Справа №206/606/22
2/206/476/22
(ЗАОЧНЕ)
11.07.2022 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
15 лютого 2022 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування свої вимог представник посилається на те, що 07.10.2011 року між банком та ОСОБА_3 була підписана заява №б/н з метою отримання банківських послуг. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Позичальнику було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у Довідці довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000,00 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов'язувався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Позичальник зобов'язувався здійснювати погашення кредиту та процентів внесеним грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Однак, позичальник не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 12.03.2019 року по 12.09.2019 року. Спадкоємцями, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.03.2021 року позивачем направлена претензія кредитора до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори та 02.04.2021 року отримана відповідь в якій зазначалось, що спадкоємця померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Відповідачі прийняли спадщину до складу якої входять в тому числі і кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. 22.07.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 07.10.2011 року становить - 5951,31 грн., яка складається: 5951,31 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту. Просить суд стягнути із відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 5951,31 грн. за кредитним договором №б/н від 07.10.2011 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
16 березня 2022 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16 березня 2022 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська витребувано докази.
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.
Від відповідачів відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступні підстави.
Суд встановлено, що 07.10.2011 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 була підписана заява №б/н з метою отримання банківських послуг (а.с.56).
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 07.10.2011 року становить - 5951,31 грн., з яких: 5951,31 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.10-18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 13.03.2019 року (а.с.34).
20.03.2021 року позивачем направлена претензія кредитора до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори та 02.04.2021 року отримана відповідь в якій зазначалось, що спадкова справа №15/2021 після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» (а.с.35-37).
22.07.2021 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено листи-претензії, згідно яких банк пред'явив свої вимоги (а.с.38-42).
Спадкова справа №15/2021 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк», при цьому, ніхто зі спадкоємців померлої до нотаріуса із заявами про прийняття або відмову від спадщини не звертався (а.с.92-117).
В позовній заяві представник позивача посилається на ті обставини, що 07.10.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 була підписана заява №б/н з метою отримання банківських послуг та відповідачі є спадкоємцями за зобов'язаннями померлого позичальника, а тому з них підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом у розмірі 5951,31 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суддя виходить з наступного.
В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За кредитним договором позивач передав відповідачу певні грошові кошти, про що свідчать матеріали справи, отже, вказаний правочин, у розумінні ст.1054 ЦК України, було укладено.
Відповідно до ст.ст.526,527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Зі смертю позичальника зобов'язання щодо повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 та 1282 ЦК.
Згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК України.
В той же час, за змістом наведених вище норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника для правильного вирішення справи необхідно встановити такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК України та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі, як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на положення ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи надані представником позивача докази, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності родинного зв'язку між померлим ОСОБА_3 та відповідачами, тобто факту, що відповідачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 .
Відсутні також докази наявності спадкового майна, його обсягу та вартості, що з урахуванням положень ч.1 ст.1282 ЦК України не дає суду можливості встановити обсяг відповідальності спадкоємців перед кредитором.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі, як недоведених.
Питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову вважає за необхідне покласти такі витрати на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1054, 1220, 1268, 1281, 1282, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.5-13, 33-34, 76-81, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-284 ЦПК України, суддя -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.П.Румянцев