Справа № 465/8859/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/862/21 Доповідач: ОСОБА_2
04 липня 2022 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою загальною освітою, неодруженого, на утриманні дітей не має, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,обвинуваченого за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10
потерпілої ОСОБА_9
вироком Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2021 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п.6, ст.187 ч.4 КК України та призначено покарання по ст. 115 ч.2 п.6 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна; по ст. 187 ч.4 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого покарання остаточно призначено до відбування 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
Строк відбування покарання відраховувати з моменту фактичного взяття під варту, а саме з 09.07.2013 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення у період з 09.07.2013 р. по 28.05.2014 р. включно, та період з 24.06.2015 р. по 26.12.2018 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі, строк застосування до нього примусових заходів медичного характеру, а саме у період з 29.05.2014 р. по 23.05.2015 р. у співвідношенні: один день застосування примусових заходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі.
Після вступу вироку в законну силу взяти під варту ОСОБА_8 та направити для реального відбування покарання.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої завдану матеріальну шкоду у розмірі 4697, 90 грн. та моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.
У решті вимог відмовлено.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду, обвинувачений 6 липня 2013 року близько 21 години 30 хвилин, достовірно знаючи, що його прабаба ОСОБА_11 знаходиться за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_2 , де зберігає свої грошові кошти (пенсію і заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства останньої, з корисливих мотивів, з метою заволодіння її грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи родинні стосунки, шляхом обману і зловживання довірою потерпілої зайшов у згадану вище квартиру.
Обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиною метою вбивства ОСОБА_11 , розуміючи характер своїх дій і бажання настання тяжких наслідків у вигляді смерті останньої, вчинив розбійний напад на потерпілу, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи її опір, позбавляючи останню можливості закликати на допомогу, завдав їй кулаками рук і ногами у взутті множинні удари в голову та інші ділянки її тіла, а також здавлюючи руками її шию, закриваючи руками просвіти отворів рота і носа, заподіяв ОСОБА_11 , згідно з висновком судово-медичної експертизи за №553/2013 від 20.08.2013, тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці очей, більше справа, в ділянці рота справа, на шиї спереду справа, в ділянці підборіддя спереду і зліва, в ділянці правої ключиці, яремної ямки (над руків'ям груднини), на руках, на правій гомілці, на поясниці справа, на сідницях, в ділянці правої пахової складки, в правій скроневій ділянці, підшкірних крововиливів - по одному велико-плямистому в правій скроневій (в ділянці відміченого синця) і в потиличній ділянці зліва, в ділянці лівої лопатки, на зовнішньо-задній поверхні верхньої і середньої третини правого стегна, просочуючих крововиливів в м'які тканини в ділянці між ріжками під'язикової кістки і щитоподібним хрящем справа і зліва, кінчика язика, на слизовій оболонці нижньої губи справа, майже суцільного крововиливу в сполучні оболонки правого ока, крапкових крововиливів у сполучні оболонки лівого ока, на серці і на легенях, двох поверхневих ран у ділянці правого ока на межі з виличною ділянкою, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді діапедезних крововиливів в м'які мозкові оболонки потиличної і скроневої часток справа, тім'яної і скроневої часток зліва, з нерівномірно вираженим набряком головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя як в момент спричинення, так і в після травматичному процесі, а також тілесні ушкодження - крововиливи в ділянці каротидних вузлів сонних артерій справа і зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, являлись небезпечними для життя в момент заподіяння і в даному випадку спричинили смерть потерпілої, тобто умисно вбив ОСОБА_11 , яка померла на місці події.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив, заволодів майном ОСОБА_11 - грошовими коштами у розмірі 4697 гривень 90 копійок, після чого втік з місця події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Не погоджуючись із даним вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Вважає, що вина ОСОБА_8 не доведена, а все обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях та домислах, так як обвинувачений своєї вини у скоєнні інкримінованого злочину не визнав, ОСОБА_11 є прабабусею обвинуваченого і у них були теплі родинні відносини. До того ж, потерпіла до своєї загибелі всі свої заощадження передала на церковні потреби, а тому у обвинуваченого не було підстав вбивати чи грабувати свою прабабцю.
