Справа № 456/624/17
Провадження № 1-кп/456/70/2022
про відмову в призначенні комплексної імунологічно-цитологічної експертизи
11 липня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016140130002648 від 21.12.2016 відносно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, клопотання прокурора ОСОБА_4 про призначення комплексної імунулогічно-цитологічної експертизи,
В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016140130002648 від 21.12.2016 відносно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України.
В судовому засіданні стороною обвинувачення подано клопотання про призначення комплексної імунулогічно-цитологічної експертизи, в обґрунтування якого прокурор покликається на те, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_6 , знаходилась в у приміщенні коридору житлового будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 години увійшов ОСОБА_8 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та між ними, через сестру потерпілого ОСОБА_9 та її неповнолітню дочку, розпочався словесний конфлікт. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_8 , який тримав у одній руці дерев'яну палицю (топорище), а в іншій - кухонний ніж, вдарив ОСОБА_6 палицею по спині, в результаті чого їй було спричинено фізичний біль. В подальшому ОСОБА_6 , захищаючись від активного нападу, що виразився у намаганні спричинити їй тілесні ушкодження, зі сторони ОСОБА_8 , який тримаючи у руках ніж та палицю, поводив себе щодо неї агресивно, реально сприймаючи при цьому, випливаючу від протиправних дій ОСОБА_8 , загрозу для здоров'я свого та своїх малолітніх дітей, які в цей час знаходились у будинку, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, яка явно не відповідала небезпечності посягання (обстановці захисту), взяла в руки дерев'яну швабру та стала наносити нею ОСОБА_8 удари в область рук та тулуба, намагаючись прогнати його з будинку. Надалі, ОСОБА_6 , кинула дерев'яну швабру та взяла у руку дерев'яне поліно, яке знаходилося неподалік у кошику в коридорі будинку, та діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи явну невідповідність заподіюваної потерпілому шкоди небезпечності посягання, перевищуючи межі необхідної оборони, яка явно не відповідала небезпечності посягання (обстановці захисту), продовжила умисно наносити цим поліном ОСОБА_8 численні удари по руках, спині та голові. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 спричинила ОСОБА_8 синець на нижній повіці лівого ока, садно на спинці носа в верхній третині, садно на шкірі нижньої губи справа, два синці на задній поверхні правої кисті, набряк м'яких тканин та синець на шкірі майже на всьому протязі задньої поверхні лівої кисті, які згідно з висновком експерта відносяться до легкого тілесного ушкодження, а також черепно - мозкову травму, яка супроводжувалась наскрізною забійною раною лобно-тім'яної ділянки голови справа, вдавленим переломом кісток склепіння черепа справа, крововиливами під та над оболонки та в тканину правої гемісфери головного мозку, з частковою деструкцією тканин головного мозку, яка згідно з висновком експерта відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. 20.12.2016 ОСОБА_8 був госпіталізований у реанімаційне відділення Стрийської ЦРЛ, де 26.12.2016 від отриманих травм у виді тяжких тілесних ушкоджень помер. Таким чином ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, що виразилось в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони. 23.02.2017 обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України скеровано до Стрийського міськрайонного суду. 15.04.2021 стороною обвинувачення змінено обвинувачення з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, у зв'язку з чим судом постановлено новий порядок дослідження доказів у межах нового обвинувачення. У судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2022, судом досліджено письмові докази, серед яких досліджено протокол огляду місця події від 21.12.2016, а саме житлового будинку у селі Сихів Стрийського району Львівської області. Зокрема, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що при огляді будинку в коридорному приміщенні виявлено сліди речовини бурого кольору, зразки якої згідно з протоколом вилучені та додані до протоколу. Крім того, як вбачається з дослідженого у ході судового засідання висновку експерта №271 від 24.01.2017 встановлено групу крові потерпілого ОСОБА_8 . У ході судового розгляду свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачена ОСОБА_13 змінювали свої покази, надані суду, зокрема щодо місця нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 . На підставі ст.ст. 242, 332 КПК України просить призначити комплексну судову імунологічно-цитологічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи наявні на представлених для дослідженнях об'єктах клітини крові? якщо виявлено кров, то чи належить кров, надана для дослідження, людині? якщо кров (клітини крові) належить людині, то яка її видова, групова та статева належність? чи належить кров (клітини крові), виявлена під час огляду місця події від 21.12.2016 у коридорному приміщенні житлового будинку у с. Сихів Стрийського району Львівської області, ОСОБА_8 ? На дослідження експерту скерувати протокол огляду місця події від 21.12.2016 з додатками - зразками речовини бурого кольору, висновок судово-медичної експертизи №271 від 24.01.2017 (у якому зазначені дані крові потерпілого ОСОБА_8 ). Проведення судової імунологічної експертизи просить доручити Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» (вул. Пекарська, 61, м. Львів).
Крім цього прокуром ОСОБА_4 в судовому засіданні вказано про те, що в межах досудового розслідування стороною обвинувачення була перевірена єдина версія, яка існувала на той час, після зібрання відповідних доказів, а оскільки під час судового розгляду виникла інша версія сторони захисту, така повинна бути перевірена шляхом проведення експертизи. Вказала, що з метою економії процесуального часу така експертиза не була призначена на стадії досудового розслідування. Крім цього зазначила, що з висновку експертизи та показань експерта в судовому засіданні вбачається, що рана на голові у потерпілого могла кровоточити, а відтак, метою проведення експертизи є встановлення обставини, чи кров, яка була вилучена під час огляду місця події, належить потерпілому ОСОБА_8 .
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала клопотання.
Обвинувачена ОСОБА_6 заперечила клопотання про призначення експертизи.
Захисник ОСОБА_5 заперечив клопотання, вважає, що таке подане з метою затягування розгляду кримінального провадження, просить суд врахувати, що таке клопотання подане фактично через сім років після події, у органу досудового розслідування не було жодних перешкод для проведення такої експертизи на стадії досудового розслідування. Крім цього, зауважує, що здобутий в ході проведення експертизи доказ не спростує позицію сторони захисту щодо відсутності в діях його підзахисної складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України.
Суд заслухавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріли кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Відповідно до ч.1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо існують достатні підстави вважати висновок експерта необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Згідно зі ст. 243 КПК України, експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
Як на підставу для проведення експертизи, сторона обвинувачення покликається на те, що судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2022, судом досліджено письмові докази, серед яких досліджено протокол огляду місця події від 21.12.2016, а саме житлового будинку у селі Сихів Стрийського району Львівської області. Зокрема, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що при огляді будинку в коридорному приміщенні виявлено сліди речовини бурого кольору, зразки якої згідно з протоколом вилучені та додані до протоколу. Крім того, як вбачається з дослідженого у ході судового засідання висновку експерта №271 від 24.01.2017 встановлено групу крові потерпілого ОСОБА_8 . У ході судового розгляду свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачена ОСОБА_13 змінювали свої покази, надані суду, зокрема щодо місця нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
При цьому у клопотанні стороною обвинувачення не вказано та не обґрунтовано, як висновок вказаної експертизи може бути використаний як доказ, для встановлення фактичних обставин по справі, зокрема яке значення для кримінального провадження може мати даний висновок експертизи, яку прокурори просять призначити, які факти експертиза може спростувати чи підтвердити, для з'ясування яких обставин, що мають значення для кримінального провадження необхідно її призначити.
В судовому засіданні прокурором зазначено про те, що з висновку експертизи та показань експерта в судовому засіданні вбачається, що рана на голові у потерпілого могла кровоточити, а відтак, метою проведення експертизи є встановлення обставини, чи кров, яка була вилучена під час огляду місця події, дійсно належить потерпілому ОСОБА_8 .
Варто зазначити, що при цьому прокурором не наведено обґрунтованих та вагомих обставин, передбачених кримінально-процесуальним законом, які б вказували на наявність підстав для призначення експертизи у кримінальному проваджені, та не надано суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу.
Суд не оцінює здобуті в ході судового розгляду докази, на які покликається сторона обвинувачення, однак вважає, що наведених прокурором обставин недостатньо для призначення та проведення експертизи.
Беручи до уваги, що призначення комплексної імунологічно-цитологічної експертизи, для з'ясування обставин, які не містяться в переліку, визначеному ч. 2 ст. 242 КПК України, не є обов'язковим, враховуючи, що стороною обвинувачення не було надано належних та обґрунтованих доводів, які б вказували, що обставини, питання про з'ясування яких у своєму клопотанні ставить прокурор, матимуть істотне значення для даного кримінального провадження, суд приходить до висновку щодо недоцільності призначення такої експертизи.
