Справа № 183/4167/20
№ 2/183/440/22
11 липня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судового засідання Кодаченко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про зняття з реєстрації місця проживання та виселення,-
У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від січня 2021 року, просить суд зняти з реєстрації місця проживання громадян: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а також виселити вказаних осіб з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 16.07.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNN0G100000073, згідно якого АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 17 754,83 доларів США строком до 16.07.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно якого Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 44,80 м.кв., житловою площею 19,90 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
Договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у вказаному будинку (предметі іпотеки) інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. АТ КБ «Приватбанк» вказує, що відповідачем, всупереч вимог договору іпотеки, порушено його обов'язок та у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» вважає, що мешканці, які були зареєстровані з порушенням вимог законодавства у вищезгаданому житловому будинку, що є предметом іпотеки, не мають права користуватись житловим будинком, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач ОСОБА_1 у травні 2021 року подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, і зазначає такі підстави:
-відсутність доказів, що підтверджують вимоги, викладені в позовній заяві;
-відповідач не вважає, що наявність зареєстрованих осіб негативно відобразиться на ціні предмету іпотеки;
-у позовній заяві не вказано, яким чином реєстрація її та її неповнолітніх дітей погіршує майнові права позивача;
-відсутність доказів, що боржник не виконує, або неналежно виконує основне зобов'язання;
-доводи позивача, що факт реєстрації особи у іпотечному майні без дозволу іпотекодержателя, є доказом порушення права іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки майбутньому, не заслуговують на увагу;
-обставини, на які посилається позивач, не є передбаченими законом підставами для визнання відповідача та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
-позивач взагалі не надав підстав та обґрунтування вимоги щодо виселення.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради надав суду висновок у якому вважав не доцільним задоволення позову, з підстав, визначених позивачем, звернув увагу на порушення позивачем прав дітей (а.с. 66-68).
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрите загальне позовне провадження у справі (а.с.25).
Ухвалою суду від 09 березня 2021 року прийнято на розгляд заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 48-49).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязізадовольнити у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNN0G100000073, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит на строк до 11 травня 2027 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17 754,83 доларів США шляхом видачі готівки через касу зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.5-7).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 липня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № DNN0G100000073, зареєстрований в реєстрі за № 46 (а.с.10-12).
Згідно з п. 35.3. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме житловий будинок загальною площею 44,8 м.кв., житловою площею 19,90 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1842.
Відповідно, будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , є предметом іпотеки, виступає як забезпечення його зобов'язання за споживчим кредитом, наданим йому ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іноземній валюті - доларах США.
У даному будинку зареєстровано місце постійного проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (а.с.13, 24).
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та рішення суду.
Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).
Абзацом 5 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України, надано визначення поняттям «місце проживання» та «житла фізичної особи».
Так, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до абз. 11 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Наказом МВС України від 22.11.2012 р. № 1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (надалі - Порядок № 1077).
Відповідно до п. 2.3 Порядку № 1077 відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.
При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. У разі якщо місце проживання другого з батьків зареєстровано в межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці територіального підрозділу, яким розглядається заява про реєстрацію місця проживання дитини, інформація перевіряється цим територіальним підрозділом або надається адресно-довідковим підрозділом відповідного територіального органу ДМС.
Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.
До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Доказів невиконання вищевказаних договорів відповідачем, розірвання чи припинення їх дії до моменту звернення до суду з цим позовом, а так само звернення стягнення на предмет іпотеки вказаного іпотечного майна, позивачем суду не надано.
Крім того, позивачем не доведено, та не надано належних доказів у підтвердження того, що відповідач, а також її неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , року народження, мають будь-яке інше майно у власності.
Позивачем не спростовано того факту, що відповідачі використовують спірне житло, яке є іпотечним майном, як місце постійного проживання.
Позивачем не доведено підстави та суспільна необхідність втрати відповідачами права користування житловим будинком, який належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності.
Позивачем не доведено, що реєстрація у будинку за адресою АДРЕСА_1 , членів сім'ї іпотекодавця, серед яких є неповнолітні діти, порушує права позивача, перешкоджає йому у реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя.
Також суд звертає увагу, що ні Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про іпотеку» не містять норм, які б обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.
Безпідставними є посилання на п. 20.12 договору іпотеки від 16.07.2008 року, згідно якого визначений обов'язок іпотекодавця не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди на це іпотекодержателя. Оскільки такий пункт договору іпотеки не переважає конвенційний статус житла та пріоритет інтересів дитини.
Доводи про те, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки, тому така реєстрація є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду, не заслуговує на увагу, оскільки відсутній спір між органом, який здійснює реєстрацію, та позивачем щодо зняття з реєстрації відповідачів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, оскільки при вирішенні питання щодо позбавлення особи права користування житловим приміщенням, на підставах, передбачених Законом України «Про іпотеку», необхідно керуватися вимогами статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК УРСР.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зняття з реєстрації відповідачів та їх виселення, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про зняття з реєстрації місця проживання та виселення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.