане.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилався на ту обставину, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвалу суду у даній справі, порушує його права як іпотекодержателя та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно.
Проте, таке твердження спростовується змістом статті 51 Закону України « Про виконавче провадження», яка містить норми, спрямовані на захист прав стягувачів, які є іпотекодержателями.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі ( частина 3 статті 51 Закону України « Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 5 даної норми за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини 1 статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, вказана норма гарантує іпотекодержателю захист його прав у виконавчому провадженні, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для скасування ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2010 року.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2010 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: