Справа № 464/8652/21
пр.№ 2/464/483/22
12.07.2022 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/8652/21
учасники справи:
позивач Львівське міське комунальне підприємство «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»
відповідач ОСОБА_1
вимоги: стягнення боргу
представники учасників справи:
представник позивача Трофимчук О.В.
Обставини справи
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року за постачання теплової енергії в гарячій воді (приєднане теплове навантаження) у розмірі 3670,92 грн, 163,90 грн - пені, 181,22 грн - інфляційні нарахування, 44,61 грн - 3% річних, загалом 4060,65 грн, покликаючись на неналежне виконання зобов'язань.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.
Ухвалою суду від 11 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи не надходило.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, що у зазначений позивачем період не була споживачем послуг з користування тепловою енергією позивача, адже не є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з 17 березня 2020 року. Просить провадження у справі закрити за відсутності предмета спору. Указане викладено у відзиві на позов з наданням підтвердження надіслання такого іншим учасникам справи відповідно до вимог цивільного судочинства.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Мотиви та висновки суду
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що відповідач з 05 липня 2018 року по 17 березня 2020 року була власником нежитлового приміщення - перукарні по АДРЕСА_1 загальною площею 52,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1039360646101. Указане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 липня 2018 року за № 129852181, від 17 березня 2020 року № 204380508 (актуальність інформації підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 липня 2022 року № 304729293), нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу приміщення перукарні від 05 липня 2018 року та нотаріально посвідченим договором дарування приміщення перукарні від 17 березня 2020 року, обдаровуваний за яким є ОСОБА_2 .
Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року за постачання теплової енергії в гарячій воді (приєднане теплове навантаження), суд установив наступне.
Як визначено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи із приписів ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За положеннями ст.ст.319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням, що відповідачем 17 березня 2020 року відчужено спірний об'єкт нерухомості, позивачем не доведено, що на відповідача покладено обов'язок сплати за постачання теплової енергії в гарячій воді (приєднане теплове навантаження) до такого нежитлового приміщення за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року. Докази збереження за відповідачем права користування чи наявність сервітуту після дарування приміщення перукарні у матеріалах справи відсутні.
Позивачем достатніми доказами не підтверджено, хоча це є його процесуальним обов'язком, підставність заявлених вимог до відповідача та покладення на нього обов'язку з утримання неналежного їй майна.
Указаний висновок підтверджується і актом обстеження нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 на предмет постачання до нього теплової енергії, складеного 03 листопада 2020 року комісії у складі представників СРТМ (майстра, техніка) та представника споживача теплової енергії Мінусори З.С., тобто не відповідача по справі.
Щодо рішення суду про визнання укладеним договору найму житлового приміщення, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Згідно із ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи даний позов, суд також бере до уваги постанови Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 756/10472/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/, де висловлено позицію про те, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відродження у мотивувальній частині судового акта. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року у справі № 445/357/19 від 26 серпня 2020 року, яке набрало законної сили 29 вересня 2020 року, позов ЛМКП "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним задоволено. Визнано Договір № 6252/А про постачання теплової енергії в гарячій воді між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 укладеним з 05 липня 2018 року.
Водночас суд виходив з того, що власницею приміщення - будинку АДРЕСА_1 є відповідачка - ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 липня 2018 року, договором купівлі-продажу приміщення перукарні складеним в м.Львові 05 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Оскільки обставини відчуження приміщення, що мали місце 17 березня 2020 року, безпосередньо не досліджувалися і не встановлювалися Золочівським районним судом Львівської області, що убачається із мотивувальної частини судового рішення від 26 серпня 2020 року, а тому встановлені ним обставини не мають преюдиційного значення, таке рішення не має преюдиціального значення у даній справі.
За наведеного правового регулювання та встановлених конкретних обставин справи, судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивача. У порядку ст.51 ЦПК України з урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого ст.13 ЦПК України, суд позбавлений можливості за власної ініціативи замінити/залучити відповідача. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його прав, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку. Доводи позивача щодо покладення на відповідача цивільної відповідальності та стягнення заборгованості не підтверджені об'єктивними доказами, зводяться до власного суб'єктивного тлумачення обставин справи. Твердження відповідача є слушними та приймаються судом до уваги.
Необґрунтованим є прохання відповідача про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутності предмета спору, адже судом установлено безпідставність позовних вимог саме до відповідача, а не відсутність заборгованості з надання послуг узагалі.
У матеріалах справи відсутні відомості та докази, що б спростовували даний висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
Судові витрати
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору залишити по понесеним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код за ЄДРПОУ 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
Повне судове рішення складено 12 липня 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО