Справа № 202/3514/22
Провадження № 1-кс/202/2694/2022
11 липня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62022050010000344 від 09.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62022050010000344 від 09.07.2022 року.
З клопотання убачається, що в провадженні Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Краматорську, знаходяться матеріали кримінального провадження №62022050010000344 від 09.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.07.2022 року, близько 20 год. 20 хв., до ІНФОРМАЦІЯ_1 командуванням військової частини НОМЕР_1 для освідування на стан алкогольного сп?яніння було доставлено військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме, старшого сержанта ОСОБА_4 та штаб-сержанта ОСОБА_5 .
Після встановлення факту перебування останніх у стані алкогольного сп'яніння було прийнято рішення помістити вищевказаних військовослужбовців до кімнати тимчасового затримання, тим самим незаконні дії останніх були припинені. В момент поміщення військовослужбовців до кімнати затриманих, штаб-сержант ОСОБА_5 почав чинити злісний опір патрулю, лаятись нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою військовослужбовцям військової служби правопорядку, а саме, штаб-сержант ОСОБА_5 почав хапати за одежу та вдарив кулаком в грудну клітину капітана ОСОБА_6 .
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 підтвердив факт неправомірних дій з боку військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_5 .
Таким чином, в ході досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 404 КК України.
10.07.2022 року старшим слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_7 , на підставі письмової заяви потерпілого ОСОБА_6 було здійснено огляд його футболки, котру в подальшому вилучено.
10.07.2022 року постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_7 футболку, котра належить потерпілому ОСОБА_6 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, є достатні підстави вважати, що оглянутий та вилучений вказаний вище предмет в разі не накладення на нього арешту буде втрачений для досудового розслідування шляхом його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження.
Вилучений в ході огляду предмет має істотне значення для кримінального провадження та може бути використаний при проведенні досудового розслідування як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та, враховуючи, що іншими способами довести обставини в ході досудового розслідування не надається можливим.
Окрім того, вказана футболка вилучена для призначення та проведення відповідних судових експертиз.
Також встановлено володільця (користувача) зазначеної речі, яким є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , (телефон НОМЕР_2 ).
У зв'язку з викладеним, прокурор просив накласти арешт на майно, яке було вилучено 10.07.2021 року під час огляду потерпілого ОСОБА_6 , а саме, на тактичну футболку, котра належить потерпілому на праві власності, з позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним предметом.
Дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин, виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Краматорську, знаходяться матеріали кримінального провадження №62022050010000344 від 09.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України.
Відповідно до протоколу огляду від 10.07.2022 року був проведений огляд тактичної футболки світло-зеленого кольору типу «Оліва», в ході якого вказану футболку поміщено до сейф-покету за №В0058796 та опечатано пояснювальною запискою слідчого.
Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Краматорську, ОСОБА_7 від 10.07.2022 року футболку, котра належить потерпілому ОСОБА_6 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №62022050010000344 від 09.07.2022 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 167 КПК України встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5 та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
В порушення вищевказаних норм діючого КПК України в клопотанні прокурора не викладено обставин, чи є обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, і яким саме. Прокурором у клопотанні жодним чином не обґрунтовано необхідність накладення арешту на вилучене майно, не зазначено, які конкретно відомості містить вилучене майно, на яке необхідно накласти арешт, для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, має значення вказане майно, а лише перелічено норми кримінального процесуального закону щодо накладення арешту на майно.
З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
В даному випадку прокурором не доведено жодного із цих пунктів та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнятимуться завдяки цьому арешту, в чому полягає неможливість вчинення будь-яких інших дій по відношенню до майна, на яке просить накласти арешт, і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.
Таким чином, у зв'язку з викладеним, клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту.
З огляду на зазначене, приходжу до висновку про необхідність повернення клопотання прокуророві для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62022050010000344 від 09.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України, а саме, на футболку, котра була вилучена під час огляду10.07.2022 року, та належить ОСОБА_6 , повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1