Крім того, ОСОБА_8 працював та отримував заробітну плату, мав державну пенсію по втраті годувальника та його мати постійно допомагала йому коштами, а отже обвинувачений мав усі необхідні фінансові блага, а тому не доведений його умисел на вбивство ОСОБА_11 з корисливих мотивів.
Посилається на те, що судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Всі пояснення свідків, зазначені у вироку, є перекрученими та не співпадають із протоколами їх допиту та їх поясненнями у суді.
Зазначає, що ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду справи не встановлено точної дати вчинення злочину, зокрема в обвинувальному акті вказано про вчинення злочину 06.07.2013 р., а із висновку судово-медичної експертизи № 553/2013 убачається, що смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтві про смерть також зазначена дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також зазначає, що в протоколі огляду місця події від 08.07.2013 р. вказано, що двері в квартиру ОСОБА_11 були без пошкоджень, що не відповідає фотографіям, доданих до протоколу огляду, про факт пошкодження дверей підтвердила й потерпіла ОСОБА_9 .
Згідно протоколу обшуку у квартирі не вилучено жодного предмету, який би вказував на причетність обвинуваченого у вчиненні злочину, що дає підстави вважати, що наявні у справі докази, не встановлюють винуватість ОСОБА_8 , а відтак пред'явлене обвинувачення є недоведеним.
Захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції, визнати невинним ОСОБА_8 в інкримінованому обвинуваченні та закрити провадження у справі.
Посилається на те, що вина ОСОБА_8 не доведена, а речові докази досліджувались судом через чотири місяці після їх знищення та були підставою для визнання останнього винним у вчиненні злочину. Проте, ні обвинуваченням, ні показами свідків не підтверджено і не доведено вину ОСОБА_8 у проникненні ним у житло ОСОБА_11 та позбавлення її життя з корисливих мотивів. Всі надані обвинуваченням докази є сумнівними і недопустимими і не підтверджують його вини.
Вказує на те, що в обвинуваченого не було фінансового скрутного становища, а тому не було підстав вчиняти злочин з корисливих мотивів.
Всі слідчі дії проводились без участі обвинуваченого і без участі його захисника, що є грубим порушенням прав ОСОБА_8 на захист. Висновок суду ґрунтується на припущеннях, домислах, відеозаписах від 07.07.2013 р., слідчих діях, здійснених з порушенням методики та права на захист, не допитавши при цьому експертів, що свідчить про недоведеність вини обвинуваченого.
В період перебування ОСОБА_8 у КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», до нього було застосовано запобіжний захід, а не заходи медичного характеру, а тому таке перебування в силу кримінального судочинства прирівнюється до тримання під вартою, а строк зараховується 1 день перебування у даному закладі до 2 днів позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок скасувати та постановити виправдальний вирок. Вказує на висновок судово-медичної експертизи № 208/2013, де вказано про те, що ДНК ОСОБА_8 у померлої не виявлено слідів крові ОСОБА_8 і на полімерних кільцях ножиць та рулоні липкої стрічки (висновок експерта від 30.07.2013 № 10/316), що свідчить про відсутність вини останнього.
Крім того, вказує на те, що покази свідків, вказані у вироку суду не відповідають дійсності, не є логічними, суперечливі. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повністю спростовують його вину у вчиненні злочину.
Зазначає, що у нього не було фінансової скрути, і судом не встановлено, за які кошти ним був придбаний телефон, вказаний у вироку суду.
Також посилається на те, що суд досліджував речові докази, які на той час були знищені, що суперечить вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства.
Вважає, що вина його не доведена належними та допустимими доказами. Вважає, що суд першої інстанції неповно та неналежно дослідив усі докази, зібрані у справі. Описані в вироку покази свідків не відповідають дійсності. Суд не взяв до уваги, що з 2010 року у обвинуваченого відкрита трудова книжка, а з липня 2007 року по 31.08.2013 року він отримував пенсію по втраті годувальника в сумі 940 грн., працював в магазині ПУМА, отримуючи зарплату вищу від середньої на той час по Україні 2500 грн. в місяць, проживав з матір'ю, яка працювала, вчився на контрактній основі в ЛІЕТ. Фінансової скрути в нього не було, а відповідно і мотивів до вбивства ОСОБА_11 . Обвинуваченням і судом не доведено, за які кошти він придбав телефон і планшет. Також зазначає, що показання свідків не є логічними, суперечливі та описані у вироку згідно протоколів, а не допиту безпосередньо свідків у суді. Тому викликають великий сумнів в неупередженості і законності розгляду справи.
