Справа № 336/9908/21
пр. № 2/336/1733/2022
7 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Щасливої О.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
В позові вказала, що їй та ОСОБА_3 , який є третьою особою у справі на праві приватної спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 . Зазначене право зареєстроване товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.12.2006 року.
Відповідач, який є онуком позивачки, зареєстрований в означеному будинку, але фактично в ньому ніколи не проживав. З 2010 року відповідач зі своєю родиною проживає у Полці, наміру повертатись на територію України не має, його особисті речі в будинку відсутні, витрат по оплаті житлово-комунальних послуг не несе, однак до теперішнього часу перебуває на реєстраційному обліку в спірному будинку. Перебування відповідача на реєстраційному обліку в належному позивачу житлі створює перешкоди у здійсненні нею права власності, спричиняє збитки через необхідність сплати житлово-комунальних послуг виходячи із кількості зареєстрованих осіб, тому вона просить про усунення цих перешкод шляхом позбавлення відповідача права користування квартирою. Ухвалою суду від 10.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Позивачка, належним чином повідомлена про день та час розгляду справи у судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, заяв, клопотань суду не надала.
В судове засідання 23.02.2022 року відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за місцем його реєстрації, судова кореспонденція повернулась на адресу суду за закінченням строку зберігання. Розгляд справи у відповідності до норми ст. 223 ЦПК України відкладено для повторного виклику відповідача.
07.04.2022 року розгляд справи не відбувся, головуючий суддя перебувала у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 107.07.2022 року відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України, відзив на позов не подав. В зв'язку із чим, причина неявки відповідача визнана судом неповажною.
У відповідності до ст.ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Учасники справи зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, в противному випадку вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин..
У відповідності до ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 , означене право зареєстроване товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.12.2006 року (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_2 з 23.01.2007 року зареєстрований у встановленому законом порядку в належному позиваці будинку (а.с. 12-13, 18), але фактично там не мешкає та своїх речей не має, що підтверджується актом підтвердження фактичного проживання, виданим квартальним комітетом № 94 9а.с.16).
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а в силу ст. 383 ЦК власник жилого будинку має право використовувати помешкання, зокрема, для власного проживання, проживання інших осіб.
До видів речових прав на чуже майно в силу ст. 395 ЦК України відноситься, зокрема, право користування, а в силу ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно зі ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Вирішуючи вимоги позову про позбавлення відповідача права користування належним позивачу житлом на користь позивача, суд виходить з того, що існування цього права може бути зумовлене його реалізацією, тобто постійним проживанням в житлі.
Між тим судом встановлено, що відповідач більше десяти років в будинку не проживає, сплату комунальних послуг не здійснює.
Перебування відповідача на обліку створює для позивача перешкоди у здійсненні повною мірою права власності, яке з урахуванням встановлених обставин та наведених норм закону підлягає захисту.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для знаття з реєстрації є, зокрема, остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням або про виселення.
У зв'язку з викладеним право позивача, як вже зазначено, підлягає захисту в обраний ним спосіб.
Хоча цивільним процесуальним законодавством і встановлено обов'язок суду розподілити судові витрати під час ухвалення рішення, проте позивачка заявила, що вона бажає самостійно нести ці видатки, тому суд не вбачає підстав для обмеження особи в розпорядженні належним їй правом на власний розсуд.
Керуючись ст. ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 77-82, 259, 263-265, 280-282, 273, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , співвласниці будинку АДРЕСА_1 , задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Щаслива