Справа № 182/165/21
Провадження № 1-кп/0182/145/2022
11.07.2022 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2020 за № 12020040340000684 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , не працює, з вищою освітою, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Обвинувачений ОСОБА_3 04.03.2020 приблизно о 16.55 год., керуючи технічно справним мотоциклом марки «YАМАНА», без реєстраційного номерного знаку, рухався по вул. Електрометалургів зі сторони вул. Княжа у напрямку вул. Г.Чорнобиля в м. Нікополі Дніпропетровської області.
Під час керування транспортним засобом, мотоциклом марки «YАМАНА», водій ОСОБА_3 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, в районі перехрестя вул. Електрометалургів та вул. Кооперативної в м. Нікополі Дніпропетровській області, будучи неуважним до дорожньої обстановки, її змінам, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи будь-яких перешкод технічного характеру, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, що рухається до смуги руху керованого ним транспортного засобу, мотоциклом марки «YАМАНА», допустив наїзд передньою частиною мотоцикла на пішохода ОСОБА_8 , що перетинав проїзну частину дороги вул. Електрометалургів справа на ліво, відносно напрямку руху мотоцикла, перпендикулярно осі дороги.
Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху, якими передбачено:
- п. 1.3 Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Внаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 344 від 05.06.2020 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді - черепно-мозкової травми, забію головного мозку ІІ ступеня, геморагічного забію лобної частки мозку, перелому лобної кістки зліва з переходом на передню та задню стінки фронтальної пазухи, перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи та лівої виличної кістки, забитої рани верхньої повіки лівого ока, крововиливів навколо обох очей, закритого перелому правої стегнової кістки у нижній третині, закритих переломів правої великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (згідно пункту 2.1.3 підпункту «б» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети, в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 19/104-17/1/4/174 від 15.05.2020 невиконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.
Своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Позиція сторони захисту
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав частково. Суду показав, що 04.03.2020 близько 17.00 год. він їхав на мотоциклі з мікрорайону Жуковського в сторону 6-ї автобази. Їхав на мотоциклі з донькою. Їхав у колоні, було багато автомобілів, які направлялися в сторону горбатого мосту, як у попутному, так і в зустрічному напрямку. Дорога була трохи запиленою, бо було багато автомобілів. У нього був закритий шолом, також були окуляри. Він рухався не в крайньому правому ряду, їхав за лівою фарою автомобіля, що був перед ним, а саме попереду нього рухався автомобіль, що був схожий на мікроавтобус. У цього автомобіля загорілися стопи і він почав його об'їжджати з лівої сторони, бо подумав, що цей автомобіль хоче повертати на ринок, що там розташований, але на зустрічну смугу руху не виїхав. Відстань між ним та автомобілем було приблизно 1 - 1,5 м. Побачив, що із-за автомобіля на відстані приблизно 12 м. вискочив пішохід, який перетинав дорогу, після чого відразу почав різко гальмувати. Із-за цього мотоцикл почав завалюватися. Він скинув гальмування, а потім знову почав гальмувати, щоб не піти юзом, тоді як пішохід повернувся назад і сталося зіткнення. Після зіткнення він вдарився коліном і втратив свідомість. Потім ще вдарився об стовп головою і розбив її. На той час освітлення було денне. Йому обмежував оглядовість автомобіль, який був попереду нього. Їхав він зі швидкістю приблизно 50 км/год., можливо і менше. Він побачив пішохода, але не зміг уникнути зіткнення. Правил дорожнього руху він не порушував, намагався зупинитися, але не було у нього такої можливості.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , при призначенні покарання його підзахисному просив врахувати, що останній позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, на утриманні має двох дітей, думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому не реальну міру покарання. Також просив врахувати мінімальний ступінь вини його підзахисного, так як потерпілий переходив дорогу у не дозволеному місці, а також ту обставину, що обвинувачений не міг попередити ДТП, так як потерпілого побачив за 10 - 15 м. до гальмування. Просив призначити покарання обвинуваченому із застосуванням випробувального терміну.