Згідно акту Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2021 р. під час судових засідань був відсутній звук, у зв'язку з технічним збоєм звукозаписувального пристрою "Аккорд", а саме 27.07.2018, коли допитувався свідок ОСОБА_15 та 26.12.2018, коли допитувались свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь , відтак просить його виправдати у пред'явленому обвинуваченні.
Прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильними застосуванням вимог кримінального законодавства та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити за вчинення злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Керуючись ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим призначити остаточне покарання 13 років позбавлення волі. Конфіскувати в ОСОБА_8 усе нерухоме майно.
В решті вирок залишити без змін.
Вказує на те, що призначене судом першої інстанції покарання є за м'яким, так як обвинувачений після вчинення злочину активно вчиняв дії щодо приховання свого злочину, а саме поклав тіло у коробку від велосипеда, яку попередньо підготував, внаслідок чого дані обставини суттєво обтяжують діяння засудженого.
Зазначає, що судом не надано належної оцінки, що в ході досудового розслідування та судового засідання обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав та відмовився надавати будь які покази. До того ж злочин був вчинений з корисливих мотивів, що також обтяжує вчинені діяння обвинуваченим.
Потерпіла ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині часткового задоволення цивільного позову та постановити в цій частині новий вирок про стягнення з обвинуваченого на її користь моральної шкоди у розмірі 1 500 000 гривень та матеріальну шкоду.
Посилається на те, що за час судового розгляду справи її стан здоров'я та стан здоров'я її чоловіка суттєво погіршився внаслідок фізичних душевних страждань, їх спосіб життя погіршився через втрату дорогої людини, в подальшому вона та її чоловік потребують вартісного лікування, а встановлений судом розмір моральної шкоди є занадто малий для необхідного їй з чоловіком подальшого лікування і нічим не обґрунтований.
Вважає, що розмір відшкодування, визначений судом не відповідає ступеню її моральних страждань. Судом не враховано, що завдана моральна шкода призвела до зміни її з чоловіком звичайного укладу та способу життя через необхідність постійного медичного лікування, глибину і тривалість завданих моральних страждань, значний розмір завданої моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона є пенсіонером, інвалідом, дитиною війни.
Заслухавши доповідь головуючого, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, потерпілої, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників, прокурора та потерпілої до задоволення не підлягають, виходячи із наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_8 дотримано.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За змістом ст. 85 цього Кодексу належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, доводиться належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду першої інстанції та яким суд надав відповідну правову оцінку.
Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_17 , який був співробітником ОСОБА_8 та показав, що 07.07.2013 працював разом із ОСОБА_8 . В цей день ОСОБА_8 на початку робочого дня попросив у свідка дозволу взяти коробку від велосипеда, яка була прямокутної форми, на запитання для чого йому ця коробка останній повідомив «для справи». Зазначив, що обвинувачений на роботу прийшов з новим мобільним телефоном. Також в ході спілкування на роботі свідок помітив, що в обвинуваченого були подряпини на обох руках, на запитання як він отримав ці ушкодження обвинувачений повідомив, що на вихідних їздив на «розборки» під час яких він подряпав руки.
Показаннями свідка ОСОБА_16 , який станом на липень 2013 року працював водієм таксі на ФОП « ОСОБА_18 », перевезення здійснював на автомобілі «Фольцваген Венто» червоного кольору. 07.07.2013 близько 22:30 отримав замовлення від диспетчера до кав'ярні « ОСОБА_19 », що була розташована на площі Міцкевича у м.Львові, при цьому диспетчер повідомила, що пасажир буде з великою картонною коробкою та необхідно, щоб був пустий багажник. Після прибуття на місце до його автомобіля підійшов невідомий на той час молодий чоловік, худорлявий, високий, був одягнений в світлий плащ. Вказана особа тягнула за собою велику картонну коробку, яка була довжиною більше 1 метра. Свідок після складання спинки заднього сидіння автомобіля вказану коробку поклав в багажник автомобіля «Фольцваген Венто» червоного кольору. Обвинувачений ОСОБА_8 сів у його автомобіль та повідомив, що потрібно їхати на вулицю Суботівську, 2, де його необхідно почекати та в подальшому їхати на АДРЕСА_3 . Коли свідок з обвинуваченим їхали в авто, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16 , що коробка йому потрібна для того щоб поховати пса, перевозить її так пізно, бо цілий день працював, крім цього обвинувачений розмовляв по телефону, зміст розмов свідок не пригадує.
В суді першої інстанції свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 впізнали обвинуваченого ОСОБА_8 .
Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка пояснила, що працює листоношею та 04.07.2013 спільно з листоношею ОСОБА_21 приносила ОСОБА_11 пенсію у розмірі 2 547 гривень., яку ОСОБА_11 завжди перераховувала та розписувалася у відомостях. Крім цього, ОСОБА_11 якось розказувала що у неї хтось забирає гроші.
Показаннями свідка ОСОБА_22 , який працював в магазині «Мойо» продавцем-консультантом. Так, у вечері до нього прийшов обвинувачений та забрав планшет, і купив телефон. Свідок зазначив, що особисто ОСОБА_8 не знає, бачив такого лише один раз, та такий розраховувався готівкою.
Щодо доводів сторони захисту про те, що судом першої інстанції не взято до уваги показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , то слід зазначити, що дані свідки не були очевидцями події, їм не були відомі будь-які обставини вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, окрім того дані свідки не заявлялись стороною захисту на досудовому розслідуванні. Свідки, лише дали свою характеристику обвинуваченому ОСОБА_8 та вбитій його прабабці ОСОБА_11 . Жодних істотних обставин справи даним свідкам не було відомо. Відтак суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги показання даних свідків.
Щодо доводів сторони захисту про те, що пояснення свідків, зазначені у вироку, є перекрученими та не співпадають із протоколами їх допиту та їх поясненнями у суді, то слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Таким чином, доводи сторони захисту про перекручення судом першої інстанції показань свідків та неправильне їх відображення у вироку є голослівним, безпідставним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції, допитавши свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 безпосередньо в судовому засіданні, належним чином відобразив у вироку показання даних свідків, давши їм належну правову оцінку.
Окрім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 стверджується даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2013 р. Так свідок ОСОБА_23 впізнав на фото №3 ОСОБА_8 , як особу, яку 07.07.2013 близько 20 години на авто таксі він перевозив від ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» у центральну частину м.Львова до кав'ярні «Глорія Джинс», який був одягнений у плащ світлого кольору і мав картонну коробку.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2013 р. вбачається, що свідок ОСОБА_16 впізнав на фото № 3 ОСОБА_8 , як особу, яку він 07.07.2013 починаючи із 22:45 і закінчуючи 08.07.2013 близько 01:00 перевозив на авто таксі від кавярні «Глорія Джинс» до вул. Суботівської, 2 в м.Львові звідки до вулиці Володимира Великого 5 у м. Львові звідки до нічного клубу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » при цьому дана особа була одягнута у плащ світлого кольору і мала велику порожню коробку.
Даними протоколу огляду місяця події від 08.07.2013 (з фототаблицею) підтверджено, що саме в квартирі АДРЕСА_2 . В ході огляду вказаної квартири встановлено, що двері в квартиру без ознак пошкодження (не пошкоджували). В квартирі виявлено паперову коробку розміром 130/80/20, на коробці наявне зображення велосипеду на верхній лівій частині коробки велике червоне зображення неправильної форми (як і на відео). Вказана коробка перев'язана липкою стрічкою, при розпакуванні коробки виявлено труп ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ознаками насильницької смерті. На відстані 40 сантиметрів від вказаної коробки виявлено рулон прозорого скотчу діаметром 10 сантиметрів який був частково розкручений. Також в ході огляду місця події у кімнаті де знаходилась вказана коробка на бильці ліжка знаходились металеві ножниці з пластиковими ручками. Крім цього у вказаній кімнаті на столі знаходилась полімерна папка синього кольору.
Відповідно до протоколу огляду трупа ОСОБА_11 , від 09.07.2013 року у ОСОБА_11 було виявлено те, що множинні тілесні ушкодженням.
