Номер провадження: 33/813/721/22
Номер справи місцевого суду: 946/319/22
Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.
Доповідач Артеменко І. А.
11.07.2022 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Гасанвої Л.Я.к.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП,
встановив:
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді попередження, стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн.
Відповідно до протоколу №010000114 про адміністративне правопорушення від 10.01.2022 року, складеного начальником оперативного відділу Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» Кочколовим І.І., 29.12.2021 року в м. Ізмаїлі Одеської області під час догляду посилки, яка надійшла ув'язненому ОСОБА_2 від громадянина ОСОБА_1 , було виявлено та вилучено три мобільних телефона, купюра номіналом 200 гривень, що є забороненими для використання ув'язненими предметами, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вищенаведеною постановою, 25.05.2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направивдо суду апеляційну скаргу, в якій просить у зв'язку із тяжким матеріальним становищем скасувати постанову суду першої інстанції у частині стягнення судового збору.
Щодо поважності пропуску ним строку на подання апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувану постанову було оголошено у його відсутності та було отримано ним лише 20.05.2022 року після його направлення ним до суду відповідного клопотання.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд встановив наступне.
Судом апеляційної інстанції, з метою встановлення права на справедливий суд, забезпечення завдання КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, дотримання принципу здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності, досліджено матеріали справи, з яких апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно положень ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Оскільки матеріали справи не містять доказів отримання апелянтом оскаржуваної постанови раніше ніж, як зазначено у апеляційній скарзі, 20.05.2022 року апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню для забезпечення права особи на доступ до правосуддя.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд встановив наступне.
Приймаючи оскаржувану постанову, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області зазначив, що аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дає підстави суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, та про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 вини у його вчиненні, враховуючи характер вчиненого правопорушення, застосував до ОСОБА_1 стягнення у виді попередження, та на підставі вимог ч. 1 ст. 401 КУпАП, та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Апеляційний суд погоджується із таким висновок суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 188 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань - прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів.
Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 намагався передати ув'язненому заборонені речі, а саме, три мобільних телефона та грошові кошти - купюру номіналом 200 гривень.
Обставини спроби ОСОБА_1 передачі особі, яку тримають у слідчому ізоляторі, заборонених предметів також підтверджується:
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення;
- рапортом оперуповноваженого ОВ лейтенантом вн.сп. ОСОБА_3 ,
- актом догляду посилки, та іншими матеріалами справи.
Аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дає підстави суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 в його вчиненні.
З урахуванням викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП.
З постанови суду вбачається, що при визначенні виду та міри адміністративного стягнення у вигляді попередження, як альтернативного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 188 КУпАП, судом першої інстанції були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Зокрема, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, який апеляційний суд вважає обґрунтованим, що для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення у виді попередження, оскільки в даному випадку таке стягнення повністю досягне мети його застосування, відтак вістуні і підстави для застосування більш суворого стягнення, передбаченого санкцією ст. 188 КУпАП, а саме штрафу з конфіскацією заборонених предметів.
Згідно з приписами частини сьомої ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Так, ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення з нього судового збору з підстав його тяжкого матеріального становища.
Стаття 8 ЗУ «Про судовий збір» містить перелік умов за наявності яких, враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити особу від сплати судового збору.
Зокрема, п.1 ч.1 вищенаведеної статті перебачено, що суд може звільнити особу від сплати судового збору якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Тим не менш, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не надає апеляційному суду доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, попри відповідні посилання.
Вивчивши подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, а також надані у її обґрунтування докази, апеляційний суд критично відносить до викладених апелянтом обставин та зауважує, що надана апелянтом «Выписка из истории амбулаторного больного» не може вважатись належним, допустим та достатнім доказом його матеріального стану.
Тож, зважаючи на те, що ОСОБА_1 жодних доказів джерела та розміру власних доходів надано не було, апеляційний суд вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини не є такими, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору.
Згідно Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року, із змінами, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплаті підлягає судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, що на день ухвалення оскаржуваної постанови складав 496,20 грн.
Тож, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції як в частині визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, так і в частині стягнення з нього судового збору.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду І.А. Артеменко