Позиція потерпілого
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показав, що обвинуваченого раніше не знав. 04.03.2020 близько 17.00 год. йшов з роботи, переходив дорогу - вул. Електрометалургів в районі горбатого мосту на перехресті з вул. Кооперативною. Пішохідного переходу там немає, ні знаку, ні розмітки також немає. Перед початком руху він подивився направо, наліво, мотоцикл побачив, але той був далеко. Подумав, що встигне і почав рух. Мотоцикл був з лівої сторони. Потім побачив, що мотоцикл летить, а тому вирішив повернутися назад на обочину. Дійшов чи ні до обочини не пам'ятає. Прийшов до тями вже в лікарні. Він ніби був і при свідомості, так як сказав номер телефону матері, але цього він не пам'ятає. Він був у м. Нікополі в лікарні тижнів 2-3, а потім перебував у лікарні у м. Дніпро. Обвинувачений приходив до нього після реанімації, але матеріальної допомоги не надавав.
Ним заявлено цивільний позов про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в сумі 66 000 грн. по чекам. Ще йому потрібно вставити стержні, і скільки вони будуть коштувати йому невідомо, тому і просить стягнути ще 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В наслідок ДТП він переніс страждання, відчував дискомфорт, біль. На даний час продовжує лікуватися і потребує ще лікування.
Досліджені в судовому засіданні докази
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показав, що обвинуваченого знає. Навесні 2020 р. десь о 17.00 - 17.10 год. він їхав в сторону віл. Жуковського на автомобілі «Деу Ланос». На з'їзді з мосту побачив мотоцикл і знайомого - обвинуваченого ОСОБА_3 . Він зупинився, підійшов до ОСОБА_3 , який вже сидів, поряд була вже швидка медична допомога. Зі слів людей, які там знаходилися, потерпілий переходив дорогу у недозволеному місці та різко вискочив із-за автомобіля. Зі слів чоловіка, який їхав разом з ним і встиг загальмувати, потерпілий бігав по дорозі туди, сюди. На місці ДТП був і потерпілий, з його слів, він не бачив мотоцикл. Він перебував на місці ДТП поки не приїхав слідчий. Потім вони поїхали до лікарні. Зі слів медичних працівників потерпілий пішов з лікарні. Які були у потерпілого тілесні ушкодження сказати не може. На місці ДТП пішохідного переходу немає. Потерпілий йшов зі сторони вул. Кооперативна, перетинаючи дорогу в недозволеному місці.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показав, що обвинуваченого знає в обличчя, зустрічалися раніше по службі. Весною 2020 р. близько 17.00 год., точної дати не пам'ятає, він повертався додому на автомобілі ВАЗ-2115. Їхав зі сторони НЗФ. Коли під'їхав до горбатого мосту, то побачив чоловіків, що сиділи на мосту, було два чоловіки, поряд лежав мотоцикл, тому він зрозумів, що сталася ДТП. Він проїхав трохи далі, зупинився. Взяв аптечку, щоб надати за потреби допомогу і пішов до місця ДТП. Дав дівчині лід, а потім підійшов до потерпілого, який сидів на дорозі. Зі слів людей, які там були, потерпілий вибіг на дорогу. На тому місці пішохідного переходу немає, перехід розташований ближче до НЗФ. Потерпілий сидів на проїзній частині. Обвинувачений говорив, що потерпілий вибіг на дорогу, а потім побіг назад, потім знову вискочив на дорогу. Обвинувачений, з його слів, намагався уникнути зіткнення, але не зміг.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду показав, що не знає ні обвинуваченого, ні потерпілого. Весною 2020 року близько 16.30 год. рухався на автомобілі «Москвич» зі сторони НЗФ в сторону міста. Під'їжджаючи до мосту, побачив, що пішохід вийшов на дорогу, він почав гальмувати і їхати вправо. Побачив, що позаду їде мотоцикл в попутному напрямку. Пішохід вже дійшов десь до середини дороги, побачив мотоцикл і почав вертатися назад, потім бігав то туди, то назад. Мотоцикліст хотів об'їхати пішохода, але так як останній метався по дорозі, сталося зіткнення. Зіткнення сталося десь посередині лівої смуги, тобто ближче до середини. Швидкість у мотоцикла була невелика. Мотоцикліст зміг би уникнути зіткнення, якби потерпілий не метався по дорозі. Нічого не заважало ні пішоходу, ні мотоциклісту. Якби пішохід не метався на дорозі, зіткнення б не було.