При цьому суд зауважує, що подаючи клопотання про призначення комплексної імунулогічно-цитологічної експертизи у справі, сторона обвинувачення лише назвала норми кримінально-процесуального закону та вказала на докази, здобуті під час досудового розслідування - протокол огляду місця події та під час судового розгляду - показання свідків, не навівши при цьому жодних підстав, передбачених ст.242 КПК України, необхідних для призначення експертизи, не навела обставин, передбачених законом, за існування яких, орган досудового розслідування був позбавлений можливості призначити та провести таку експертизу на досудовому розслідуванні. Крім цього, з клопотання незрозуміло, які обставини, передбачені ст.91 КПК України можуть бути встановлені за допомогою вказаної експертизи, і що вони доводять або спростовують. Суд оцінює вказане клопотання, як таке, що подане стороною обвинувачення формально, без наявності для цього жодних підстав, передбачених законом.
Аналізуючи доводи сторони обвинувачення щодо зміни в ході судового розгляду версії сторони захисту, суд зауважує таке.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Наведена правова позиція Верховного Суду, викладена у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року.
У справі № 278/1306/17 від 08.12.2020 Верховний Суд не погодився з позицією сторони захисту, яка зводиться до того, що обвинувачений має бути виправданий, якщо тільки сторона обвинувачення не доведе всіх і кожну обставину висунутого обвинувачення. Це суперечило б самій ідеї змагального судового процесу, в якому сторонам надається можливість доводити і спростовувати обставини, які становлять предмет судового розгляду. Ситуація, коли частина обставин справи, які доводить сторона, не визнається доведеною або спростовується, є природним наслідком судового розгляду. Недоведеність певних обставин, на яких ґрунтувалось обвинувачення, не обов'язково свідчить про безпідставність обвинувачення в цілому. Судова практика має безліч випадків, коли судами змінюється правова кваліфікація злочину, інкримінованого особі, оскільки обвинуваченням не доведені певні елементи злочину або встановлені обставини, не враховані при пред'явленні обвинувачення. Безумовно, визнання судом доведеними або недоведеними певних обставин може призвести до виправдання обвинуваченої особи в тому разі, якщо судом не визнано встановленими обов'язкових елементів злочину або не підтверджено причетності обвинуваченої особи до інкримінованого діяння. Суттєва зміна обвинувачення також може позначитися на правах сторони захисту, якщо стратегія і тактика захисту суттєво залежали від обставин справи, які обвинувачення згодом змінило. У такому випадку стороні захисту має бути надано достатній час і можливості для підготовки захисту від зміненого обвинувачення.
Суд зауважує, що після зміни обвинувачення, сторонам була надана рівна можливість в доведенні переконливості, належності та допустимості доказів, здобутих в ході судового розгляду, за клопотанням прокурора судом було повністю досліджено всі докази, здобуті, як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду.
За таких обставин у Суду немає підстав вважати, що сторона обвинувачення не знала про обставину, яку вона сама доводила під час судового розгляду, зокрема про те, що під час огляду місця події було вилучено зразок речовини, який міг бути підставою для призначення та проведення експертизи, однак впродовж семи років таким своїм правом з незрозумілих для суду причин не скористалася. Таким чином, відмова у призначенні експертизи в даному випадку не порушує право сторони обвинувачення на ефективне представлення своєї позиції, оскільки таким правом сторона обвинувачення, згідно правових приписів КПК України на стадії досудового розслідування не скористалася.
Не вдаючись до оцінки доказів, суд відхиляє доводи сторони захисту про належність та допустимість доказів з причин відсутності повноважень на оцінку таких на стадії вирішення питання про призначення експертизи.
У справі № 335/8945/16-к від 18.10.2018, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законний інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Однак, сторона обвинувачення під час досудового розслідування не скористалася своїми правами на призначення та проведення тих експертиз, які вважали за потрібне, намагаючись перекласти цю функцію на суд. Заслуговує на увагу те, що згідно ст. 91 та 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов'язок доказування покладається на слідчого та прокурора . Натомість визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, стороною обвинувачення було складено обвинувальний акт та направлено до суду.