Висновком дактилоскопічної експертизи за №4/579 від 12.07.2013 року стверджено, що , на поверхні рулону прозорої липкої стрічки виявлено слід пальця руки, залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_8 .
Висновком молекулярно-генетичної експертизи за №10/316 від 30.07.2013 року доведено, що генетичні ознаки клітин із ядрами у змиві із полімерних кілець ножиць збігаються із генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 .
Висновком дактилоскопічної експертизи за №4/575 від 14.08.2013 року встановлено, що на лицевій стороні полімерної паки синього кольору виявлено слід пальця руки, залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_8 .
Висновком судово-трасологічної експертизи №5/597 від 10.07.2013 року доведено, що циліндровий механізм від вхідних дверей у квартиру, вилучений 08.07.2013 за фактом вбивства громадянки ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 знаходиться у справному стані повертається ключем. На поверхнях і деталях досліджуваного механізму дії сторонніх предметів не виявлено.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 553/2013 (експертиза розпочалася 08.07.2013) трупа ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , смерть ОСОБА_11 , настала біля двох діб до експертизи її трупа внаслідок асфікції через здавлення шиї тупим або тупими предметами з одночасним закриттям просвіту верхніх дихальних шляхів стороннім тілом, а саме кров'ю, через затікання чи вдихання її в просвіт верхніх дихальних шляхів, з наступним набряком головного мозку та легень. Даний висновок спростовує доводи захисника ОСОБА_6 про те, що судом не встановлено точної дати (часу) вчинення злочину.
Окрім того, щодо не встановлення точної дати вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_8 , то колегія суддів не погоджується із даним твердженням сторони захисту, оскільки в обвинувальному акту чітко зазначено, що обвинувачений 6 липня 2013 року близько 21 години 30 хвилин, достовірно знаючи, що його прабаба ОСОБА_11 знаходиться за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_2 , де зберігає свої грошові кошти (пенсію і заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства останньої, з корисливих мотивів, з метою заволодіння її грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи родинні стосунки, шляхом обману і зловживання довірою потерпілої зайшов у згадану вище квартиру.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 1156 від 09.07.2013 року, у ОСОБА_8 , виявлено: садна - подряпини та садна на обличчі, на правій руці, садна на лівій руці, синці на грудях, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути за 3-5 діб до огляду та відносяться до легкого тілесного ушкодження, судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у громадянина ОСОБА_8 внаслідок падіння на площину немає.
На переконання колегії суддів, висновки експертиз були належно складені судовими експертами у відповідності до вимог Закону, висновки даних експертиз є чіткі та зрозумілі, були належним чином досліджені та описані судом першої інстанції у вироку, відтак, підстав для допиту експертів у судовому засіданні, як про це наголошує у своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , немає.
Окрім того, судом першої інстанції були дослідженні протокол про огляд речових доказів від 31.08.2013 та відеозаписи з камер відеоспостереження магазинів, розташованих в ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30), кав'ярні «Глорія Джинс» (м. Львів, вул. Міцкевича, 1), магазину «Продукти» (ФОП « ОСОБА_24 », вул. Володимира Великого у м. Львові).
Зокрема в ході перегляду відео з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» встановлено, що 06.07.2013 в день вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_8 виходить з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» та о 21:07 сідає у салон автобуса «ЛАЗ» синього кольору, який здійснює перевезення за маршрутом ТРЦ «Кінг Крос Леополіс» - центральна частина м. Львова.
З відео копії, знятої 07.07.2013 у приміщенні ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» вбачається що о 20:11 ОСОБА_8 одягнутий у плащ сірого кольору і штани світлого кольору, із рюкзаком темного кольору на плечах у приміщенні вказаного ТРЦ поблизу магазинів «Екстрем стайл» і «Фокстрот» бере у охоронця магазину «Фокстрот» рулон прозорої липкої стрічки, яку кладе у велику коричневу коробку прямокутної форми, після чого із вказаною коробкою, тягнучи її, направляється у напрямку до виходу із торгового центру.
Аналогічне відео, зафіксоване з камер спостереження, встановлених у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». На вказаному відео зображено як обвинувачений 07.07.2013 у вищезазначений період часу стоїть поблизу входу у вказаний магазин з великою картонною коропкою від велосипеда та спілкується з охоронником вказаного магазину. В подальшому охоронник передає йому рулон прозорої липкої стрічки і обвинувачений, тягнучи коробку віддаляється від входу в магазин.