У судовому засіданні досліджено письмові докази, законність, належність та достовірність яких учасниками судового провадження не оспорювалася та визнані судом допустимими, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12020040340000684:
- електронний рапорт від 05.03.2020 згідно якого, 04.03.2020 о 16.56 год. надійшло повідомлення до Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області зі служби «102» про те, 04.03.2020 о 16:55 год. за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, умовна точка. На горбатому мосту, мотоциклом збили чоловіка, який переходив міст, чоловік лежить на дорозі, мотоцикліст з дівчиною пасажиркою злетів у відбійник, потрібна карета швидкої медичної допомоги. Заявник свої дані не назвав. (а.п. 10);
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вiд 04.03.2020, відповідно до якого місцем ДТП є вул. Електрометалургів - вул. Кооперативна у м. Нікополі. Огляд проведено за наступних погодних умов: без опадів, t +10?C. Вид події: наїзд транспортного засобу на пішохода. Обстановка не змінювалась. Місце ДТП: перехрестя вулиць. Напрямок ведення огляду: від вул. Трьохсвятительська до вул. Г. Чорнобиля. Елементи вулиці, дороги: нерегульоване перехрестя. Проїзна частина: горизонтальна ділянка. Вид покриття: асфальтобетонне, сухе, чисте. Нерівність та пошкодження дорожнього покриття відсутні. Дорожнє покриття шириною 11,7 м. На вказаній ділянці - рух у двох напрямках, число смуг 1 в напрямку проведення огляду і 1 у зустрічному напрямку. Дорожня розмітка відсутня. До проїжджої частини примикають узбіччя зліва і справа. Далі за узбіччями пустир. Регулювання руху на вказаний ділянці - не регулюється. Дорожні знаки відсутні. Умови освітлення на даній ділянці руху: міське електроосвітлення. Прилади відеоспостереження на місці ДТП відсутні. Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч - відсутні. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об'єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду - відсутні. Зафіксовано локалізацію пошкоджень на транспортному засобі - мотоциклі марки «YАМАНА», права сторона. Завантаження мотоцикла - один пасажир. Гальмова система, рульове керування справні. Зовнішні світлові прилади мотоцикла «YАМАНА» - несправні, пошкодження передньої фари. Сліди шин відсутні. Відокремлені від транспортного засобу частини, деталі та інші об'єкти - фрагмент пластику на проїзній частині дороги вул. Електрометалургів. На місці ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об'єктами, предметами - відсутні. З місця події транспортний засіб - мотоцикл марки «YАМАНА», вилучений. (а.п. 11 -21);
- план-схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.03.2020. Місце пригоди вул. Електрометалургів - вул. Кооперативна у м. Нікополі. (а.п. 23);
- фото-таблиця зображень до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 04.03.2020. (а.п. 24-30);
- протокол проведення слідчого експерименту від 23.04.2020, в ході якого ОСОБА_3 розповів та показав обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.03.2020, з планом-схемою та фото-таблицею до нього. (а.п. 48-52);
- протокол проведення слідчого експерименту від 02.05.2020, в ході якого свідок ОСОБА_11 розповів та показав обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.03.2020, з планом-схемою до нього. (а.п. 56-59);
- висновок судово-медичної експертизи № 344 від 05.06.2020, згідно якого: у ОСОБА_8 , 1980 року народження по даним медичних документів виявлені тілесні ушкодження у вигляді - черепно-мозкової травми, забію головного мозку ІІ ступеня, геморагічного забію лобної частки мозку, перелому лобної кістки зліва з переходом на передню та задню стінки фронтальної пазухи, перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи та лівої виличної кістки, забитої рани верхньої повіки лівого ока, крововиливів навколо обох очей, закритого перелому правої стегнової кістки у нижній третині, закритих переломів правої великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (згідно пункту 2.1.3 підпункту «б» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети, в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному у постанові слідчого. Згідно наданої медичної карти стаціонарного хворого № 347 КЗ «Нікопольської МЛ № 1» є запис: «Алконт 0,0%о от 04.03.2020 - ознак сп'яніння не виявлено.». До висновку експерта додано схему ушкоджень. (а.п. 72-75);
- висновок судової автотехнічної експертизи № 19/104-17/1/4/174 від 15.05.2020, згідно якого:
1. Варіант механізму ДТП № 1 (за свідченнями ОСОБА_3 ). В діях водія ОСОБА_3 з керування мотоциклом «YАМАНА», вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку із настанням події ДТП.