З наведених висновків Верховного Суду вбачається, що призначення та проведення експертизи на стадії судового розгляду, у випадку, коли в органу досудового розслідування була така можливість під час досудового розслідування, і призначення такої не є обов'язковим в розумінні КПК України, свідчить про перекладення на суд функції обвинувачення, що є неприпустимим та свавільним з точки зору кримінально-процесуального закону.
Суд вважає, що клопотання про призначення експертизи сформульоване без урахування положень статей 242, 332 КПК України, у зв'язку з чим вони, за своєю суттю є сумнівними, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Так згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, чинний кримінальний процесуальний закон, а саме ч.2 ст.9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Тобто, даною нормою закону передбачений обов'язок саме прокурора та слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження.
Частиною 2 статті 93 КПК України перебачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
В постанові Верховного суду від 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к роз'яснено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві. Дане поняття включає повноваження суду обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення спірних правових питань. Такі повноваження суду мають виходити із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо.
До загальних засад кримінального судочинства, зокрема, належить і розумність строків (ст.7,28 КПК України).
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Поряд із цим, ВС у постанові від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к зауважує, що процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання. При цьому в ухвалі від 18.09.2018 у справі № 1-9/11 суд виходить із позиції, що законодавець чітко передбачив правила поведінки сторін у кримінальній справі на подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду, тобто учасники судового процесу мають діяти відповідно до загальних положень судового розгляду.
Суд, може призначити експертизу на підставі ч.1 ст.332 КПК України, на яку посилається прокурор, тільки у тому випадку, коли сторона обвинувачення доведе суду про неможливість звернення з таким клопотанням до слідчого судді з об'єктивних причин.
У даному ж випадку як слідчий, так і прокурор мали можливість на звернення з таким клопотанням до слідчого судді, оскільки під час досудового розслідування було здобуто об'єкти, необхідні для призначення та проведення експертизи..
Суд вважає, що сторона обвинувачення не мала жодних перешкод для призначення та проведення вказаної експертизи на досудовому розслідуванні, однак таким правом, передбаченим законом не скористалася. Кваліфікуючи дії обвинуваченої за ч.2 ст.121 КК України, впродовж судового розгляду, який триває близько шести років з таким клопотанням до суду не зверталася, натомість на стадії завершення з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, подала клопотання про призначення експертизи, не навівши жодних підстав, передбачених ст.242 КПК України, що на думку суду не сприятиме основним завдання кримінального судочинства та порушуватиме розумні строки, визначені ст.28 КПК України.
З наведеного можна зробити висновок, що під час ретельного дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, прокурор у судовому засіданні виявив неповноту слідства через відсутність даної експертизи та за допомогою суду вирішив здобути нові докази для обвинувачення, що є неприпустимим, оскільки суд під час судового провадження зобов'язаний дотримуватись принципу неупередженості та не повинен допомагати стороні обвинувачення збирати нові докази, які не були здобуті під час досудового розслідування із-за проведення поверхневого слідства.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості, і жодна з сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. (Справа «Ноймайстер проти Австрії» 1968 р.)
Враховуючи, що органу досудового розслідування, зокрема слідчому була надана можливість у вилученні об'єктів, необхідних для призначення та проведення експертизи, і слідчий не був позбавлений можливості призначити та провести по ним відповідні експертизи, а також враховуючи те, що дане клопотання прокурора направлене на збирання нових доказів обвинувачення з метою усунення неповноти досудового розслідування, тому суд доходить висновку, про необхідність залишення клопотання прокурора без задоволення.
Зважаючи на зазначені вище обставини, а також на те, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, суд не вбачає підстав для призначення комплексної імунулогічно-цитологічної експертизи.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що відмова у задоволенні клопотання про проведення експертизи не порушує засаду рівності сторін перед законом і судом. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Пунктом 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі Брандстеттер проти Австрії (BRANDSTETTER v. AUSTRIA; заява 11170/84; 12876/87; 13468/87) передбачено, що сама по собі відмова суду у задоволені клопотання про призначення експертизи не може розглядатися як порушення принципу рівності сторін.
Керуючись ст.ст. 28,242, 332 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_4 про призначення комплексної імунулогічно-цитологічної експертизи у справі за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016140130002648 від 21.12.2016 відносно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Головуючий суддя ОСОБА_1