Із камер спостереження, встановлених у приміщенні кав'ярні «Глорія Джинс» вбачається, що 07.07.2013 р., зокрема о 19:59 ОСОБА_8 вдягнутий у світлий плащ заносить в приміщення прямокутну коробку коричневого кольору, в подальшому купує сигарети і напій, а о 21:49 із вказаною коробкою, тягнучи її по підлозі, виходить із приміщення кав'ярні.
Із камери спостереження, установленої на фасаді торцевої частини будинку АДРЕСА_3 біля входу у магазин «Продукти», який належить ФОП « ОСОБА_24 » встановлено, що 07.07.2013 о 23:55 до вказаного будинку під'їжджає легковий автомобіль із шапкою «таксі», (як встановлено за результатом допиту свідка ОСОБА_16 це автомобіль «Фольцваген Венто»), із автомобіля виходить обвинувачений ОСОБА_8 одягнутий у плащ світлого кольору та водій вказаного автомобіля ( ОСОБА_16 ). Водій автомобіля «таксі» дістає із багажника коробку прямокутної форми, яку о 23.57 год. ОСОБА_8 бере у руки, та рухається в напрямку будинку АДРЕСА_3 , зникаючи із зони фіксації камер відеоспостереження. Водій авто ОСОБА_16 , тим часом сідає у салон «таксі» та чекає на ОСОБА_8 . З вказаного відео вбачається, що 08.07.2013 о 00:33 ОСОБА_8 у тому ж самому одязі сам повертається до авто, однак без вказаної коробки, з якою попередньої йшов до будинку, та автомобіль від'їжджає від будинку.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України (2012 р.).
Так, незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 його винуватість у вчиненні умисного вбивства тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , вчинене з корисливих мотивів поєднаного з розбійним нападом на ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, обсяг яких узгоджено з учасниками кримінального провадження, а саме показаннями свідків, протоколами слідчих та процесуальних дій та іншими документами та доказами, дослідженими у судовому засіданні, які ретельно перевірені та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, підстав для ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_25 у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та закриття кримінального провадження, як про це просить ОСОБА_8 та сторона захисту, у своїх апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Окрім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, належно врахував конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_8 задовільно характеризується по місцю проживання, не одружений, не працює, психічним захворюванням не страждає, однак виявляє ознаки шизотипного розладу, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, та дійшов вірного висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
Дане покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім, сприятиме досягненню основної мети покарання - виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_8 , запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для посилення покарання, як про це просить у своїй апеляційній скарзі прокурор, колегія суддів не вбачає.
Також суд першої інстанції вірно зарахував обвинуваченому ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ, у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення у період з 09.07.2013 р. по 28.05.2014 р. включно, та період з 24.06.2015 р. по 26.12.2018 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а також період застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру, а саме у період з 29.05.2014 р. по 23.05.2015 р. у співвідношенні один день застосування примусових заходів медичного характеру за один день позбавлення волі.
Щодо обґрунтованості стягнення на користь потерпілої ОСОБА_9 суми цивільного позову, то слід зазначити наступне.
Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 , суд першої інстанції у повній мірі врахував те, що протиправні дії ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв'язку з негативними наслідками, які настали для потерпілої у виді заподіяння шкоди, підстав для звільнення обвинуваченого від обов'язку по відшкодуванню заподіяної матеріальної та моральної шкоди не було.
На переконання колегії суддів сума, стягнута із обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 судом першої інстанції у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4697,90 грн. та 250 000 грн. моральної шкоди є належним чином обґрунтована, такою, що не буде занадто обтяжливою для обвинуваченого, виходячи із принципу розумності та співмірності завданої моральної шкоди потерпілій.
Підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн. апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, доводи сторони захисту, обвинуваченого, прокурора та потерпілої, викладені у апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не заслуговують на увагу.
Питання речових доказів, які були належним чином оглянуті та досліджені, вирішено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. Доводи потерпілої ОСОБА_9 , що такі не були предметом дослідження судом першої інстанції не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень вимог кримінального чи кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 потерпілої ОСОБА_9 - без задоволення, як безпідставні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 - без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4