2. Варіант механізму ДТП № 2 (за свідченнями ОСОБА_12 ). В діях водія ОСОБА_3 з керування мотоциклом «YАМАНА», вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку із настанням події ДТП. (а.п. 82-85).
Оцінка доказів судом
Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Сам факт ДТП та як результат спричинення тілесних ушкоджень потерпілому обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує.
Набуття особою права керування транспортними засобами унормовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511). Держава, надаючи це право особі, яка бажає його набути, встановлює перед нею певні умови та зобов'язує їх виконати. Однією з таких умов є обов'язок особи підтвердити свої знання встановлених правил та дотримуватися їх. Виходячи з того, що у національному законодавстві транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, на водія як особу, яка набула право керування ним, покладається особливий тягар дотримання цих правил.
Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, суд констатує, що сторона захисту не заперечує, що ОСОБА_3 за вищевказаних обставин був учасником дорожнього руху. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» чітко передбачені обов'язки учасника дорожнього руху, серед яких є також і обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Отже обов'язок учасника дорожнього руху, яким на момент дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_3 , знати і неухильно виконувати вимоги ПДР чітко визначений у національному законодавстві.
Даючи оцінку поясненням обвинуваченого, суд не бере до уваги покази ОСОБА_3 про те, що в даній ДТП, він не мав можливості шляхом гальмування, попередити скоєння наїзду на пішохода, так як він побачив пішохода лише за 12 м. та ДТП сталася з вини пішохода. Ці пояснення дані ним з метою ухилення від кримінальної відповідальності та на увагу не заслуговують, бо суперечать іншим встановленим та перевіреним судом доказам.
Так, висновком судової автотехнічної експертизи спростовуються твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не порушував правила безпеки дорожнього руху, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини потерпілого, який порушив правила дорожнього руху.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи в діях водія ОСОБА_3 з керування мотоциклом «YАМАНА», вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку із настанням події ДТП.
Висновок судової автотехнічної експертизи не викликає будь-якого сумніву у своїй об'єктивності, науковості, обґрунтованості, базуються на дослідженні даних отриманих під час досудового розслідування.
ОСОБА_3 в умовах ДТП мав технічну можливість запобігти зіткненню.
Для надання оцінки дій потерпілого - пішохода ОСОБА_8 суд враховує вимоги положення розділу 4 Правил дорожнього руху «Обов'язки і права пішоходів».
Згідно п. 4.7 Правил дорожнього руху, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах …
Відповідно п. 4.17 Правил дорожнього руху пішоходам забороняється:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
Судом встановлено, що пішохід - потерпілий ОСОБА_8 , перетинав проїзну частину у забороненому місці. Той факт, що пішохід ОСОБА_8 , перетинав проїзну частину у забороненому місці, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов'язаний був виконати вимогу пункту 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Досліджені в ході судового розгляду докази узгоджуються між собою щодо обставин порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні докази при ухваленні вироку.
Аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно яких, він повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. З технічної точки зору його дії, перебувають в причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою.
Недотримання ОСОБА_3 таких правил безпеки дорожнього руху призвело до наїзду на пішохода, який переходив проїзну частину у забороненому місці.
Доводи захисту про те, що дорожньо-транспортна пригода сталась лише в результаті невиконання потерпілим ОСОБА_8 Правил дорожнього руху, суд визнає безпідставними.
Суд не погоджується з доводом про те, що протиправність дій потерпілого пішохода ОСОБА_8 виключає винуватість засудженого ОСОБА_3 . Факт, що потерпілий (який переходив проїзну частину у забороненому місці) створив небезпеку для дорожнього руху судом не встановлено. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_3 зобов'язаний був виконати вимогу пункту 12.3 Правил дорожнього руху і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Про це свідчить і висновок судової автотехнічної експертизи 19/104-17/1/4/174 від 15.05.2020, у якому чітко зазначено, що саме водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР та мав технічну можливість запобігти ДТП. Таким чином, перебування пішохода на проїзній частині дороги, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.
Вказане повністю узгоджується з висновками викладеними у Постанові Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 10 грудня 2019 року, справа № 759/2926/16-к та Постанові Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 15 травня 2020 року, справа № 668/2604/15-к.
Таким чином з урахуванням отриманих та проаналізованих доказів: показів обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджених матеріалів кримінального провадження, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, необережними діями ОСОБА_3 було порушено Правила дорожнього руху під час керування транспортним засобом, провина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю.
В діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність його дій вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору, перебуває у причинному зв'язку з наїздом на пішохода ОСОБА_8 .
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Винуватість ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.
Призначення покарання
При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що обвинувачений, керуючи транспортним засобом - мотоциклом, який хоча й був технічно-справним, порушив вимоги ПДР. Також суд ураховує, що наслідком ДТП є спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
Також суд враховує особу винного. Так, ОСОБА_3 , судимості не має (а.п. 102). Є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (а.п. 101). Не працює. Має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 105). Одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога ОСОБА_3 не перебуває (а.п. 103-104).
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України відсутні.
Суд звертає увагу на відсутність щирого каяття у обвинуваченого.
Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Обвинувачений упродовж більш ніж двох років не спромігся хоча б частково відшкодувати спричинену потерпілому шкоду.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України відсутні.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання про додаткове покарання, суд враховує наступне.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережний, тяжкий злочин наслідком якого є спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, під час його вчинення у стані алкогольного сп'яніння не перебував, суд вважає необхідним застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Разом з тим, зваживши на обставини, що обвинувачений вчинив необережний злочин, під час його здійснення у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував, після зіткнення місце ДТП не покидав, позицію потерпілого, який не наполягав на застосуванні до обвинуваченого покарання у виді реального позбавлення волі, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, тому вважає можливим застосувати щодо нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов'язки, передбачені п. 1), 2) ч. 1 ст. 76 КК України.
Приходячи до такого висновку, суд враховує поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яке охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Вирішення цивільного позову
Потерпілим ОСОБА_8 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , згідно якого він просить суд стягнути з ОСОБА_3 спричинену майнову шкоду у сумі 66 000 грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Позиція сторін стосовно заявленого цивільного позову
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 просив задовольнити позовні вимоги. Посилався на обставини викладені в позовній заяві.
Так потерпілий ОСОБА_8 вказує, що 04.03.2020 внаслідок наїзду на нього мотоцикла під керуванням ОСОБА_3 йому були спричинені тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості. Він змушений був проходити курс лікування та купувати ліки. Витрати на лікування, медичні послуги та реабілітаційні заходи становлять 66 000 грн. Крім того, в результаті протиправних дій відповідача йому заподіяна і моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях; в порушенні звичного та нормального способу його життя. Спричинену моральну шкоду оцінює в 50 000,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні цивільний позов потерпілого не визнав, вважаючи, що саме поведінка потерпілого стала причиною ДТП.
При вирішенні цивільних позовів суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», (зі змінами та доповненнями) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з роз'яснень, наданих у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розглянувши вимоги цивільного позову, суд вважає, що останній слід задовольнити частково, виходячи із наступного.
І. Щодо позовних вимог ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим поніс витрати на лікування. Майнову шкоду в сумі 66 000 грн. 00 коп. потерпілий просить суд стягнути з ОСОБА_3 .
Потерпілий ОСОБА_8 в мотивувальній частині тексту позову спочатку вказує, що сума понесених ним витрат на лікування становить 65 819 грн. 77 коп., потім вказує суму 66 000 грн., яку і просить стягнути з обвинуваченого.
Суд звертає увагу на ту обставину, що деякі фіскальні чеки є не читабельними.
Суд вважає доведеними відповідними фіскальними чеками витрати на лікування в сумі 46 170 грн. 24 коп.
Вимоги про стягнення 19 829 грн. 76 коп., задоволенню не підлягають оскільки, потерпілим у вказану суму включені: вимоги про відшкодування витрат на придбання медикаментів та медичних виробів, без підтвердження їх призначення; вимоги про відшкодування витрат на придбання препаратів через погану копію фіскального чеку, нерозбірливу назву препарату; чеки про здійснення плати без зазначення призначення платежу. Також потерплим не надано доказів, про те, що окремі препарати були призначені лікарем саме у зв'язку з лікуванням в наслідок травмуванням під час ДТП, яка мала місце 04.03.2020, а також того, що деякі ліки є замінниками.
Суд вважає доведеними наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, фіскальними чеками, витрати на лікування і вказана сума становить 46 170 грн. 24 коп.
ІІ. Щодо позовних вимог ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 9. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_8 було спричинено моральну шкоду, що виразилась в фізичному болю, душевних стражданнях, вимушених змінах в його житті внаслідок ушкодження здоров'я, необхідності проходження курсу лікування.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілому спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження його здоров'я, що потягло за собою лікування, було змінено звичний уклад його життя, внаслідок чого він переносив певні моральні страждання. Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання. Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких потерпілий зазнав, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов'язаних з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що підлягає відшкодуванню на користь потерпілого ОСОБА_8 моральна шкода в розмірі 40 000 грн.
При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 04.03.2020, за участю транспортного засобу мотоциклу марки «YАМАНА», без реєстраційного номерного знаку, який належить ОСОБА_3 , та яким на момент вчинення дорожнього транспортної пригоди керував ОСОБА_3 , цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу, не застрахована.
Враховуючи загальні норми ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності в таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля, чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталася ДТП.
Статтею 1187 ЦК України встановлено відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вирішуючи питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК, слід визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну).
Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку.
У свою чергу матеріальна, або фактична, ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлений цивільним позивачем майнова та моральна шкода підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 , як власника та фактичного користувача транспортного засобу, та винної особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Вирішення питання про запобіжний захід
Строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді домашнього арешту по цьому кримінальному провадженню скінчився.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирішення питання про долю речових доказів та арештованого майна
Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України
Речовий доказ:
- мотоцикл марки «YАМАНА», без реєстраційного номерного знаку, номер рами НОМЕР_1 , який знаходяться на зберіганні на території Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Станіславського, 1 - повернути власнику та користувачу ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання щодо арештованого майна.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровська від 18.03.2020 на мотоцикл марки «YАМАНА», без реєстраційного номерного знаку, номер рами НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_3 - скасувати.
Вирішення питання про процесуальні витрати
Суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи, згідно довідки, в сумі 980 грн. 70 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченню за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п 1), 2) ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період випробувального терміну періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 закінчився.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 у відшкодування матеріальної шкоди 46 170 (сорок шість тис. сто сімдесят) грн. 24 коп. та моральної шкоди 40 000 (сорок тис.) грн., а всього 86 170 (вісімдесят шість тис. сто сімдесят грн.) 24 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Речовий доказ:
- мотоцикл марки «YАМАНА», без реєстраційного номерного знаку, номер рами НОМЕР_1 , який знаходяться на зберіганні на території Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Станіславського, 1 - повернути власнику та користувачу ОСОБА_3 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровська від 18.03.2020 на мотоцикл марки «YАМАНА», без реєстраційного номерного знаку, номер рами НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_3 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 70 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку у суді.
Суддя: ОСОБА_1